Постанова № 43843061, 16.04.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року справа №810/106/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання- Сакевич Ж.В.;

за участю:

представника позивача - Теплюка В.С. (довіреність б/н від 25.01.2015 р.);

представника відповідача -Борисова І.І. (довіреність №322/08/10-06-10-009),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний комбінат кольорових сплавів"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської ОДПІ від 05.01.2015 р.: №0000022202, яким йому було збільшено суму податкового зобов?язання з ПДВ у розмірі 2463592,00 грн., з яких 1970874,00 грн. це основний платіж та 492718,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; а також №0000032202, яким збільшено суму податкового зобов?язання з ПДВ у розмірі 5788887,00 грн., з яких за основним платежем 3859258,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 1929629,00 грн.

Вимоги обґрунтовані хибністю висновків актів перевірки про безтоварність укладених ним угод з контраґентами, на підставі яких були ухвалені оспорювані рішення.

У судовому засіданні представник ТОВ "Металургійний комбінат кольорових сплавів" позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, виклавши свою позицію у письмовій формі, заперечення долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та, надавши їм відповідної правової оцінки, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке:

у грудні 2014 р., відповідачем були проведені дві позапланові перевірки позивача (невиїзна та виїзна) на предмет дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «НП «Хіміч» та ПП «Діслав», наслідком чого стало складання актів від 05.12.2014 р. №9/10-06-22-04/39183458 та від 25.12.2014 р. №46/10-06-22-04/39183458, в яких зафіксовано порушення п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.3, 198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого позивачем занижено ПДВ за серпень 2014 р. у розмірі 1970874 грн.; п.44.1 ст.44, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, - встановлено відсутність права до віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об?єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, понесених у 2014 р. у сумі 9854370 грн..

Крім того, виявлено формування платником податків показників звітності на підставі не підтверджених документів на момент проведення перевірки. В порушення п.44.1 ст.44 п, п.п.198.1,198.3, 198.6 ст.198 ПКУ позивачем занижено ПДВ за липень 2014 р.у сумі 1311825 грн.; за вересень 2014 р.- 1508550 грн. ; за жовтень 2014 р.-1038883 грн. Перевіряючими також встановено порушення п.44.1 ст.44, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ в результаті чого позивач неправомірно відніс до складу витрат, що враховуються при визначенні об?єкту оподаткування податком на прибуток 19296295 грн. за 2014 р. та сформував показники податкової звітності на підставі не підтверджених первинними документами даних.

За результатами проведених перевірок та складених актів були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 05.01.2015 р. №0000022202, яким збільшено суму податкового зобов?язання з ПДВ у розмірі 2463592,00 грн., з яких 1970874,00 грн. основний платіж та 492718,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; а також №0000032202, яким збільшено суму податкового зобов?язання з ПДВ у розмірі 5788887,00 грн., з яких за основним платежем 3859258,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1929629,00 грн.

Із наданих актів перевірки вбачається, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на встановленні безтоварності проведених операцій з ПП «НП «Хіміч» та ПП «Діслав». Так, на думку податкового органу, товари за договорами поставки із зазначеними контраґентами в дійсності не реалізовувались, а взаємовідносини полягали в документальному оформленні правочинів шляхом складання договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків фактур, видаткових та податкових накладних, інших документів з метою ухилення від сплати податків та обов?язкових платежів. При цьому, підготовка всіх первинних документів вчинена без наміру здійснення господарської діяльності, реальною метою є надання фінансових послуг по безтоварних угодах.

У судовому засіданні представник відповідача у якості підтвердження правильності обраної позиції, послався на відсутність у всіх товаро-транспортних та видаткових накладних зазначення прізвища, ім?я по батькові особи, яка здійснила прийняття товару від імені позивача.

На спростування висновків податкового органу позивачем суду представлені договори поставки чушки та сплаву, укладені з ТОВ «НП»Хіміч» №23/06/2014 від 23.06.2014 р. та з ПП «Діслав» №23/2014 від 01.09.2014 р.; специфікації до договорів; податкові та видаткові накладні; товаро-транспортні накладні.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке:

відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що визначено п. 198.6. ст. 198 ПКУ.

Отже, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на віднесення ПДВ, сплаченого в ціні поставки до складу додаткового кредиту, є факт придбання товарів із метою використання в господарській діяльності, та за наявності належно оформлених податкових накладних. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання.

