Рішення № 43840728, 21.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/38/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015 Справа № 908/1659/15-г

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь, Донецька область,

до відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк,

про стягнення 10653,31 грн.

за участю представників:

від позивача - Шевелев В.Г., довіреність № 03/38 від 01.01.2015 р.;

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" з позовом про стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" 10653,31 грн. збитків, спричинених втратою вантажу при перевезенні.

Позов заявлено на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 224, 225 Господасрького кодексу України, ст.110 Статуту залізниць України.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2015р. прийнято позов до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/38/15 та призначено розгляд справи на 21.04.2015р.

В судовому засіданні 21.04.2015р. був присутній представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач не надав відзиву на позов, не направив у судове засідання свого прдставника, причин неявки не повідомив.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юриидчних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.03.2015 р. місцезнаходженням відповідача є вул. Артема, 68, м.Донецьк, 83000, відповідач не є припиненим.

Копію ухвали суду від 19.03.2015 р. про призначення справи до розгляду на 21.04.2015р. було надіслано відповідачу електронною поштою 19.03.2015 р. на адерсу: direction@railway.dn.ua, оскільки поштова відправка кореспонденції у м. Донецьк, яке є місцезнаходженням відповідача, не здійснюється на підставі листа Заопрізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 20.01.2015 р. № 04-16-83.

Такод текст даної ухвали суду було розміщено до уваги відповідача на офіційному веб-порталі «Судова влада України», що підтвердужється роздруківкою відповідної веб-сторінки за 19.03.2015 р.

За таких обставин суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

В судовому засіданні 21.04.2015 р. судом оглошено вступну та резолютивну частину рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

На виконання договору № ММД-13.50-13-0757/152 від 31.12.2013 р., укладеного між ПАТ «ММК ім. Ілліча» (позивач у справі) та ТОВ «Метінвест Холдинг», яке здійснює поставки на умовах FCA, за залізничною накладною № 53839643 від 19.11.2014 р. (вантажовідправник ПАТ «Авдіївський КХЗ») в адерсу позивача був відправлений кокс доменний у вагоні № 67607242. Згідно накладної у вагони вантаж зававантажений вантажовідправником. Зважування вантажу проводилось на електронних вагах. Згідно відомості вагонів маса вантажу у вагоні № 67607242 складає 41250,00 кг.

Після прибуття вантажу на станцію Маріуполь-Сортувальний 21.11.2014 р. була проведена перевірка ваги вантажу з представниками залізниці. В результаті зважування вантажу була встановлена нестача вантажу у напіввагоні № 67607242 та був складений комерційний акт БН№723289/814 від 21.11.2014 р.

З комерційного акту вбачається, що на підставі акту загальної форми станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці № 1-195 від 21.11.2014 р. здійснювалось комерційне перевантажування вагону № 67607242. По документу значиться кокс доменний. Вага вихзначена відправником на вагонних вагах (150 т): брутто - не вказано, тара - 23100,00 кг, нетто - 41250,00 кг. При перевантаженні вага виявилась: брутто - 61050,00 кг, тара з бруса - 23100,00 кг, нетто 3790,00 кг, що менше документу на 3300,00 кг. Завантаження у вагоні шапкоподібне, марковано вапняком. Над 3, 4, 5, 6, 7 люками шапка знята, маркування порушено. Витікання вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Двері у вагоні справні та закриті. Обсяг кузова 73 куб.м. Перевантажування вантажу здійснювалось на 150-ти тонних електронних вагах станції Сартана2 комбінату ім. Ілліча з повною зупинкою вагону. При повторному зважуванні нестача підтвердилась.

Предметом розгляду у даній справі є вимога ПАТ "ММК ім. Ілліча" до ДП "Донецька залізниця" про стягнення 10653,31 грн. збитків у вигляді часткової втрати вантажу на підставі ст. 110 Статуту залізниць України.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають повному задоволенню з на наступних підстав.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Аналогічні приписи містить ст. 307 ГК України.

Частиною 5 ст. 307 ГК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Приписи аналогічного змісту викладені в Правилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р.

Договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній (п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644).

У статті 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт").

Статтею 110 Статуту залізниць України визначено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (ст. 113 Статуту залізниць України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

У статті 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин невідповідності маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

У разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Маса вантажів визначається відправником. Тип ваг указується у накладній.

