Ухвала суду № 43845321, 16.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12370/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємство з іноземню інвистицією «Сантрейд» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0000193710, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд»: п. 185.1 ст. 185, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за березень 2014 року на суму податку на додану вартість у розмірі 317 965,00 грн.; п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2014 року на суму податку на додану вартість у розмірі 317 965,00 грн..

За наслідками перевірки міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів - Центральним офісом з обслуговування великих платників складено акт від 20.06.2014 №653/28-10-37-20/25394566 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 №0000193710, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 року у розмірі 317 965,00 грн..

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати вказане вище податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлена реальність господарських операцій здійснених позивачем з приватним підприємством «Агентство маркетингових досліджень» за договором від 01.02.2014 №119, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, мотивуючи свою позицію наступним.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» (замовник) та приватним підприємством «Агентство маркетингових досліджень» (виконавець) укладено договір на здійснення маркетингових послуг від 01.02.2014 №119, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані послуги і сплатити на умовах та в порядку визначеному договором.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії: договору від 01.02.2014 №119; додатків до договору; рахунку від 01.03.2014 №3698; акту здачі-прийняття робіт від 28.02.2014 №002057; податкової накладної від 28.02.2014 №240; платіжного доручення від 24.03.2014 №20009997; податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року; розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за березень 2014 року; квитанції №2; реєстру виданих та отриманих податкових накладних; роздруківки виконаних робіт контрагентом (звіти, графіки, таблиці тощо.).

Крім того, позивачем на обґрунтування реальності вище зазначеної господарської операції надано ряд документів приватного підприємству «Агентство маркетингових досліджень», а саме: витяг з ЄДРПОУ (37274459); письмові пояснення заступника директора приватного підприємства «Агентство маркетингових досліджень» по взаємовідносинах з позивачем; копію розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2014 року; квитанції №2; реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

У свою чергу, відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» та приватним підприємством «Агентство маркетингових досліджень» вказано на акт Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів Дніпропетровської області від 20.05.2014 №295/2204/37274459 «Про результати проведення документальної позапланової перевірки приватного підприємства «Агенство маркетингових досліджень» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків з лютий 2014 року».

Так, з акту Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів Дніпропетровської області від 20.05.2014 №295/2204/37274459 вбачається, що контролюючим органом аналізувалися відносини між приватним підприємством «Агентство маркетингових досліджень» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Протей-груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Сентор», проте відносини між приватним підприємством «Агентство маркетингових досліджень» та позивачем не були дослідженими.

Разом з тим, питання реальності господарських взаємовідносин між дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» та приватним підприємством «Агентство маркетингових досліджень» за договором від 01.02.2014 №119 було предметом дослідження в адміністративній справі №826/15758/14.

Згідно висновків постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 в адміністративній справі №826/15758/14, яка набрала законної сили 20.01.2015, господарські відносини між дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» та приватним підприємством «Агентство маркетингових досліджень» за договором від 01.02.2014 №119, мали реальний характер.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами реальність господарських операцій здійснених позивачем з приватним підприємством «Агентство маркетингових досліджень» за договором від 01.02.2014 №119.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.