Рішення № 43840367, 27.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.15р. Справа № 904/9824/14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альбіон", м. Дніпропетровськ

до відповідачача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД", м. Підгороднє Дніпропетровський район Дніпропетровська область

відповідача-2: Приватного підприємства "Сорт", м. Березань Київської області

про стягнення 393 239 грн. 33 коп.

Головуючий колегії Рудь І.А.

Судді Рудовська І.А.

Кеся Н.Б.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Рубанчук С.Д., дов. № 5 від 05.01.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альбіон" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить:

- стягнути з Приватного підприємства "Сорт" заборгованість в розмірі 293 239 грн. 33 коп., з яких: 245 982 грн. 53 коп. - сума основного боргу, 41 243 грн. 18 коп. - штраф, 1 694 грн. 93 коп. - 3% річних, 4 318 грн. 69 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору фінансового лізингу №10АН-14 від 06.03.14р.;

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" та Приватного підприємства "Сорт" суму поруки в розмірі 100 000 грн. 00 коп. відповідно до умов договору поруки № б/н від 06.03.14р.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем-2 умов договору фінансового лізингу №10АН-14 від 06.03.14р. в частині своєчасної та повної оплати за предмет лізингу та не виконанням відповідачем-2 договору поруки № б/н від 06.03.14р. в частині виконання зобов'язання відповідача-1.

Відповідач-1 явку повноважного представника в призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд вважає, що відповідач-1 не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача-1, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов та додаткових поясненнях зазначив, що у зв'язку із тяжким фінансовим станом та зміною курсу іноземної валюти (долара США) в сторону збільшення, у відповідача-2 була відсутня можливість сплатити чергові лізингові платежі за вересень та жовтень 2014р. Тому, через прострочку сплати чергових лізингових платежів відповідачем-2 понад 30 днів, позивач повідомив відповідача-2 про розірвання договору фінансового лізингу №10АН-14 від 06.03.14р. в односторонньому порядку, направивши на адресу відповідача-2 повідомлення від 27.10.14р. № 2710/14-13юр, в якому також вимагав сплатити заборгованість та повернути предмет лізингу. На виконання вимог позивача, відповідачем-2 передано ТОВ „ТК" Альбіон" майно, що є предметом лізингу, про що сторонами складено акт приймання-передачі від 07.11.14р. Водночас, відповідач-2 заперечує проти стягнення з нього на користь позивача складової частини лізингових платежів під назвою „сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу", мотивуючи це тим, що наслідком розірвання договору фінансового лізингу, на підставі якого виникли грошові зобов'язання відповідача, є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідачу і, відповідно, відсутність у позивача права вимагати сплати складової частини лізингових платежів, що спрямована на відшкодування вартості предмета лізингу. В обґрунтування заперечень посилався на постанову Верховного Суду України від 01.10.13р. у справі № 11/5005/2290/2012. Просив в позові відмовити.

24.02.15р. на адресу суду надійшла заява ТОВ „ТК" Альбіон" про відмову від частини позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовився від позовних вимог про стягнення грошових коштів з відповідача-1 ТОВ „ТД" Армада ЛТД" та просив суд припинити провадження в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В судове засідання 31.03.15р. та 23.04.15р. позивач явку свого повноважного представника не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Поштові повідомлення про вручення позивачу ухвал від 25.02.15р. та від 31.03.15., направлених судом на адресу позивача, до господарського суду не надходили.

Господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і співпадає з адресою вказаною в позовній заяві. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з реєстрами поштових відправлень господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.15р. № 2, від 03.04.15р. № 50 та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень судова повістка з ухвалою суду отримана відповідачем, що може вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альбіон" (лізингодавець) та Приватного підприємства "Сорт" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 10АН-14 від 06.03.14р. (надалі - Договір), відповідно до умов якого лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (надалі - предмет лізингу або майно), найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість та загальна вартість якого на момент укладання Договору наведені в Додатку № 1 „Специфікація", а лізингоодержувач приймає предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу та не може бути менше одного року (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 12.1 Договору строк дії договору лізингу з 06 березня 2014р. по 20 березня 2015р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим Договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного Договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що вартість майна становить гривневий еквівалент 68 000,00 доларів США, що розраховується за курсом продажу долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі „УкрДілінг", сформованим на 16:00 за київським часом (далі - міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього Договору (далі - міжбанківський курс договору), та на дату укладання цього Договору становить 642 600,00 грн. з ПДВ. Вартість майна у гривні підлягає перерахунку за міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання акту приймання-передачі майна, відповідно до умов п. 2.1.1 Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору у випадку неможливості використання даних інформаційної системи "УкрДілінг" використовується відповідний курс долару США на міжбанківському валютному ринку України за даними ПАТ "Актабанк" (код ЄДРПОУ 35863708).

Згідно п. 5.1 Договору майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати лізингодавцю всієї суми лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені графіком, в тому числі сплати лізингодавцю всієї суми вартості майна, що у гривневому еквіваленті не менше вартості майна, зазначеної у акті приймання-передачі майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов Договору. Підтвердженням переходу права власності від лізингодавця до лізингоодержувача є підписаний між сторонами відповідний договір купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу.

На виконання умов Договору сторонами укладений акт приймання-передачі від 19.03.2014р., відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу: Сівалка Great Plains 2000-3407 сер. № GP-8739В та пристрій причипний СРН-20F сер. № 11304Z.

За умовами п. 3.1 Договору усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті (гривнях) відповідно до умов цього Договору та Додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у цьому Договорі.

Відповідно до п. 3.4 Договору розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в графіку. Сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в доларах США), зазначеної в графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в графіку. Такий порядок застосовується до усіх лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими, згідно з Договором.

У випадку, якщо лізингоодержувач здійснить оплату лізингового платежу після строку його оплати, вказаного в графіку, і на дату фактичної оплати лізингового платежу міжбанківський курс фактичної оплати буде більшим, ніж міжбанківський курс графіку, лізингоодержувач зобов'язаний здійснити оплату такого платежу, виходячи з міжбанківського курсу фактичної оплати (п. 3.4.1 Договору).

За приписами пункту 3.5 Договору лізингові платежі складаються з:

- суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс акту приймання-передач (п.п. 3.5.1 Договору);

- платежу, як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який не може бути менше за 1 гривню та розраховується в гривнях як різниця між сумою лізингового платежу та сумою, яка відшкодовує частину вартості майна (п.п. 3.5.2 Договору).

ПП „Сорт" належним чином своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 10АН-14 від 06.03.14р. не виконало, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в частині оплати суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу за період з вересня по жовтень 2014р. в сумі 331 955 грн. 32 коп., а також заборгованість в частині оплати комісії за користування предметом лізингу за вказаний період у розмірі 14 027 грн. 23 коп.. Загальна заборгованість відповідача -3 перед позивачем за Договором складає 345 982 грн. 53 коп.

Відповідно до п. 8.1 Договору у випаду, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, встановленого в графіку, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен випадок порушення строків оплати лізингових платежів. Кожним випадком порушення строків оплати є, зокрема, кожен день прострочення оплати лізингового платежу.

Відповідно до розрахунку позивача сума нарахованого на підставі п. 8.1 Договору штрафу за період з 21.09.14р. по 03.02.14р. складає 41 243 грн. 18 коп.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховані до сплати відповідачу 3% річних за період з 21.09.14р. по 03.12.14р. в сумі 1 694 грн. 93 коп. та інфляційні втрати за період з жовтня по листопад 2014р. в розмірі 4 318 грн. 69 коп.

Заборгованість відповідача-2 підтверджується: Договором з додатками, актом приймання-передачі предмету лізингу, обґрунтованим розрахунком позовної суми тощо.

06.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альбіон" (кредитор) укладено договір поруки № б/н (надалі - Договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань Приватного підприємства "Сорт" (надалі - боржник) за договором фінансового лізингу №10АН-14 від 06.03.14р., укладеним між кредитором та боржником (надалі - основний договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по основному договору з оплати лізингових платежів на суму 100 000 грн. 00 коп.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником в строк до 21.10.14р. своїх зобов'язань за основним договором з оплати лізингових платежів у відповідності до умов основного договору, поручитель зобов'язаний в строк до 28.10.14р. перерахувати на розрахунковий рахунок кредитора відповідні грошові кошти в обсязі, передбаченому даним Договором ( п. 3.2 Договору поруки).

В п. 6.1 Договору поруки сторони встановили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.14р. або до моменту виконання поручителем зобов'язань за даним договором .

На виконання умов договору поруки № б/н від 06.03.2014р. позивач направив на адресу відповідача - 1 вимогу від 01.12.14р. № 0112/14-1юр про сплату заборгованості по лізинговим платежам у розмірі 100 000 грн. 00 коп. на рахунок позивача, у зв'язку із порушенням лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу №10АН-14 від 06.03.14р., яка залишена поручителем без відповіді та задоволення.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідачів перед позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача-2, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.806 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частиною 7 ст. 292 Господарського кодексу України передбачено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до Господарського кодексу України та інших законів.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Ст. 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи норми ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та умови договору, строк оплати заявленої суми лізингових платежів є таким, що настав.

Водночас, умови договору містять положення, відповідно до яких лізингодавець на свій розсуд має право в односторонньому порядку розірвати Договір та вимагати повернення предмета лізингу, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з додатком № 2 до Договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу (п. 9.2.1.).

Як встановлено судом, 27.10.2014р. позивач надіслав на адресу відповідача-2 повідомлення № 2710/14-13юр від 27.10.14р. про розірвання договору з вимогами сплати заборгованості по лізинговим платежам та повернення майна. У зв'язку з тим, що прострочення виконання зобов'язань триває більше 30 днів, позивач повідомив відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку та вимагав не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання даного повідомлення перерахувати заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 182 566,72 грн. та повернути предмет лізингу.

Дане повідомлення отримане відповідачем-2 31.10.14р., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем-2.

07.11.2014р. відповідач-2 повернув позивачу предмет лізингу, що підтверджується актом приймання передачі від 07.11.2014р.

Згідно статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п. 3.5 Договору до складу лізингових платежів входить сума, яка відшкодовує частину вартості майна й платіж, як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно

Відповідно до п. 5.1 Договору майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати лізингодавцю всієї суми лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені графіком, в тому числі сплати лізингодавцю всієї суми вартості майна, що у гривневому еквіваленті не менше вартості майна, зазначеної у акті приймання-передачі майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов Договору. Підтвердженням переходу права власності від лізингодавця до лізингоодержувача є підписаний між сторонами відповідний договір купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі - продажу. У зв'язку з цим лізингові платежі включають як плату за надання майна в користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню договору.

Таким чином на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів в частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлі-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст.697 ЦК України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За таких обставин, позивач не має права вимагати оплати предмету лізингу, оскільки він в односторонньому порядку розірвав Договір, а відповідач в свою чергу повернув спірний предмет за договором лізингу.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 01.10.13р. у справі № 11/5005/2290/2012.

Враховуючи заяву ТОВ „ТК" Альбіон" від 24.02.15р. № 2402/15-2юр (а.с. 111), суд приймає відмову позивача від позовних вимог до відповідача-1 щодо стягнення з ТОВ „ТД" Армада ЛТД" грошових коштів в сумі 100 000 грн. 00 коп. та припиняє провадження у справі в частині цих позовних вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За встановлених обставин, відповідач-2 неналежним чином виконав свої, визначені Договором майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати лізингових платежів, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги ТОВ „ТД" Альбіон" про стягнення з ПП „Сорт" 14 027 грн. 23 коп. заборгованості в частині оплати комісії за користування предметом лізингу за період з вересня по жовтень 2014р. - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

З урахуванням безпідставності вимог позивача в частині стягнення з відповідача-2 покупної плати у розмірі 331 955 грн. 32 коп., не підлягають задоволенню й позовні вимоги в частині стягнення з ПП „Сорт", нарахованих на цю суму інфляційних та річних.

Згідно здійсненого судом перерахунку, в межах заявленого позивачем періоду, до стягнення з відповідача-2 підлягають 3% річних у сумі 71 грн. 28 коп.

Щодо стягнення з відповідача-2 нарахованих позивачем штрафу на підставі п. 8.1 Договору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи наданий розрахунок суми штрафу, зміст пункту 8.1 Договору щодо нарахування штрафу у розмірі 0,2% від суми простроченого лізингового платежу за кожен день прострочення та положення ст. 549 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що фактично позивач просить стягнути з відповідача пеню в заявленому розмірі.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що в договорі фінансового лізингу сторони передбачили значно вищий розмір пені, ніж передбачений у цих нормах, застосуванню підлягає пеня в розмірі вказаної подвійної облікової ставки, розмір якої, згідно здійсненого судом перерахунку, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-2 основного борг складає 618 грн. 19 коп., із розрахунку нарахування пені на розмір винагороди (комісії) лізингодавцю у вересні та жовтні 2014р.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача-2 інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Оскільки обов'язок відповідача-2 сплатити черговий лізинговий платіж за графіком виникає у останнього з 20 числа, індексації підлягає борг у розмір винагороди (комісії) лізингодавця у вересні 2014р. в сумі 8 333 грн. 97 коп. лише за жовтень 2014р., в межах заявленого позивачем періоду, що становить суму 200 грн. 02 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного, до стягнення з ПП „Сорт" підлягають 14 027 грн. 23 коп. заборгованості в частині оплати комісії за користування предметом лізингу за період з вересня по жовтень 2014р., 618 грн. 19 коп. пені, 71 грн. 28 коп. 3% річних, 200 грн. 02 коп. інфляційних втрат. В решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альбіон" від позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім" Армада ЛТД" грошових коштів в сумі 100 000 грн. 00 коп. та в цій частині провадження у справі припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Сорт" (07540, Київська область, м. Березань, вул. Братів Роговів, б. 8, код ЄДРПОУ 30334689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альбіон" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 37179984) 14 027 грн. 23 коп. (чотирнадцять тисяч двадцять сім грн. 23 коп.) основного боргу, 618 грн. 19 коп. (шістсот вісімнадцять грн. 19 коп.) пені, 71 грн. 28 коп. (сімдесят одну грн. 28 коп.) 3% річних, 200 грн. 02 коп. (двісті грн. 02 коп.) інфляційних втрат, 298 грн. 33 коп. (двісті дев'яносто вісім грн.. 33 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий суддя Суддя Суддя І.А. Рудь І.А. Рудовська Н.Б. Кеся

Повне рішення складено - 28.04.15р.