Постанова № 43844361, 29.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2015 року 16:30 № 826/3814/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу Текнолоджис»до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києвітретя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛАЙН ГРУП"про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2015 року № 0001182201,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу Текнолоджис» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2015 року № 0001182201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 475 590 грн. за основним платежем та на 118 898 грн. за штрафними санкціями.

Позивач в обґрунтування позову по суті зазначає, що висновки ДПІ, які покладені в основу оскаржуваного рішення, ґрунтуються на тому, що по ланцюгу постачання ТОВ «Промлайн Груп» не встановлено придбання продукції, яка в подальшому була поставлена позивачу. Зокрема, наведене стосується електронних компонентів та приладів. ДПІ зазначила, що по ланцюгу постачання не встановлено ні виробника, ні імпортера продукції. Таким чином, як зазначається у позові, ДПІ дійшла до висновку, що операції з постачання порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з удаваною метою приховування сплати податків третіх осіб.

Між тим, як зазначає позивач, операції з поставки фактично виконані та документально оформлені належним чином складеними первинними документами, податковими накладними та іншими документами, які зазвичай супроводжують такого роду поставки, а відтак, як зазначає позивач, він мав всі правові підстави для формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, позивач звертає увагу, що під час перевірки інспектором було достовірно встановлено, що товар отримувався позивачем від ТОВ «Промлайн Груп», і на день перевірки знаходився на складі підприємства.

Представник третьої особи у судове засідання 14.04.2015 р. не з'явився. У той же час, третьою особою 19.03.2015 р. отримано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Враховуючи відсутність доказів поважності причин неприбуття представника третьої особи у судове засідання, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено про розгляд справи за відсутності третьої особи.

У свою чергу, відповідач наполягав на законності та обґрунтованості висновків акту перевірки, вважає спірне рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рейнбоу Текнолоджис» (код з ЄДР 37405017) з питань дотримання податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операціях ТОВ «Промлайн Груп» (код з ЄДР 31351270) за період з 01.08.2014 р. по 30.09.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 12.02.2015 р. № 49/26-59-22-01/37405017 (далі - Акт перевірки).

В акті перевірки встановлено, що позивачем орендується нежиле приміщення 12 кв.м., приміщення 250 м.кв., офісне приміщення 93 кв.м., складське приміщення 2010 м.кв.

Товариство взято на податковий облік 27.12.2010 р., платником ПДВ зареєстровано згідно свідоцтва від 09.06.2011 р.

До основного виду діяльності належить оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за період серпня 2014 р. на суму 383 814 грн., за вересень 2014 р. - 399 621 грн.

В контексті наведеного зазначається, що між позивачем (покупець) та третьою пособою (постачальник) укладено договір № 136 від 17.07.2014 р., від 26.08.2014 р. № 150. Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався поставити позивачу електронні компоненти та прилади.

Зазначається ДПІ, що за відносинами із зазначеними особами надано: податкова накладна від 29.08.2014 р. № 247 на суму 2 302 883,17 грн. з ПДВ 383 913,86 грн., видаткова накладна від 29.08.2014 р. № 1747 на загальну суму 2 302 883,17 грн., у т.ч. ПДВ 383 813,86 грн.

Крім того, під час перевірки надано податкова накладна від 30.09.2014 р. № 373 на суму 2 397 724,34 грн., у т.ч. ПДВ 399 620,72 грн., а також видаткова накладна від 30.09.2014 р. № 3299 на суму 2 397 724,34 грн., у т.ч. ПДВ 399 620,72 грн. Станом на час перевірки обліковувалась заборгованість перед постачальником у розмірі 2 397 724,34 грн.

Відносно контрагента в Акті перевірки зазначається, що товариство знаходиться у стані припинення, свідоцтво платника ПДВ контрагента від 25.04.2014 р. анульовано 13.11.2014 р.

По ланцюгу постачання, як зазначено в Акті перевірки, встановлено формування податкового кредиту в серпні 2014 р.: на суму 2 124 597 грн. за рахунок ТОВ «МВІДОТРАНС» (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; податкові зобов'язання не задекларовано); на суму 1 746 802 грн. за рахунок ТОВ «Дангранія-Трейд» (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; податкові зобов'язання не задекларовані).

По ланцюгу постачання ТОВ «Промлайн Груп» встановлено формування податкового кредиту у вересні 2014 р. у розмірі 6 165 258 грн. за рахунок ТОВ «Промислово-інвестиційна компанія «Плант» (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; податкові зобов'язання не задекларовані), а також на суму 6 130 355 грн. за рахунок ТОВ «Дангрія-Трейд» (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; податкові зобов'язання не задекларовано).

За результатами аналізу номенклатури поставки за наявними в ЄРПН податковими накладними встановлено, що предметом поставки на адресу контрагента від вказаних товариств є: надання права розміщення рекламної продукції в вагонах метрополітену; яйце вищої категорії біле, яйце вищої категорії коричневе, яйце першої категорії біле, яйце першої категорії коричневе, яйце другої категорії біле, яйце другої категорії біле.

Таким чином, ДПІ по суті робить висновок, що у контрагента була відсутня продукція, яка оформлена постачанням на адресу позивача, у зв'язку з чим ДПІ приходить до висновку, що операції між позивачем та контрагентом не мали реального характеру, а відтак відсутній об'єкт оподаткування ПДВ та, відповідно, підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Зазначено в Акті перевірки, що з боку позивача встановлено порушення п. 185.1., 188.1., п/п. «а» п. 198.1., п. 198.2., 198.3., п. 198.6., в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2014 р. на суму 307 845 грн. та встановлено заниження податкових зобов'язань у сумі 475 590 грн., у т.ч. за серпень 2014 р. у сумі 67 416 грн., за вересень 2014 р. у сумі 408 174 грн.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

В контексті вищенаведеного та щодо сутності операцій, за якими сформовано спірні суми податкових вигод та які ставляться під сумнів ДПІ, під час розгляду справи встановлено, що відповідно до умов вищезгаданого договору № 136 від 17.07.2014 р. обумовлювалась поставка на адресу позивача комплектуючих виробів, обладнання, матеріалів і т.п., найменування яких, кількість та асортимент визначаються у специфікації. Можливе постачання без складання специфікацій на підставі заявок, які оформляються у форму додатків до договору, або за заявками без складання специфікацій на підставі рахунків.

Базова вартість договору 5 000 000 грн. з ПДВ.

Доставка товару здійснюється на склад покупця за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3. Витрати по доставці покладаються на постачальника. Обов'язок постачальника з постачання товарів вважається виконаним з моменту отримання товару покупцем.

Оплата здійснюється на протязі 365 календарних днів з дати, вказаній у видатковій накладній.

Вищезгаданий договір діє до 17.07.2015 р.

За вказаним договором сформовано рахунок № 2908/052 від 29.08.2014 р. на поставку 673 найменувань продукції (конденсатори, резистори, діоди, резистори, мікросхеми, електронні компоненти, датчики, розетки перехідники, індикатори, транзистори, з'єднувальні елементи, друковані плати). Кількість поставки одного найменування продукції - від 1 штуки до кількасот та, в окремих випадках, до 78 000 штук (а.с. 61). Вартість партії - 2 302 883,17 грн. з ПДВ 383 813,86 грн.

Станом на 29.08.2014 р. щодо наведеної продукції оформлено видаткову накладну № 1747 від 29.08.2014 р. та 29.08.2014 р. оформлено податкову накладну № 247.

Щодо оплати до матеріалів справи надано банківські виписки.

До матеріалів справи надано копію договору № 150 від 26.08.2014 р. між тими ж особами, який має ті самі умови поставки.

Договір діє до 17.07.2015 р.

30.09.2014 р. сформовано рахунок № 3009/088 на оплати поставки аналогічної продукції на суму 2 397 724,34 грн. з ПДВ 399 620,72 грн. Обумовлена оплата продукції 606 найменувань також в кількості від кілька штук до десятків тисяч штук.