Суд вважає, що надані позивачем первинні документи, зокрема податків накладні, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності ТМЦ за договорами №23/06/2014 від 23.06.2014 р. та з ПП «Діслав»№23/2014 від 01.09.2014 р. у натурі, а так само використання позивачем цих товарів не за призначенням, несумісності придбаних товарів з напрямом господарської діяльності, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у покупця. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не сформовані на доказах, що підтверджують існування певних обставин, які свідчать про неправильне формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ.

Судом встановлено, що єдиною підставою висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ є судження про нереальність (нікчемність) господарських операцій з контрагентами позивача, викладені в акті перевірки, а також зазначення про наявність деяких недоліків первинних документів.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на таке: первинні документи можуть бути підставою для підтвердження факту проведення певної господарської операції лише у випадку, коли така господарська операцiя фактично вiдбулася. У разі зворотнього, виникають обставини для застосування ст. 228 ЦКУ з наслiдками щодо нiкчемностi правочину. Нiкчемний правочин не породжує правових наслiдкiв, а отже iснують пiдстави для внесення вiдповiдних змiн у податковому облiку платника податку та його контрагента, зокрема щодо попередньо вiдображених безтоварних операцiй. Лише встановлення в ходi судового розгляду факту узгодженостi дiй платника податку з недобросовiсним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обiзнаностi з такими дiями контрагента може слугувати пiдставою для висновку про неправомiрне формування ним податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Щодо посилання відповідача на вiдсутнiсть в деяких документах обов?язкових реквізитів, і як наслідок висновок про безтоварність господарських операцiй, суд зазначає так. В основi оподаткування лежить не волевиявлення осiб у виглядi цивiльно-правового правочину, а фактичний рух активiв iз урахуванням дiлової мети такого руху та його зв'язку iз господарською дiяльнiстю платника податкiв, оскiльки, як зазначалось вище, норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту iз фактом придбання товарiв чи послуг з метою використання у господарськiй дiяльностi. Тобто, вирiшальне значення має те, що сторони вчинили, а саме фактичне виконання зобов?язання.

Вiдповiдно до Закону України «Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi» власник або уповноважений орган (посадова особа), який здiйснює керiвництво пiдприємством, повинен забезпечити фiксування фактiв здiйснення всiх господарських операцiй у первинних документах, якi мають мiстити визначенi Законом обов'язковi реквiзити. В силу п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записiв у бухгалтерському облiку, затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 24.05.95 № 88, первиннi документи складаються на бланках типових i спецiалiзованих форм, затверджених вiдповiдним органом державної влади.

При цьому жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку видаткової накладної чи акту здачі-прийняття товару, крiм законодавчо встановленого мiнiмуму обов'язкових реквiзитiв, визначених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi» - назва документа (форми), дата i мiсце складання, назва пiдприємства, вiд iменi якого складено документ, змiст та обсяг господарської операцiї, одиницю вимiру господарської операцiї, посади осiб, вiдповiдальних за здiйснення господарської операцiї i правильнiсть її оформлення, особистий пiдпис або iншi данi, що дають змогу iдентифiкувати особу, яка брала участь у здiйсненнi господарської операцiї.

Незначнi недолiки в заповненнi актiв або видаткових накладних, носять оцiночний характер та не є пiдставою для висновку про позбавлення юридичної сили i доказовостi зазначеного первинного документа щодо наданих позивачу послуг чи постачання товару, а з системного аналiзу норм Податкового кодексу України вбачається, якщо на момент перевiрки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включенi до складу податкового кредиту, вiдповiдають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається пiдтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливостi iдентифiкувати особу, яка видала податкову накладну, мiстять, зокрема, вiдомостi про придбанi товари (роботи, послуги), їх вартiсть, дату здiйснення операцiї та вiдповiдну суму ПДВ. Встановлення факту здiйснення господарської операцiї, передує встановлення всiх обставин, яким належить давати оцiнку з урахуванням усiх доказiв у їх сукупностi.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Твердження відповідача про безтоварний характер проведених господарських операцій мають характер припущень, а відтак не можуть бути прийняті судом до уваги. З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.01.2015 р. №№0000022202 та 0000032202.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 квітня 2015 р.