Згідно з пунктам 5 і 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 р. № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 р. за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

За залізничною накладною № 53839643 від 19.11.2014 р. (вантажовідправник ПАТ «Авдіївський КХЗ») в адерсу позивача був відправлений кокс доменний (вологий). Згідно накладної у вагони вантаж зававантажений вантажовідправником. Зважування вантажу проводилось на електронних вагах. Згідно відомості вагонів маса вантажу у вагоні №67607242 складає 41250,00 кг. Вантаж маркований. Вантаж є таким, що змерзається. Завантаження вище бортів «шапка».

У комерційному акту БН№723289/814 від 21.11.2014 р. зазначено, що завантаження у вагоні шапкоподібне, марковано вапняком. Над 3, 4, 5, 6, 7 люками шапка знята, маркування порушено. Витікання вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Двері у вагоні справні та закриті. Вага нетто вантажу менше, ніж по документу, на 3300,00 кг.

Таким чином, в комерційному акті зафіксований факт нестачі вантажу.

В комерційному акті також зафіксовано, що вагон є відкритого типу, у технічному відношенні справний і протікання вантажу на станції не виявлено. Тобто вантаж був завантажений відправником у справний вагон. Маса вантажу при завантежнні була перевірена. Після прибуття вагону на станцію призначення виявлено порушення маркування вагону, а також те, що над 3, 4, 5, 6, 7 люками «шапка» знята, тобто спосіб завантаженян порушений.

Комерційний акт підписаний представниками залізниці (заступником начальника станції, комерційним агентом), а також прежставниками вантажоотримувача (прийомоздавальником вантажу та весовщиком комбінату ім. Ілліча), які є належними особами в розумінні п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р., встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

У пункті 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Таким чином, приймаючи вантаж до перевезення, відповідач мав право візуально оглянути вагон, у який відправником завантажений вантаж та, відповідно, виявити порушенян при його званатженні. Перевізник повинен був їх бачити при візуальному огляді під час прийняття до перевезення вантажу у такому напіввагоні.

Відповідно до вимог ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

За приписами п. 12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. N 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Згідно п.2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

Проте на станції відправлення та ні на одній із попутніх станцій, розташованих перед станцією призначення, ніяких недоліків, зауважень з боку залізниці до стану вагону №67607242 та вантажу у ньому, згідно документів, наданих до матеріалів справи, виявлено не було.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 р. зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Докази наявності претензій чи зауважень до відправника з боку залізниці відправлення стосовно правильності розміщення та закріплення вантажу відсутні.

Досліджені у судовому засіданні вищенаведені письмові докази свідчать про те, що нестача вантажу виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу залізницею на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень над люками у вагоні залізницею зазначено не було, не зазначалось і про зазори чи прогинання розвантажувальних люків. Відповідачем не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За залізничною накладною № 53839643 від 19.11.2014 р. в адерсу позивача був відправлений кокс доменний (вологий).

У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - для вантажів у вологому стані.

Маса вантажу по документу нетто - 41250,00 кг

Позивач, розраховуючи суму збитків, застосовує норму природної втрати для такого вантажу 2%. Звідси природна втрата вантажу складає 41250,00 кг х 2% = 825,00 кг.

Виявлена нестача ванатжу скаладає 3300,00 кг.

Отже, нестача вантажу з урахуванням природної втрати складає: 3300,00 кг - 825,00 кг = 2475,00 кг,

Згідно виставленого позивачу постачальником рахунку-фактури № 90075512 від 19.11.2014 р., 1 тони коксу доменного (вологого) з ПДВ складає 4304,37 грн.

У вартісному вираженні сума нестачі з урахуванням ПДВ складає 4304,37 грн. х 2,475 тон = 10653,31 грн.

Перевіривши в судовому засіданні розрахунок суми збитків, виконаний позивачем, суд дійшов висновку, що даний розрахунок здійснений вірно.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (ст. 43 ГПК України).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Також суд враховує, що згідно з ч.3 ст.32 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон. На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що за оцінкою суду свідчить про те, що відправником виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. У той же час, відповідно до ст. 110 Статуту залізниць саме залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з ДП "Донецька залізниця" на користь ПАТ "ММК ім. Ілліча" 10653,31 грн. збитків суд вважає документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступень вини кожної із сторін, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83062, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, код ЄДРПОУ 01074957, direction@railway.dn.ua) на користь Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191129) 10653,31 грн. (десять тисяч шістсот п'ятдесят три грн. 31 коп.) збитків та 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 27.04.2015 р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.