30.09.2014 р. відносно наведеної продукції складено видаткову накладну № 3299 та 30.09.2014 р. оформлено податкову накладну № 373.

При цьому позивач зазначає, що подальша реалізація продукції здійснювалась на підставі договорів: від 09.06.2011 р. № 00560/11 з ТОВ «Новатек-Електро» (строк дії до кінця 2011 року); від 03.12.2012 р. № 00771/12 з ПНВП «Ергомера» (діє до 31.12.2012 р.); від 28.07.2014 р. № 17331/14 (діє до 31.12.2014 р.).

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій з боку контрагента позивача та відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод, виходячи з наступного.

Так, беручи до уваги доводи ДПІ, викладені в Акті перевірки відносно того, що за аналізом податкових накладних по вхідним операціям по контрагенту (постачання товарів/послуг на адресу третьої особи), згідно з якими на адресу третьої особи з боку його постачальників поставлялися послуги щодо надання права розміщення рекламної продукції в вагонах метрополітену, а також яєць різної категорії (білі та коричневі), що на думку ДПІ свідчить про відсутність у контрагента товару, який надалі оформлений постачанням на позивача, судом відповідно до ухвали від 13.03.2015 р. від третьої особи витребувано: докази наявності складських приміщень для зберігання продукції; докази придбання спірної продукції у заводу виробника або третіх осіб (договори, акти приймання-передачі, транспортні документи, накладні тощо); сертифікати відповідності на спірну продукцію тощо.

Як зазначено вище, копія ухвали отримана третьою особою 19.03.2015 р., однак, третя особа в судове засідання не з'явилася та з боку третьої особи не надано жодних підтверджень наявності (придбання/виготовлення) ресурсів продукції, які надалі були оформлені постачанням на позивача, не надано первинних документів, доказів оплати, доказів перевезення та/чи зберігання третьою особою продукції.

Під час розгляду справи не надано і жодної технічної документації на продукцію, інструкцій, документації про якість, що є звичайним при здійсненні такого роду операцій.

Виходячи з наявних копій документів за вищенаведеними договорами, характеру продукції та її кількості, яка постачалася протягом одного дня, вбачається, що зазначена продукція мала значний обсяг, що, відповідно, зумовлювало здійснення його перевезення контрагентом, виконання функцій щодо чого, як випливає з договорів, покладалося на контрагента. Доставка (перевезення) продукції контрагентом при цьому передбачалося і умовами договору.

Однак, будь-яких транспортних документів не надано, як з боку третьої особи, так і з боку позивача, як власне і технічної документації та документації про якість продукції, хоча ці відомості витребовувались судом відповідно до вищезгаданої ухвали. Не надано і доказів несення витрат у зв'язку із залученням транспортних організацій, як і наявності у контрагента власного транспорту для перевезення.

Слід додати, що на запити ДПІ від 10.12.2014 р., від 31.10.2014 р. позивачем також не було надано транспортних документів щодо перевезення продукції, відомостей про перевізника, сертифікати відповідності, паспорта заводів - виробників, документи про якість.

Відтак, враховуючи специфіку та особливості зазначених операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

При цьому, суд враховує, що наявність часткової оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями документи та податкова накладна, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

Виходячи з того, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 71 КАС України, під час розгляду справи не доведено обставин фактичної поставки продукції контрагентом позивача на адресу позивача та, відповідно, не доведено наявності обставин, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Само по собі оформлення первинних документів щодо поставки позивачем певної продукції на адресу інших осіб - покупців, не свідчить про те, що зазначена продукція до цього була поставлена на адресу позивача саме контрагентом позивача (третьою особою).

Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено 487,20 грн. (10 % розміру максимальної ставки судового збору), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, позивачем заявлено вимогу про скасування рішення, відповідно до якого збільшено грошові зобов'язання позивача перед бюджетом загалом на 594 488,00 грн. Відтак, виходячи з положень зазначеного закону, загальний розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 4 872,00 грн. (максимальна ставка судового збору). Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу Текнолоджис» (код 37405017; адреса: 04655, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, офіс 303) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін