Рішення № 43840886, 07.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2015Справа №910/3516/15-г

За позовом приватного підприємства "Молокозавод-"ОЛКОМ"

до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - командитне товариство "Желєв С.С. і компанія" Комиш-Зорянського елеватора"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноекстракційний завод"

про розірвання договору

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Поставець О.О.(дов. від 10.02.2015)

Від відповідача: Лобачевський А.В.(дов. від 21.05.2014)

Від третьої особи-1 не прибув

Від третьої особи-2 не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про розірвання договору поруки № SR 12-158/200 від 16.08.2012.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.02.2015 порушено провадження у справі №910/2327/15-г та призначено до розгляду на 05.03.2015.

Представники позивача та третіх осіб в судове засідання 05.03.2015 не з'явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання 05.03.2015 прибув представник відповідача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 24.03.2015.

20.03.2015 від відповідача надійшло клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами. Суд задовольнив дане клопотання.

Представники третіх осіб в судове засідання 24.03.2015 повторно не з'явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання 24.03.2015 прибули представники позивача та відповідача та дали пояснення по справі.

Відповідач та треті особи подали відзиви на позовну заяву, в яких проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

Розгляд справи відкладено на 07.04.2015.

В судове засідання 07.04.2015 прибули представники позивача та відповідача та дали пояснення по справі.

Представник відповідача, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники третіх осіб в судове засідання 07.04.2015 не з'явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Місцезнаходження третіх осіб за адресами, на які було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що треті особи повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання треті особи були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2012 між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»(далі відповідач, банк) та приватним підприємством "Молокозавод-"ОЛКОМ"(далі позивач, поручитель) було укладено Договір поруки № SR 12-158/200(далі договір поруки).

Відповідно до п. 3 договору поруки поручитель поручається перед банком за виконання приватним акціонерним товариством "Мелітопольський олійноекстракційний завод"(далі позичальник, третя особа - 2) боргових зобов'язань. Поручитель відповідає перед Банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов'язань клієнтом. Порукою забезпечується виконання боргових зобов'язань в повному обсязі. Порука та солідарний обов'язок Поручителя перед Банком виникають з моменту укладення договору поруки та є чинним протягом всього строку (терміну дії) боргових зобов'язань.

Договір змінювався на підставі Договору про зміну № 1 від 04.01.2013 (пункт 33 Основного Договору викласти в новій редакції); Договір про зміну № 2 від 03.04.2013 (пункт 33 Основного Договору викласти в новій редакції); Договір про зміну № 3 від 05.06.2013 (пункти 6, 9, 12, 28.1, 33 та 34 Основного Договору викласти в новій редакції); Договір про зміну № 4 від 14.06.2013 (пункт 3 Основного Договору викласти в новій редакції); Договір про зміну № 5 від 20.09.2013 (пункти 9, 11, 19, 28.1, 28.2, 33 Основного Договору викласти в нові редакції); Договір про зміну № 6 від 19.06.2014 (пункти 6, 8, 12, 14, 17, 28.1, 34 Основного Договору викласти в новій редакції); Договір про зміну №7 від 21.07.2014 року (пункт 35 Основного Договору викласти в новій редакції); Договір пр зміну № 8 від 25.07.2014 (пункт 35 Основного Договору викласти в новій редакції).

Згідно з пунктом 26.4 Договору вид забезпечення виконання зобов'язань: порука; боржник за забезпеченням виконання зобов'язань: приватне підприємство ''Молокозавод - ОЛКОМ" (ідентифікаційний код 31176910); форма правочину щодо забезпечення зобов'язань: проста письмова.

04.09.2014 Банком засобом факсимільного зв'язку було надіслано Поручителю повідомлення про порушення за № 2, у цьому повідомленні зазначалося, що у зв'язку з настанням випадку невиконання умов Договору Банк повідомляє Поручителя про порушення забезпеченого порукою зобов'язання та надає наступну інформацію: зміст порушення, вчиненого Клієнтом: Клієнт не виконав Боргові зобов'язання за Договором про надання банківських послуг № СІІ 12-143/200-4 від 18.08.2012, укладений Банком та Клієнтом, в порядку та строки, передбачені Договором; загальний розмір не виконаної Клієнтом забезпеченої порукою вимоги: 33 526 323, 29 гривень (тридцять три мільйони п'ятсот двадцять шість тисяч триста двадцять три гривні 29 копійок); Цим Банк також вимагає від поручителя виконати порушене зобов'язання у триденний строк з моменту направлення банком поручителю цієї вимоги; Всі терміни і поняття, що вживаються в цьому документі та не визначені в ньому окремо, мають значення, що визначені для них в Договорі поруки.

В подальшому, Банком засобом поштового зв'язку було підтверджено Поручителю повідомлення про порушення за № 2 від 04.09.2014, яке отримано 15.09.2014.

В подальшому, між АТ «ОТП Банк» (первинним кредитором) та Командитним товариством «Желев С.С. і компанія Комиш - Зорянського елеватора» (новим кредитором) 09.09.2014 було укладено Договір про відступлення права вимоги та заміну кредитора (надалі - Договір цесії).

Відповідно до п.3 договору цесії, з урахуванням договору про зміну №1 від 22.10.2014 до вказаного договору, Первинний кредитор відступає Новому кредитору права вимоги, а Новий кредитор приймає права вимоги та зобов'язується належним чином виконувати усі зобов'язання, що встановлені в Договорі цесії, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати сплату вартості прав вимоги, зокрема і за Договором поруки SR 12-158/200 від 16.08.2012, укладеному між первинним кредитором та приватним підприємством «Молокозавод - ОЛКОМ».

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на порушення банком пунктів 2, 11, 12, 15, 19 договору поруки. Вказані порушення, на думку позивача полягають, зокрема, у тому, що банк:

1) не отримав попередньої письмової згоди Поручителя на передачу (відступлення) ним прав та/або обов'язків за Договором поруки третій особі;

2) не попередив письмово поручителя про зміну кредитора у зобов'язанні;

3) не зазначив за змістом повідомлення про порушення чинних реквізитів для виконання зобов"язань клієнта;

4) не надав можливості відстрочення виконання свого обов"язку.

Суд приходить про задоволення позовних вимог у зв'язку з наступним:

Відповідач у своєму відзиві помилково вважає, що позивач набув статусу боржника, оскільки зобов'язання забезпечене порукою третьою особою 2 було порушене, що підтверджується повідомленням №207/194 від 04.09.2014 про порушення забезпеченого порукою зобов'язання, а відтак в силу статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте суд зазначає, що ні законом, ні договором поруки не визначено, що поручитель може змінювати свій статус з поручителя на боржника. Поняття боржник в договорі поруки вживається лише стосовно третьої особи-2, відтак вживання поняття боржник відносно поручителя не є доцільним та обґрунтованим.

Отже, на думку суду, відповідач був зобов'язаний отримати у позивача, як поручителя, згоду на заміну кредитора у спірному договорі поруки.

В силу положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, доводи позивача про необхідність отримання від нього попередньої згоди на відступлення прав за договором поруки, ґрунтуються на нормах матеріального права та договорі поруки.

Крім того, позивач зазначає, що не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні, що являється підставою для розірвання Договору поруки.

Відповідно до п. 12 договору поруки банк зобов'язався письмово попередити поручителя про передачу(відступлення) банком прав та/або обов'язків за договором поруки третій особі щонайменше за 10(десять) днів календарних днів до такої передачі.

Відповідач не заперечував той факт, що в порушення п. 12 договору поруки, письмово не попередив поручителя(позивача) про передачу(відступлення) банком прав та/або обов'язків за договором поруки третій особі.

Відтак суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов договору поруки, у зв'язку з чим він підлягає розірванню.

Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1. ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Згідно із ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором (ч. 1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3).

Згідно із ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, припинення правовідношення.

Згідно з ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Фактичні обставини справи свідчать про наявність істотної зміни обставин, які відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України є достатньою підставою для розірвання договору за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено існування передбачених законом, та, зокрема ст. 652 ЦК України, підстав для розірвання спірного договору, і тому заявлені позовні вимоги про розірвання Договору поруки № SR 12-158/200 від 16.08.2012 є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не спростовано доводи позивача, наведені в позовній заяві. При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача проти позовних вимог, які полягають у невірному трактуванні норм закону та договору.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства "Молокозавод-"ОЛКОМ" задовольнити повністю.

2. Розірвати договір поруки № SR 12-158/200 від 16.08.2012, укладений між публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та приватним підприємством "Молокозавод-"ОЛКОМ".

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, код ЄДРПОУ 21685166) на користь приватного підприємства "Молокозавод-"ОЛКОМ" (72316, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд. 289 А, код ЄДРПОУ 31176910) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 15.04.2015