Ухвала суду № 43845869, 29.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2667/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.

Лукянчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2015р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі-ДВС) про вирішення публічно-правового спору щодо визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 14.10.2013р. він звернувся із скаргою до ДВС, проте у наданій 15.10.2013р. відповіді не зазначено які дії прийняті на підставі скарги, не роз'яснено шляхи оскарження даної відповіді, а також не роз'яснено в чому саме вбачається невідповідність поданої ним скарги вимогам ст.82 ЗУ"Про виконавче провадження". Таку відповідь на скаргу позивач вважає незмістовною та необґрунтованою, а тому, посилаючись на вищезазначені обставини ОСОБА_2 просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2015р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач надав об'єктивну та змістовну відповідь ОСОБА_2, не пропустив строк для дачі такої відповіді, вірно визначив норму закону, яка регулює дані правовідносини, а тому не порушив вимог діючого законодавства.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.10.2013р. ОСОБА_2 звернувся до відповідача зі скаргою на дії старшого державного виконавця Ульянова О.Ю., в якій зазначив про порушення ним строку відкриття виконавчого провадження та невідповідність його дій законодавству України під час здійснення примусового вселення позивача в житловий будинок за адресою: м.Миколаїв, вул.Східна, буд.109 (а.с.41). На вищезазначену скаргу, начальник Центрального відділу ДВС 15.10.2015р. надав відповідь в якій зазначив, що подана позивачем скарга не відповідає вимогам ст.82 ЗУ "Про виконавче провадження", а тому розглянута в загальному порядку відповідно до ЗУ "Про звернення громадян", зазначивши, що державним виконавцем строк відкриття виконавчого провадження не пропущений, а також повідомив про дату та час запланованого вселення ОСОБА_2.(а.с.43).

Вирішуючи правомірність наданої відповіді, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.82 ЗУ "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Виходячи з того, що в поданій позивачем скарзі не зазначено норми закону, які порушені, зміст протиправних дій, а також скарга не відповідає вимогам п.2, п.3, п.4. ст.82 ЗУ"Про виконавче провадження", відповідач розглянув її в загальному порядку відповідно до ЗУ"Про звернення громадян".

Відповідно до вимог ЗУ"Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За правилами ст.19 ЗУ "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 15.10.2015р. розглянуто скаргу позивача від 14.10.2013р. Начальником ВДВС надано змістовну та обґрунтовану відповідь в якій визначено коло питань на які скаржився позивач, в тому числі, щодо дати відкриття виконавчого провадження, порядку розгляду скарги, заплановану дату здійснення виконавчих дій та при цьому не порушив строк надання такої відповіді.

Відповідно до ч.2 ст.25 ЗУ"Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Виходячи с того, що заява про відкриття виконавчого провадження подана позивачем 20.09.2013р., а наступні дні, тобто 21.09.2013р. та 22.09.2013р. є вихідними, то отримавши заяву на наступний робочий день, а саме 23.09.2013р. начальником відділу передано матеріали виконавчого провадження державному виконавцю та відкрите виконавче провадження. З вищезазначеного вбачається, що строк відкриття виконавчого провадження пропущений не був.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач крім порушення строку відкриття виконавчого провадженні, не вказав більш ніяких правових норм, які були порушені відповідачем та нічим не підтвердив свої доводи.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржувана відповідь надана згідно із вимогами діючого законодавства України.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду винесена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2015р.- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лукянчук