Постанова № 43844205, 27.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2015 року 08:00 № 826/3977/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаДержавного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гриценко Людмили Леонідівни Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач/ОСОБА_1.) до Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гриценко Людмили Леонідівни (надалі - відповідач/Державний реєстратор Гриценко Л.Л.), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати Рішення №17619947, винесене суб'єктом владних повноважень Державним реєстратором Гриценко Л.Л. 01.12.2014 р. про відмову у державній реєстрації.

2. Зобов'язати Державного реєстратора Гриценко Л.Л. повторно розглянути заяву про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (надалі - Квартира №40).

3. Повторний розгляд заяви здійснити без повторного здійснення платежів за внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та надання інформації з Реєстру у формі витягу.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73(сімдесят три) грн. 08 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2015 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити з підстав, що були зазначені в позовній заяві, зокрема позивач зазначив, що оскаржуване рішення №17619947 від 01.12.2014 р. є протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

В судове засідання з'явився представник відповідача та третьої особи, який проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, просить суд в задоволені адміністративного позову відмовити, оскільки при прийнятті оскаржуваних рішень про відмову у видачі дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки відповідач діяв у спосіб та в межах, визначених чинним законодавством України, а тому не допустив порушень законних прав та інтересів позивача.

В судовому засіданні 14.04.2015 р., відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд перейшов до письмового провадження по справі за згодою сторін.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

28.01.2010 р. між ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4.), як покупцем, та Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" (надалі - ПАТ "АК "Укртранс"), як продавцем, був укладений Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру №40 (надалі - Договір №40), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує майнові права на Квартиру №40.

04.02.2014 р. між ПАТ "АК "Укртранс", як організацією, ОСОБА_4, як первісним інвестором, та ОСОБА_1, як новим інвестором, був укладений Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого сторони домовились про відступлення права вимоги первісним інвестором новому інвестору за Договором №40.

Також, 04.02.2014 р. між ОСОБА_1 та ПАТ "АК "Укртранс" було підписано Акт прийому-передачі введеного в експлуатацію об'єкта (Квартири №40), відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв Квартиру №40, грошові кошти сплачені повністю.

31.10.2014 р. позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із Заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер №8781147) для проведення державної реєстрації права власності на Квартиру №40.

01.12.2014 р. Державним реєстратором Гриценко Л.Л.. за наслідками розгляду заяви позивача (реєстраційний номер №8781147) було прийняте Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №17619947 (надалі - Рішення №17619947), у зв'язку з тим, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна (арешти нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №5574251, №5623567, №5752281, №6833084).

Вважаючи, зазначене вище Рішення №17619947 таким, що порушує законні права та інтереси позивача, останній звернувся за їх захистом до суду.

Згідно положень ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень:, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень з метою забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 р. (надалі - Закон №1952-IV), відповідно до абз.1 ч.1 ст.2 якого, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону №1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним, особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам, без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям., іноземним державам, а також територіальним, громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Частиною 7 ст. 3 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах, території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Положеннями ст. 6 Закону №1952-IV визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.1 та п.7 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України №401/2011 від 06.04.2011 р., Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Пунктом 1 ч.1 ст.8 Закону №1952-IV передбачено, що орган державної реєстрації прав, серед іншого, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.9 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Частиною 1 ст.15 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

У відповідності до ч.7 ст.15 Закону №1952-IV, розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

Згідно положень ч.1 ст.19 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч.9 ст.15 цього Закону.

Положеннями ч.2 ст.24 Закону №1952-IV передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Як вже було встановлено вище судом, оскаржуване Рішення №17619947 було прийняте відповідачем, у зв'язку з тим, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна (арешти нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №5574251, №5623567, №5752281, №6833084), на підтвердження чого суду були надані копії постанов Державної виконавчої служби України ВП №43181435 від 07.05.2014 р., ВП №44459892 від 21.08.2014 р., ВП №43332607 від 19.05.2014 р. та копія постанови Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ВП №43192092 від 07.05.2014 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

При цьому, належних доказів державної реєстрації зазначених вище обтяжень, в т.ч. належних доказів наявності рішень про накладення арешту на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №5574251, №5623567, №5752281 та №6833084, відповідачем не було надано до суду, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень Державного реєстратора Гриценко Л.Л. про подання позивачем Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер №8781147) після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що Рішення №17619947 є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав, є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, позовну вимогу щодо зобов'язання Державного реєстратора Гриценко Л.Л. повторно розглянути заяву про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Частиною 1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гриценко Людмили Леонідівни - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення №17619947, винесене суб'єктом владних повноважень Державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гриценко Л.Л. 01.12.2014 р. про відмову у державній реєстрації.

3. Зобов'язати Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гриценко Л.Л. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер №8781147 від 31.10.2014 р.) про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1.

4. Повторний розгляд заяви здійснити без повторного здійснення платежів за внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та надання інформації з Реєстру у формі витягу.

5. Присудити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені судові витрати в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп із Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін