Ухвала суду № 43845912, 23.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3406/14

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

представника апелянта - ОСОБА_1;

представника позивача - Миронець Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Врадіївська РДА Миколаївської області, відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Врадіївської РДА Миколаївської області № 256-р від 01 жовтня 2014 року", яким визнано таким, що втратило чинність, розпорядження голови райдержадміністрації від 15 квітня 2011 року № 136-р «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду».

В обґрунтування позову зазначено про незаконність прийнятого розпорядження, у зв'язку з тим, що суб'єкт владних повноважень не мав права скасовувати попереднє своє розпорядження самостійно.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року адміністративний позов - задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував розпорядження голови Врадіївської РДА Миколаївської області № 256-р від 01 жовтня 2014 року «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження голови райдержадміністрації від 15 квітня 2011 року № 136-р «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду».

В апеляційній скарзі Врадіївська РДА Миколаївської області ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що судом не враховано усіх обставин справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору та просить ухвалити нове судове рішення, яким скасувати розпорядження голови райдержадміністрації №136-р від 15 квітня 2011 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду».

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що головою Врадіївської РДА Миколаївської області 15 квітня 2011 року винесено розпорядження № 136-р «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» площею 23,5436га пасовищ позивачу терміном на 20 років для сінокосіння та випасання худоби із земель запасу в межах території Великовеселівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (а.с.7).

18 квітня 2012 року головою Врадіївської РДА Миколаївської області прийнято розпорядження №158-р, яким позивачу затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для сінокосіння та випасання худоби (а.с.14).

У червні 2013 року до Врадіївської РДА Миколаївської області надійшло подання прокуратури Врадіївського району Миколаївської області «Про усунення порушень земельного законодавства», в якому йшла мова про фактичне використання позивачем земельних ділянок без відповідного договору оренди та про нецільове їх використання останнім.

Після чого, головою Врадіївської РДА Миколаївської області та прокуратурою неодноразово надсилались листи до голови Миколаївської облдержадміністрації з проханням скасувати розпорядження голови Врадіївської РДА Миколаївської області від 15 квітня 2011 року № 136-р «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду».

В свою чергу, розпорядженням голови Миколаївської облдержадміністрації від 18 квітня 2014 року №92-р скасовано розпорядження голови Врадіївської РДА Миколаївської області від 18 квітня 2012 року №158-р «Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для сінокосіння та випасання худоби».

Поряд з цим, на адресу відповідача надійшла відповідь голови Миколаївської облдержадміністрації в якій вказано, що підстав для скасування розпорядження голови Врадіївської РДА Миколаївської області від 15 квітня 2011 року № 136-р «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» немає, оскільки воно не суперечить Конституції та законам України. Також зазначено, що у зв'язку із скасуванням розпорядження голови Врадіївської РДА Миколаївської області від 18 квітня 2012 року №158-р «Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для сінокосіння та випасання худоби» вбачається можливим визнати таким, що втратило чинність розпорядження голови Врадіївської РДА Миколаївської області від 15 квітня 2011 року № 136-р «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» шляхом видання головою Врадіївської РДА Миколаївської області відповідного розпорядження (а.с.46).

У зв'язку з чим, 01 жовтня 2014 року відповідачем прийнято розпорядження № 256-р, яким визнано таким, що втратило чинність попереднє розпорядження голови райдержадміністрації від 15 квітня 2011 року № 136-р «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» (а.с.8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що голова місцевої державної адміністрації має право видавати розпорядження лише в межах своїх повноважень, проте у нього відсутні будь-які повноваження щодо скасування власних розпоряджень.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції правильно застосовано правові норми до правовідносин, які виникли між сторонами.

Так, спірні правовідносини врегульовано наступним законодавством: Конституцією України та Законом України «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон).

Преамбулою Закону встановлено, що відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до положень ст.1 Закону, виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Статтею 3 Закону передбачені принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, відповідно до яких вони діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами (ч.1, 2 ст.6 Закону).

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону, акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку (ч.3 ст.43 Закону).

Вищевикладене узгоджується з положеннями ч.8 ст.118 Конституції України про те, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Таким чином, на думку колегії суддів, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що голова Врадіївської РДА Миколаївської області вийшов за межі наданих йому повноважень, визнавши нечинним власне розпорядження, на підставі якого у позивача виникло право складати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Крім цього, в Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 25 грудня 2012 року (справа № 21-412а12) та від 16 квітня 2013 року (№ 21-74а13).

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Вимогами апеляційної скарги є прохання апелянта винести нове рішення, яким скасувати розпорядження голови Врадіївської РДА Миколаївської області від 15 квітня 2011 року № 136-р «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду», тобто, фактично відповідач заявив позовні вимоги в апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає, що зазначена вимога апеляційної скарги не заснована на адміністративно-процесуальному законодавстві, виходячи з наступного.

Так, із визначення поняття «відповідач», яке міститься в п.9 ч.1 ст.3 КАС України вбачається, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена позовна вимога позивача.

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, правовий статус відповідача не дозволяє йому заявляти позовні вимоги, тому, у відповідача є право заперечувати проти позовних вимог, спростовувати наведені доводи, факти у позові.

Якщо відповідач у даній справі вважає, що його права порушені він має право звернутись до суду з відповідним позовом про скасування розпорядження від 15 квітня 2011 року № 136-р «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду».

Виходячи зі змісту апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки наведені обґрунтування позбавлені правового забезпечення відповідними правовими нормами, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування судового рішення, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно вирішив справу по суті спору.

Підсумовуючи вищезазначене та враховуючи, що усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання протиправним та скасування розпорядження - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова