Ухвала суду № 43845501, 28.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20641/14 Головуючий у 1-й інстанції:Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А..

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа: Непідприємницьке товариство «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк» про визнання дій неправомірними, скасування постанови, зобов»язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій старшого державного виконавця Бялого М.Г. неправомірними та прийняття постанови щодо усунення допущених порушень, а саме скасування постанови від 15.12.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 490 000 грн, постанови від 15.12.2014 року про стягнення штрафу в розмірі 1360 грн, про зобов»язання відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.11.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №826\10716/14, виданого 12.22.1014 року Київським апеляційним адміністративним судом про зобов»язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути Непідприємницькому товариству «Недержавний корпоративним пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк» пенсійні активи у розмірі 4 9000 000 грн, розміщених у ПАТ «Реал-Банк».

Постановою від 02.12.2014 року старшого державного виконавця було відкладено провадження виконавчих дій відповідно до заяви боржника від 01.12.2014 року та доданих до неї підтверджуючих документів про відкриття виконавчого провадження лише 27.11.2014 року.

15.12.2014 року державним виконавцем Бялим М.Г. направлено вимогу до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якій зобов»язано Фонд в термін до 24.12.2014 року надати до відділу інформацію про виконання рішення суду.

15.12.2014 року державним виконавцем відділу винесено постанову про стягнення з боржника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору у розмірі 490 000 грн.15.12.2014 року старшим державним виконавцем Бялим М.Г. винесено постанову про накладення на боржника Фонд гарантування вкладів фізичних осіб за невиконання рішення суду штрафу в розмірі 1360 грн.

Вважаючи незаконними зазначені вище постанови про стягнення виконавчого збору та штрафу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з даним позовом, зазначивши при цьому відповідачем відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, а суд першої інстанції, вирішуючи справу, погодився, що цей відділ є належним відповідачем у справі.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судом першої інстанції встановлено, що постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2014 року позивач отримав 27.11.2014 року.

За заявою позивача державним виконавцем винесено постанову від 02.02.2014 року про відкладення провадження виконавчих дій до 09.12.2014 року.

Таким чином, як вірно зазначив суд в оскаржуваному рішення, Фонд мав всі можливості у період з 27.11.2014 року по 09.10.2014 року виконати добровільно рішення суду, однак рішення не виконав, пенсійні активи у розмірі 4 900 000 грн. Непідприємницькому товариству «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк» не повернув.

Листом від 15.12.2014 року Фондом надано відповідь з якої вбачається, що Фондом винесено розпорядження від 04.12.2014 року №11-р про зобов»язання Уповноважену особу Фонду повернути Непідприємницькому товариству «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк» пенсійні активи у розмірі 4 900 000 грн. Вищезазначене розпорядження Фондом залишено без задоволення.

Проте, колегія суддів зазначає, що питання виконання Уповноваженою особою Фонду розпоряджень фонду не було предметом виконавчих дій державного виконавця, оскільки судовим рішення зобов»язано Фонд повернути пенсійні активи.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Частинами 1 та 2 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Оскільки боржник не виконав без поважних причин рішення суду, державний виконавець правомірно виніс постанову від 15.12.2014 року про накладення штрафу у розмірі 1 360 грн.

Згідно з частиною 1 статті 38 Закону У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, зазначений Закон визначає виключний перелік виконавчих документів, за якими виконавчий збір не стягується, а саме: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що оскільки Фонд рішення суду добровільно не виконав, державний виконавець правомірно виніс постанову від 11 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Також, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Статтею 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлено, що органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Отже, відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ст. 181 КАС України), а саме:

- Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень;

- Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Враховуючи вищевикладену норму Закону, колегія суддів приходить до висновку, що в даній категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби, оскільки структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Зазначена обставина свідчить про те, що даний позов Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було заявлено не до належного відповідача.

З наведеного вбачається, що належним відповідачем у даній справі має бути Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, до якого позивач і може звернутися з цим позовом.

Таким чином, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві не є органом державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі у даній справі як відповідача, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з підстав звернення до суду з позовом до відповідача, який не є органом державної виконавчої служби, а отже не може нести відповідальності в судовому порядку за прийняття відповідних рішень під час виконання виконавчого документа.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2014 року, справа № К/800/53816/13.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 29 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.