Ухвала суду № 43845513, 29.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17431/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 22.08.2014 р. №0001621701, №0001631701 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.08.2014 р. №Ф-18/26-50-17-01.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу від 01.07.2014 р. №1651, на підставі направлення від 14.07.2014 р. №2035/17-01 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, щодо дотримання вимог законодавства з питань оподаткування за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., про що складено акт перевірки від 31.07.2014 р. №64-26-50-17-01-НОМЕР_1 (а.с.13-25 Т.1).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем: пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого у 2013 році завищено суму валових витрат на 64124,95 грн. без ПДВ по операціях з придбання товарів (робіт, послуг), використання яких документально не підтверджено первинними документами; пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит на 12826,00 грн., в тому числі, в лютому 2013 року - на 3092,00 грн., в квітні 2013 року - на 4412,00 грн., в жовтні 2013 року - на 908,00 грн., в грудні 2013 року - на 4414,00 грн.; пункту 1 статті 4, пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого недонараховано та недоутримано з чистого доходу єдиний соціальний внесок у розмірі 9566,40 грн.

За наслідками зазначеної перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 22.08.2014р. №0001621701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 13626,56 грн., в тому числі, 1091,25 грн. за основним платежем та 2725,31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.27 Т.1);

від 22.08.2014 №0001631701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання податку на додану вартість на 16032,50 грн., в тому числі, 12826,00 грн. за основним платежем та 3206,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.29 Т.1);

рішення від 22.08.2014 №0001641701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу нараховано 478,32 грн. штрафних санкцій(а.с.32 Т.1);

винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.08.2014 №Ф-18/26-50-17-01, якою відповідач вимагає у позивача сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9566,40 грн. (а.с.31 Т.1).

Вказані податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивач оскаржував в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у місті Києві, рішенням якого від 16.10.2014 р. №2347/К/26-15-10-09-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 22.08.2014 №0001621701, №0001631701 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.08.2014 №Ф-18/26-50-17-01 - без змін (а.с.33-48 Т.1).

Відповідач дійшов висновку, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 занизила оподатковуваний дохід за 2013 рік, у зв'язку із завищенням суми витрат у 2013 році.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання пального, використання якого у підприємницькій діяльності документально не підтверджено.

З акту перевірки вбачається, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до завищення ним у 2013 році валових витрат на 64124,95 грн. без ПДВ, завищення податкового кредиту на 12826,00 грн., в тому числі, в лютому 2013 року - на 3092,00 грн., в квітні 2013 року - на 4412,00 грн., в жовтні 2013 року - на 908,00 грн., в грудні 2013 року - на 4414,00 грн., недонарахування та недоутримання з чистого доходу єдиного соціального внеску у розмірі 9566,40 грн., мотивовані тим, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту видати на придбання пального у ТОВ "Бел Оіл", ТОВ ВТФ "Авіас", використання якого у цілях підприємницької діяльності позивача документально не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (подорожні листи вантажного або легкового автомобіля, розрахунки використаного палива, накази на відрядження, авансові звіти, тощо). Також перевіркою встановлено, що у ФОП ОСОБА_3 відсутні у власності чи оренді транспортні засоби, для яких придбавалося пальне.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час, за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані рішення) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час, за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані рішення) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час, за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані рішення) визначено, що до витрат операційної діяльності відносяться витрати визначені згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з підпунктом "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час, за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані рішення) до складу валових витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, до яких відносяться і витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів.

Таким чином, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу валових витрат вартість паливно-мастильних матеріалів, використаних в межах підприємницької діяльності за умови документального підтвердження, що дані витрати пов'язані саме з підприємницькою діяльністю.

ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець 20.06.2001, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до довідки Головного управління регіональної статистики Державної служби статистики України від 26.06.2012 №3102/12 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №577119 видами економічної діяльності ФОП ОСОБА_3 є: оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; установлення та монтаж машин і устаткування.

Як платника податків, позивача узято на облік у ДПІ у Голосіївському районі міста Києва 26.06.2001 за №8667, що убачається з довідки про взяття на облік платника податків від 26.07.2004 №27854/Ф/19-2011.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.07.2001 №88823874 ФОП ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована платником податку на додану вартість.

В акті перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані рішення, встановлено, що за період, який перевірявся, ФОП ОСОБА_3 знаходилась на загальній системі оподаткування.

Позивачем надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарської діяльності: договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, довіреності на прийняття товарно-матеріальних цінностей, з яких убачається придбання позивачем товарів, реалізацію ним товарів контрагентам, надання послуг з обслуговування автомобілів, ремонту приладів та устаткування.

Факти придбання позивачем у ТОВ «Бел Оіл», ТОВ ВТФ «Авіас» паливно-мастильних матеріалів протягом 2013 року контролюючим органом під сумнів не ставились.

Згідно з Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати такі обставини, зокрема, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Зазначені вище докази не підтверджують використання придбаних позивачем у ТОВ «Бел Оіл», ТОВ ВТФ «Авіас» паливно-мастильних матеріалів у межах підприємницької діяльності.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували ведення ним, як суб'єктом господарської діяльності, обліку паливно-мастильних матеріалів, за якими можна було б визначити: результати роботи автомобілів під час виїзду до клієнтів, отримання товару у постачальників, перевезення товару до покупців (фактичний пробіг автомобіля, фактичну кількість використаного автомобілем пального, тощо); витрати газу та дизельного палива для обігріву складського приміщення та офісу; витрати бензину та дизельного палива для випробування обладнання.

Відсутність таких доказів унеможливлює встановити яка кількість та на яку суму використано придбаних у ТОВ «Бел Оіл», ТОВ ВТФ «Авіас» паливно-мастильних матеріалів, саме під час здійснення позивачем господарської діяльності для досягнення мети такої діяльності, а не у власних цілях.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем спірних повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено 29.04.2015 року.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром

М. С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.