Постанова № 43844241, 28.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 квітня 2015 року 09:50 № 826/1584/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1до:ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 року № 0000851707,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 року № 0000851707, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» (код платежу 11010500) на 152 061,95 грн. та на 38 185,49 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що з матеріалів виконавчого провадження йому стало відомо про стягнення з нього 38 185 грн. Заборгованість обґрунтована оскаржуваним рішенням ДПІ, прийнятим на підставі акта від 28.02.2013 р. В Акті зазначається, що згідно баз даних позивач у 2012 році отримав дохід за ознакою 114, внаслідок прийняття ним у спадщину чи дарунок майна від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення. Згідно акту, як зазначається у позові, станом на час перевірки позивач не сплатив податок, а також не подав декларацію.

Позивач не погоджується з висновками перевірки, зазначаючи, що ще до проведення перевірки сплатив податок у розмірі 152 366 грн. Відтак, позивач вважає спірне рішення протиправним та просить задовольнити позов повністю, скасувавши оскаржуване рішення.

Відповідач, з підстав, викладених в Акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, вірним по суті, не спростовуючи при цьому обставин сплати позивачем основної суми зобов'язань.

У судовому засіданні 10.04.2015 р. на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши всі подані сторонами документи і матеріали, дослідивши позовні вимоги позивача та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між фізичною особою ОСОБА_1 (обдарований) та фізичною особою ОСОБА_2 (дарувальник) 01 червня 2012 року укладено договір дарування нерухомого майна. Договір посвідчений нотаріально.

Згідно із цим договором позивач, як фізична особа, прийняв в дар нежилі приміщення з АДРЕСА_1. Дар оцінений сторонами в 1 440 836,00 грн. До укладання договору майно належало дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 від 13.09.2011 р., зареєстрованого в Київському БТІ 20.09.2011 р. (витяг про державну реєстрацію прав від 20.09.2011 р., реєстраційний номер майна 34674241.

У договорі зазначено, що обдарованому (позивачу) роз'яснено положення 172 ПК України.

Крім того, між тими ж особами укладено ще один договір дарування від 14.08.2012 р., відповідно до якого позивач прийняв в дар нерухоме майно - нежилі приміщення з АДРЕСА_2. Дар оцінений в суму 826 205,00 грн. Майно належало дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4 від 13.09.2011 р., зареєстрованого в Київському БТІ 22.09.2011 р., реєстраційний номер майна 34674087.

Зазначеними фізичними особами також укладено договір дарування нерухомого майна від 21.08.2012 р., відповідно до якого позивач прийняв дарунок - нежилі приміщення з АДРЕСА_3. Дар оцінений в 774 198 грн. Майно належало дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_5 від 13.09.2011 р., зареєстрованого в Київському БТІ 20.09.2011 р., реєстраційний номер майна 34673263.

У всіх договорах зазначено, що право власності на приміщення у обдарованого виникає з моменту прийняття дарунку, що відбулось з укладанням договорів.

Із наявних матеріалів справи не вбачається, що дарувальних та обдарований перебувають у родинних відносинах.

До матеріалів справи надано копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно яких станом на 19.07.2013 р. проведено реєстрацію права власності позивача на нерухоме майно.

Між тим, 02.08.2013 р. ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р, що мешкає АДРЕСА_4

За результатами перевірки складено акт від 02.08.2013 р. № 794/26-58-17-01-17-2607319638 (далі - Акт перевірки).

Зазначено, що перевірку проведено на підставі наказу № 218 від 11.07.2013 р. та у відповідності до вимог п/п. 75.1.2., п/п. 78.1.1., п/п. 78.1.2., ст. 79 ПК України. Зазначено, що платник податків повідомлений про проведення перевірки повідомленням від 11.07.2013 р. № 43/26-58-17-01-11, що разом з наказом направлені платнику податків на податкову адресу з повідомленням про вручення.

Зазначено, що станом на дату складання Акту перевірки ОСОБА_1 до ДПІ не з'явився та документів, пов'язаних з питанням декларування доходів, що були одержані у 2012 році, у тому числі від отримання спадщини чи подарунку не надав.

У зв'язку з цим, як зазначено в Акті перевірки, перевірку проведено без участі платника податків з урахуванням інформації наявної в ДПІ відповідно до ст. 20 та ст. 79 ПК України.

Перевіркою встановлено, що декларація про отримані доходи за 2012 рік не подана. Станом на дату складання акту платник не зареєстрований як фізична особа - підприємець.

Крім того, в Акті перевірки зазначається, що згідно з відомостями ЦБД ДРФО МДЗ України платник податків ОСОБА_1 перебуває засновником (учасником) ТОВ «Новіков і партнери», ЗАТ «Укрпромспілка», ТОВ «Зеніт Інвест», ТОВ «Фітофьюелз Девелопмент».

Відповідно до відомостей з бази даних ДРФО (ф. 1ДФ) за 2012 р. фізична особа ОСОБА_1 отримав у 2012 році доход за ознакою 114, а саме доход отриманий унаслідок прийняття, як вже зазначено вище, у дарунок коштів майна від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення у сумі 3 041 239 грн., що відповідає вартості майна, прийнятого позивачем в дар за вищезгаданими договорами.

Зазначено, що декларація за 2012 рік не подана, сума ПДФО не декларувалась та до бюджету не сплачувалась. Витрати не декларувалися. Згідно з актом перевірки розраховано у зв'язку з цим чистий дохід - 3 041 239 грн., донарахована сума ПДФО 152 061,95 грн.

Посилаючись на положення п. 15.1., п/п. 164.2.10.п. 174.1., 174.2., п/п. 14.1.263, п/п. «а» та «б» п/п. 174.2.1., п. 167.2., п. 174.4. ПК України ДПІ дійшла висновку про порушення позивачем вимог п. 164.2., а відносно обставин неподання декларації - п/п. 49.18.4. ПК України, в результаті чого, за висновком ДПІ, донараховано ПДФО у розмірі 152 061,95 грн. та штрафні санкції у розмірі 38 015,49 грн., а за неподання декларації - 170 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Згідно з р. 15.1. ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п/п. 162.1.1. ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 163.1.1. ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом (п. 164.1.). Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (п/п. 164.1.3. ПК України).

Згідно з п/п. 164.2.10. ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розділом IV ПКУ для оподаткування спадщини (п. 174.6 ПК України).

Відповідно до п. 174.1 цього Кодексу об'єктом спадщини платника податку є, зокрема, об'єкт нерухомості.

Ставки податку на доходи фізичних осіб, за якими оподатковуються об'єкти спадщини, передбачено п. 174.2 ПК України, пп. "а" пп. 174.2.1 якого визначено, що за нульовою ставкою оподатковується, зокрема, вартість власності (нерухомого майна), що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, в тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (пп. 14.1.263 ПК України).

Крім того, згідно з пп. "б" пп. 174.2.1 цього Кодексу за нульовою ставкою оподатковується вартість власності (нерухомого майна), зазначеної в пп. "а" п. 174.1 цієї статті, що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності (нерухомого майна), зазначеної в пп. "а" п. 174.1 цієї статті, що успадковуються дитиною-інвалідом.

Водночас за ставкою 5 %, визначеною п. 167.2 ПК України, оподатковується вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення (пп. 174.2.2 ПК України), норми щодо чого підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки сторони договорів дарування не знаходяться в родинних відносинах.

При цьому відповідно до п. 174.3 ст. 174 ПК України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається спадкоємцями до складу загального річного доходу платника податку, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

Нотаріус згідно з п. 174.4 ПК України щокварталу подає до територіального органу Міндоходів України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу для податкового розрахунку.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що згідно з п. 179.1. ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 49.18.4. ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 ПКУ).

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, позивачем не заперечуються обставини прийняття в дар вищезгаданого нерухомого майна та власне обов'язок сплатити податок у розмірі 5% та, хоча позивачем і не була подана річна декларація, однак, 16.07.2014 р., 17.07.2014 р. позивачем був сплачений ПДФО у розмірах 41310,25 грн., 72041,80 грн., 38709,90 грн., а всього 152 062,00 грн., що на 5 копійок перевищує суму податку, яку позивач повинен був сплатити за операціями з прийняття в дар вищезгаданого нерухомого майна.

З наведеного вбачається, що позивач до закінчення граничного строку сплати податку виконав свій податковий обов'язок щодо сплати суми ПДФО за результатами вказаних операцій, а відтак повторне визначення цих зобов'язань в акті перевірки від 02.08.2014 р. та в оскаржуваному рішенні від 13.09.2014 р. є вочевидь протиправним, оскільки не відповідає вимогам п/п. 54.3.2. ПК України, а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом скасування спірного рішення в частині нарахування основного зобов'язання у розмірі 152 061,95 грн.

Що стосується нарахування штрафних санкцій, слід зазначити, що відповідно до положень п. 123.1. ПК України, на яку міститься посилання в акті перевірки та в оскаржуваному рішенні, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В даному випадку до позивача застосована саме вищезгадана санкція у розмірі 38015,49 грн. (розрахунок - а.с. 50).

Однак, як вже зазначалося, хоча позивач і не подав річну декларацію у встановлений строк, у той же час до закінчення граничного строку сплати податкових зобов'язань, самостійно їх розрахував та сплатив, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до позивача зазначених санкцій, оскільки ДПІ не мала підстав додатково самостійно визначати основне грошове зобов'язання в оскаржуваному рішенні внаслідок його сплати у встановлений строк та, відповідно, не мала підстав для застосування вказаних санкцій. З огляду на наведене позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Між тим, що стосується штрафу за неподання декларації то, як вже зазначалося, позивачем декларація не подавалась та під час розгляду справи не встановлено обставин та підстав, які б звільняли позивача від подачі річної декларації, а відтак є правомірним застосування штрафних санкцій у розмірі 170 грн. на підставі п. 120.1. ПК України. З огляду на наведене позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, враховуючи вищевикладене у сукупності, позов підлягає частковому задоволення, як зазначено вище.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2013 року № 0000851707 в частині визначення основного зобов'язання у розмірі 152 061,95 грн. та штрафних санкцій у розмірі 38 015,49 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін