Ухвала суду № 43839208, 27.04.2015, Апеляційний суд Сумської області

КОПІЯ

Справа №591/6060/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Грищенко О. В.Номер провадження 22-ц/788/896/15 Суддя-доповідач - Гагін М. В. Категорія - 5

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гагіна М. В.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Рибалки В. Г. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції, Перша Сумська державна нотаріальна контора, про встановлення порядку користування квартирою

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: Перша Сумська державна нотаріальна контора, про усунення від права спадкування, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду з зазначеним позовом мотивуючи його тим, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності її діду ОСОБА_6, бабі ОСОБА_7 та їх сину ОСОБА_8

Після смерті у 1999 році ОСОБА_6 вона, шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном, успадкувала 1/9 частини квартири.

У ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7, внаслідок чого відкрилася спадщина на 4/9 частини квартири із яких їй має належати 2/9 частини.

У ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_8, якому належала 1/3 частини квартири, як співвласнику, і який теж успадкував відповідні частки квартири після смерті своїх батьків.

З урахуванням викладеного та того, що у неї з малолітнім сином відсутнє інше житло, ОСОБА_5 просила суд визначити за ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 частки у праві спільної сумісної власності на квартиру по 1/3 частині за кожним; визнати за нею після смерті діда та баби право на спадщину відповідно на 1/9 та 2/9 частини квартири, а всього на 1/3 частину цього майна; вселити її з сином ОСОБА_9 в квартиру і визначити порядок користування нею, виділивши їй кімнату № 12 площею 17,8 кв. м, а відповідачу дві інші кімнати № 6 площею 15 кв. м та № 9 площею 15,2 кв. м, залишивши кухню № 5 площею 7,9 кв. м, коридор № 1 площею 32,05 кв. м, ванну кімнату № 4 площею 3,1 кв. м, санвузол № 3 площею 1,5 кв. м та кладову № 2 площею 1,2 кв. м у їхньому спільному користуванні.

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив усунути ОСОБА_5 від права на спадкування, мотивуючи свої вимоги тим, що вона умисно ухилялася від догляду за спадкодавцями, фінансово не допомагала їм і не була присутня на їх похованні.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2014 року позов ОСОБА_5 задоволено частково, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Визначено частки в спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_1, по 1/3 частині за кожним із співвласників: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті її діда ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, визнано за нею право на спадщину за законом 1/9 частки та право на спадщину за законом в розмірі 2/9 часток в квартирі АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а всього право на спадщину на 1/3 частину цієї квартири;

Постановлено рішення про вселення ОСОБА_5 разом з малолітнім сином ОСОБА_9 в цю квартиру.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення вимог ОСОБА_5 та відмови в його позові скасувати та ухвалити нове рішення про відхилення первісного позову і задоволення зустрічного.

ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі вказує, що суд безпідставно відхилив її вимоги про встановлення порядку користування квартирою, тому просив в цій частині рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про їх задоволення.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2014 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2014 року в даній справі в частині визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/3 частині за ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також у частині встановлення факту прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті діда ОСОБА_6 і визнання за нею права на спадщину на 1/9 частину в квартирі АДРЕСА_1 скасовано і у задоволенні цих вимог ОСОБА_5 відмовлено.

У частині вселення малолітнього ОСОБА_9 у вказану квартиру зазначене вище рішення суду скасовано.

У частині визнання за ОСОБА_5 права на спадщину за законом у розмірі 2/9 часток у квартирі після смерті її баби ОСОБА_7, а всього права на спадщину на 1/3 частину цієї квартири рішення суду змінено, визнано за ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7 право на спадщину на 1/4 частину вказаної квартири.

У частині відмови ОСОБА_5 у встановленні порядку користування квартирою рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове про часткове задоволення цієї позовної вимоги.

Виділено ОСОБА_5 у користування в квартирі жилу кімнату № 6 площею 15 кв. м., а ОСОБА_3 - жилі кімнати № 9 площею 15, 2 кв. м. та № 12 площею 17, 8 кв. м., залишивши всі допоміжні приміщення цієї квартири у спільному користуванні сторін.

У частині вирішення інших позовних вимог сторін рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року рішення Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2014 року в частині задоволення вимог про виділення ОСОБА_5 у користування в квартирі жилої кімнати № 6 площею 15 кв. м., а ОСОБА_3 жилих кімнат № 9 площею 15, 2 кв. м. та № 12 площею 17, 8 кв. м., залишення всі допоміжних приміщень цієї квартири у спільному користуванні сторін скасовано, а справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 30 жовтня 2014 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2014 року у даній справі в частині спору про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 скасувано і постановлено в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 задоволено частково.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_5 у користування в квартирі АДРЕСА_1 жилу кімнату № 6 площею 15 кв. м., а ОСОБА_3 - жилі кімнати № 9 площею 15, 2 кв. м. з балконом та № 12 площею 17, 8 кв. м., залишивши всі допоміжні приміщення цієї квартири у спільному користуванні сторін.

В іншій частині позову ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року рішення Апеляційного суду Сумської області від 30 жовтня 2014 року в частині встановлення порядку користування спірною квартирою скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в частині встановлення порядку користування спірною квартирою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5 - ОСОБА_10, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг та заперечували проти доводів апеляційної скарги іншої сторони, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Інші особи, які брали участь у розгляді справи, належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, проте своїм процесуальним правом на участь у ньому не скористалися, їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині встановлення порядку користування квартирою, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи розмір часток сторін у праві власності на житло неможливо встановити такий порядок користування ним без порушення прав іншого співвласника.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно з'ясував обставини справи, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував відповідні їм норми матеріального права.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України та статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спірним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.

Судом першої інстанції встановлено, що трикімнатна квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та їхньому сину ОСОБА_8

Іншим сином подружжя ОСОБА_8 і батьком позивачки за первісним позовом був ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Батько відповідача за первісним позовом ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Сторони успадкували спірну квартиру і на даний час є її співвласниками, в якій ОСОБА_3 належить 3\4 частини, а ОСОБА_51/4 частини.

Загальна площа спірної квартири АДРЕСА_1, становить 80,6 кв.м, а житлова - 48,0 кв.м.

Отже, враховуючи розмір часток сторін у праві власності ОСОБА_3 має право на використання не менше як 60,45 кв.м від загальної площі спірної квартири, з яких 36,0 кв.м її житлової площі, а ОСОБА_5, відповідно до 20,15 кв.м та 12,0 кв.м.

Як убачається з технічного паспорту спірна квартира АДРЕСА_1 та складається з трьох кімнат житловою площею 48,0 кв.м, в тому числі 1-а кімната 17,8 кв.м, 2-а кімната 15,2 кв.м, 3-тя кімната 15,0 кв.м, кухня 7,9 кв.м. коридор 17.1 кв.м, ванна 3,1 кв.м, туалет 1,5 кв.м, шафа 1,2 кв.м, шафа 0,4 кв.м, шафа 0,2 кв.м, шафа 0,4 кв.м., шафа 0,2 кв.м, балкон 0,60 кв.м (а.с.93-94 т.1).

Таким чином, враховуючи технічну характеристику спірної квартири та розмір частки ОСОБА_5 у праві власності на неї суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про не можливість встановлення порядку користування житлом, за відсутності домовленості між співвласниками, оскільки в іншому випадку - при виділенні позивачу за первісним позовом житлової кімнати площею 15 кв.м й залишенні допоміжних приміщень загальною площею 32,6 кв.м у спільному користуванні, - будуть порушені права іншого співвласника - ОСОБА_3

За встановлених фактичних обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування рішення в частині, що перевіряється.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 25 лютого 2014 року у даній справі у частині вирішення позову про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -