Ухвала суду № 43839159, 28.04.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/7818/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Свиненко М. Д.Номер провадження 11-кп/788/169/15 Суддя-доповідач - Макаровець А. М. Категорія - Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Макаровець А. М.,

суддів - Рунова В. Ю., Моїсеєнко Т. М.,

з участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.

з участю прокурора - Савостьянової Л.В.

обвинуваченої - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

потерпілого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження №12013200110001810 від 17 серпня 2013 року за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції Моісеєнка П.О. та захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 січня 2015 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Івот Шосткинського району Сумської області, яка проживає: АДРЕСА_1, не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст. 200, ч.2 ст. 200 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції Моісеєнка П.О. та захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - ОСОБА_4

Змінивши та доповнивши вимоги своєї апеляційної скарги, що не погіршує становище обвинуваченої, прокурор просить:

Змінити вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 січня 2015 року у справі відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.200, ч.2 ст. 200 КК України в частині засудження за ч.3 ст.191 КК України та призначення покарання за сукупністю злочинів.

Виключити з кваліфікації дії та засудження за ч.3 ст.191 КК України некримінально-карані епізоди обвинувачення від 19 липня 2012 року, 03 вересня 2012 року, 10 грудня 2012 року.

Вважати ОСОБА_3 винною та засудженою за ч.1 ст. 191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.200, ч.2 ст. 200 КК України:

- за ч. 1 ст. 191 КК України до одиного року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях пов'язані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів строком на один рік;

- за ч. 3 ст. 191 КК України до трьох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях пов'язані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів строком на 1 рік 6 місяців;

- за ч. 1 ст. 200 КК України до штрафу в сумі 51 000 грн.;

- за ч.2 ст. 200 КК України до штрафу в сумі 85 000 грн.;

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях пов'язані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів на строк 1 рік 6 місяців.

В своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

За вироком суду ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 02 липня 2012 року, перебуваючи на посаді контролера-касира та будучи матеріально-відповідальною особою ТВБВ №10018/092 філії Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк» розташованого по вул.Леніна 37-А с.Івот Шосткинського району Сумської області, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431092(18796847), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_1 та привласнила 300 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_7 збитки на вказану суму, розпорядившись грошима на свій розсуд.

Крім того, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді контролера-касира та будучи матеріально-відповідальною особою ТВБВ №10018/092 філії Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк» розташованого по вул.Леніна 37-А с.Івот Шосткинського району Сумської області:

- 05 липня 2012 року повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431092 (18897642), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_1 та привласнила 700 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_7 збитки на вказану суму, розпорядившись грошима на свій розсуд;

- 16 липня 2012 року ОСОБА_3 повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431092 (19312277), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_1 та привласнила 300 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_7 збитки на вказану суму, розпорядившись грошима на свій розсуд;

- 17 липня 2012 року ОСОБА_3 повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431092 (19352034), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_1 та привласнила 425 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_7 збитки на вказану суму, розпорядившись грошима на свій розсуд;

- 19 липня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431092 (19448051), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_1 та привласнила 275 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_7 збитки на вказану суму, розпорядившись грошима на свій розсуд;

- 19 липня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431034 (19449023), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_37 та привласнила 100 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_8 збитки на вказану суму, розпорядившись грошима на свій розсуд;

- 20 липня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431092 (19500986), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_1 та привласнила 200 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_7 збитки на вказану суму, розпорядившись грошима на свій розсуд;

- 30 липня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431092 (19818146), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_1 та привласнила 300 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_7 збитки на вказану суму, розпорядившись грошима на свій розсуд;

- 03 серпня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431293 (20003985), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_2 та привласнила 250 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_9 збитки на вказану суму, розпорядившись грошима на свій розсуд;

- 06 серпня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431293 (20040196), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_2 та привласнила 280 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_9 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 07 серпня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431092 (20104108), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_1 та привласнила 250 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_7 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 09 серпня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431212 (20198699), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_3 та привласнила 500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_10 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 09 серпня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431217 (20201598), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_4 та привласнила 1000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_11 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 17 серпня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431092 (20491963), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_1 та привласнила 300 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_7 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 29 серпня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431197 (20854629), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_3 та привласнила 200 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_12 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 03 вересня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431122 (21001324), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_5 та привласнила 100 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_13 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 03 вересня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431236 (21002233), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_6 та привласнила 500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_14 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 21 вересня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431092 (21633533), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_1 та привласнила 1000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_7 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 25 вересня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431173 (21725966), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_7 та привласнила 500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_15 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 03 жовтня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431208 (22033819), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_8 та привласнила 500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_16 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 03 жовтня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431227 (22033768), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_9 та привласнила 500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_17 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 08 жовтня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431234 (22172657), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_8 та привласнила 500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_18 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 26 жовтня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431180 (22851088), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_10 та привласнила 270 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_19 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 06 листопада 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431137 (23166516), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_11 та привласнила 230 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_20 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 06 листопада 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №826818 (23169672), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_12 та привласнила 300 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_21 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 19 листопада 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431092 (25867961), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_1 та привласнила 700 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_7 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 19 листопада 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430998 (23578335), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_13 та привласнила 2000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_22 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 27 листопада 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431181 (23885341), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_14 та привласнила 200 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_23 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 27 листопада 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430962 (23885407), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_15 та привласнила 850 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_24 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 28 листопада 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431247 (23918976), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_16 та привласнила 235 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_25 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 28 листопада 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430950 (23918880), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_17 та привласнила 420 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_26 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 04 грудня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431104 (24094922), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_18 та привласнила 700 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_27 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 04 грудня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430923 (24095008), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_19 та привласнила 235 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_28 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 06 грудня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431295 (24172186), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_20 та привласнила 382 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_29 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 10 грудня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431027 (24263284), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_21 та привласнила 1875 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_30 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 10 грудня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431229 (24262431), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_22 та привласнила 275 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_31 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 10 грудня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431029 (24262502), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_23 та привласнила 80 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_32 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 11 грудня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431240 (24337980), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_24 та привласнила 500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_33 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 14 грудня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430974 (24456432), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_25 та привласнила 300 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_34 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 14 грудня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431149 (24158404), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_26 та привласнила 900 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_5 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 14 грудня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431038 (24456648), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_27 та привласнила 900 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_35 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 14 грудня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431155 (24456380), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_28 та привласнила 235 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_36 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 17 грудня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430998 (54512745), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_13 та привласнила 3000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_22 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 27 грудня 2012 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431003 (24912071), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_29 та привласнила 300 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_37 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 10 січня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430952 (25258212), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_30 та привласнила 1000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_22 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 11 січня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431041 (25293724), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_31 та привласнила 600 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_38 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 14 січня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431308 (25343104), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_32 та привласнила 300 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_39 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 15 січня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431092 (25399945), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_1 та привласнила 200 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_7 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 17 січня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430998 (25481696), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_13 та привласнила 4000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_22 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 23 січня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430998 (25648510), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_13 та привласнила 1000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_22 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 24 січня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430998 (25680459), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_13 та привласнила 1500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_22 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 29 січня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №464043 (25860731), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_33 та привласнила 2000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_40 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 06 лютого 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431221 (26119527), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_34 та привласнила 2500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_41 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 11 лютого 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431221 (26258238), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_34 та привласнила 1500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_41 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 21 лютого 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431090 (26622096), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_35 та привласнила 1000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_42 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 06 березня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431090 (27109966), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_35 та привласнила 4000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_42 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 20 березня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №464043 (27562468), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_33 та привласнила 1500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_40 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 21 березня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №464043 (27596235), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_33 та привласнила 500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_40 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 28 березня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430998 (27850492), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_13 та привласнила 1000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_22 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 02 квітня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430998 (27996279), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_13 та привласнила 5000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_22 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 03 квітня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431279 (28020688), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_36 та привласнила 500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_43 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 05 квітня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430998 (2808475), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_13 та привласнила 500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_22 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 12 квітня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431090 (28347341), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_35 та привласнила 2000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_42 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 17 квітня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431221 (28505162), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_34 та привласнила 1000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_41 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 18 квітня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №464043 (28532006), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_33 та привласнила 1000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_40 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 19 квітня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430998 (28587861), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_13 та привласнила 1000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_22 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 26 квітня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431090 (28862445), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_35 та привласнила 2000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_42 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 08 травня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430998 (29177155), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_13 та привласнила 500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_22 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 16 травня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431034 (29445338), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_37 та привласнила 1000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_8 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 22 травня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431034 (29658729), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_37 та привласнила 2400 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_8 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 24 травня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431034 (29727716), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_37 та привласнила 1000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_8 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 30 травня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430998 (29945974), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_13 та привласнила 1500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_22 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 05 червня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431099 (30146920), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_38 та привласнила 3000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_44 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 05 червня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №430967 (30146462), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_39 та привласнила 5000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_45 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 06 червня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431221 (30171952), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_34 та привласнила 1000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_41 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 12 червня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431115 (30397945), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_40 та привласнила 1000 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_46 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд;

- 19 червня 2013 року ОСОБА_3, повторно, підробивши підпис в касовому документі та склавши заяву на видачу готівки №431040 (30617526), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_41 та привласнила 3500 грн., які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_47 збитки на вказану суму, розпорядившись коштами на свій розсуд.

В зазначений період часу, який охоплює вищевказані епізоди привласнення ОСОБА_3 коштів, будучи обізнаною про наміри вкладників зняти певну суму грошей з рахунку в конкретний день, вона повертала на рахунки вкладників частину раніше привласнених грошей, а саме : 14 грудня 2012 року на рахунок НОМЕР_13 відкритий на ім'я ОСОБА_22 - 1000 грн.; 21 січня 2013 року на рахунок НОМЕР_13 відкритий на ім'я ОСОБА_22 - 3000 грн.; 9 квітня 2013 року на рахунок НОМЕР_13 відкритий на ім'я ОСОБА_22 - 4500 грн.; 5 червня 2013 року на рахунок НОМЕР_13 відкритий на ім'я ОСОБА_22 - 500 грн.; 5 червня 2013 року на рахунок НОМЕР_30 відкритий на ім'я ОСОБА_22 - 1000 грн.; 5 червня 2013 року на рахунок НОМЕР_35 відкритий на ім'я ОСОБА_42 - 7000 грн.; 25 червня 2013 року на рахунок НОМЕР_8 відкритий на ім'я ОСОБА_18 - 500 грн.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.200, ч.2 ст.200 КК України та призначено покарання:

- за ч.1 ст.191 КК України один рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях пов'язані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів строком на один рік шість місяців;

- за ч.3 ст.191 КК України три роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях пов'язані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів строком на два роки;

- згідно ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання три роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях пов'язані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів строком на два роки;

- за ч.1 ст. 200 КК України 51000 грн. штрафу;

- за ч.2 ст.200 КК України 85000 грн. штрафу;

- згідно ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання 85000 грн. штрафу.

Згідно ч.3 ст.72 КК України, основне покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Запобіжний захід до набрання вироком чинності залишено особисте зобов'язання.

Свої вимоги захисник обвинуваченої ОСОБА_4 мотивує тим, що:

-судом допущено невірне застосування кримінального закону, що виразилось в невірній кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.3 ст.191 КК України та ч. 2 ст. 200 КК України, фактично ж дії ОСОБА_3 були охоплені єдиним умислом і спрямовані на виконання однієї мети - привласнення загальної суми грошей в розмірі 63000 грн., про що вона казала під час розгляду справи в суді і що підтверджується сукупністю інших доказів по даному кримінальному провадженню. Доказів, які б спростували пояснення обвинуваченої, судом не було здобуто, тому її дії необхідно кваліфікувати лише за ч.1 ст.191 КК України, як привласнення або розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні та за ч.1 ст.200 КК України - підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків без кваліфікуючої ознаки повторності;

-вказує, що не всі потерпілі по кримінальному провадженню були викликані до суду, хоча стороною захисту було заявлено про це клопотання, яке судом було відхилено з мотивуванням, що у сторони обвинувачення є заяви самих потерпілих про розгляд справи без їхньої участі, проте як справжність вказаних заяв викликає сумнів, крім того, один з потерпілих - ОСОБА_5 повідомив обвинувачену після винесення щодо неї вироку про те, що жодних заяв про розгляд справи без його участі він не писав і ніякі документи він не підписував;

-вважає призначене ОСОБА_3 покарання невідповідним ступеню тяжкості злочинів та особі обвинуваченої, оскільки за своїм розміром воно є явно несправедливим внаслідок суворості при наявності таких пом'якшуючих обставин як активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, відшкодування шкоди в повному обсязі, з боку потерпілих до ОСОБА_3 немає претензій, що підтверджується відсутністю від них позовів, крім того, злочин вона скоїла вперше, її характеристика виключно позитивна, вона зробила для себе належні висновки, а тому є підстави для пом'якшення ОСОБА_3 покарання.

Вимоги своєї апеляційної скарги прокурор мотивує тим, що:

Відповідно до ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Тобто, для утворення складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, у 2012 року необхідно, щоб сума привласнених коштів перевищувала 107грн. 30 коп. За таких обставин, підлягають виключенню з мотивувальної частини вироку епізоди злочинної діяльності ОСОБА_3 від:

- 19 липня 2012 року щодо привласнення майна, яке перебувало у її віданні, а саме 100 грн. належних потерпілій ОСОБА_8, вчинене повторно;

- 03 вересня 2012 року щодо привласнення майна, яке перебувало у її віданні, а саме 100 грн. належних потерпілому ОСОБА_13, вчинене повторно;

- 10 грудня 2012 року щодо привласнення майна, яке перебувало у її віданні, а саме 80 грн. належних ОСОБА_32, вчинене повторно;

Крім того, судом допущено істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки призначаючи ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 200, ч.2 ст. 200 КК України, суд двічі застосував щодо вказаних статей правила, передбачені ч. 1 ст.70 КК України, оскільки призначаючи покарання у виді обмеження волі та у виді штрафу судом окремо щодо кожного застосовано принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, при цьому, при визначенні остаточного покарання судом застосовано принцип складання, до самостійного виконання призначено покарання у вигляді штрафу, що свідчить про неправосудність судового рішення;

З урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, особи винної, пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, вважає, що при призначенні покарання необхідно застосувати принцип поглинення більш суворим покаранням менш суворого.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши доповідь головуючого судді про обставини справи та зміст поданих апеляційних скарг, обвинувачену ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу захисника обвинуваченої та просили її задовольнити, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, прокурора, яка заперечувала проти апеляційної скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_4 та просила залишити її без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задовольнити, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченої ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України - судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.1 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.200, ч.2 ст.200 КК України відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і об'єктивну оцінку.

Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченої щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.3 ст.191 КК України та ч.2 ст.200 КК України, оскільки її дії були охоплені єдиним умислом і повторності при цьому не було, на думку колегії суддів, є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Судом першої інстанції була надана належна оцінка всім добутим по справі доказам. При цьому, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 привласнювала кошти з поточних рахунків і заздалегідь не могла знати часу, розміру зарахування коштів, і на рахунок якого клієнта кошти зараховані.

В своїх поясненнях, наданих під час розгляду справи в суді першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_3 частково визнала свою вину та фактично підтвердила корисливий мотив своїх дій. Проте, на думку колегії суддів, заява ОСОБА_3 про наявність єдиного умислу в її діях є декларативною і спрямованою на пом'якшення кримінальної відповідальності, оскільки в зазначених поясненнях ОСОБА_3 не змогла належним чином обґрунтувати, з якою метою вона хотіла заволодіти зазначеними коштами саме в такій загальній сумі, для яких потреб їй була необхідна саме така сума. В суді апеляційної інстанції обвинувачена надала вже інші пояснення про те, що кошти в сумі 63000 грн. їй були необхідні для придбання квартири. Зазначене свідчить про відсутність єдиного умислу в її діях на час вчинення кримінальних правопорушень.

Про відсутність єдиного умислу на заволодіння коштами в сумі 79367 грн. (в апеляції 63000 грн.) свідчать і дії самої ОСОБА_3, які виражались у тому, що будучи обізнаною про наміри вкладників зняти певну суму грошей з рахунку в конкретний день, вона повертала (за рахунок інших вкладів) на рахунки вкладників частину раніше привласнених грошей, що свідчить про те, що її дії не охоплювались єдиним умислом, а діяла вона в залежності від склавшихся обставин та можливості зняття з рахунків коштів в кожному конкретному випадку.

Тому, доводи апеляційної скарги захисника в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволеню.

Посилання захисника ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону в зв'язку з тим, що не всі потерпілі по даному кримінальному провадженню були допитані, а справжність їх заяв про розгляд справи без їхньої участі викликає сумнів, не заслуговують на увагу, оскільки ніяким чином не впливають на законність прийнятого судового рішення.

Так, згідно ч.1 ст.412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до положень п.5 ч.2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Наявні в матеріалах кримінального провадження судові повістки, які були направлені за місцем проживання кожного потерпілого і були повернуті суду з відмітками про вручення, свідчать про те, що всі потерілі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судових засідань. Потерпілий по кримінальному провадженню ОСОБА_5 повідомлявся про дату, час та місце судового засідання за адресою, яку він зазначив, як місцем свого проживання. В зв'язку з його відсутність за вказаною адресою, судову повістку отримала його мати для подальшого вручення ОСОБА_5 (т. 2 а.п.9). Крім того, від потерпілих, в тому числі і ОСОБА_5, надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також про відсутність претензій з їх боку до обвинуваченої ОСОБА_3, що також узгоджується з доводами апеляційнійної скарги захисника ОСОБА_4 про те, що всі потерпілі не мають претензій до ОСОБА_3

Згідно ч.2 ст.135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Зазначені положення закону при врученні повісток в т.ч. і потерпілому ОСОБА_5 були дотримані.

При цьому, статтею 325 КПК України (за умови, що потерпілий був належним чином повідомлений про, час і місце судового засідання) не передбачено обов'язкове подання потерпілими заяв щодо проведення розгляду справи без їх участі.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, як таких, що призвели до порушення прав потерпілих під час розгляду даного кримінального провадження, оскільки захисником у апеляційній скарзі не зазначено до порушення яких саме прав потерпілих призвели, зазначені дії суду, при наявності того, що всім потерпілим направлені судові повістки, відшкодована майнова шкода, претензій до ОСОБА_3 вони не мають, вирок суду не оскаржували і відсутні дані, які б спростовували ці обставини. Тому, за таких обставин, на думку колегії суддів доводи захисника в цій частині ніяким чином не впливають на законність рішення, в той же час він не позбавлений можливості звернутись до відповідних органів щодо перевірки достовірності підписів потерпілих у поданих заявах.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що з урахуванням положень ч.1 ст. 51 КУпАП викрадення чужого майна шляхом привласнення вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Тобто, для утворення складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України у 2012 році необхідно, щоб сума привласнених коштів перевищувала 107 грн. 30 коп.

Проте, як вбачається зі змісту вироку відносно ОСОБА_3 по епізодам від:

- 19 липня 2012 року щодо привласнення майна, яке перебувало у її віданні, а саме 100 грн. належних потерпілій ОСОБА_8, вчинене повторно;

- 03 вересня 2012 року щодо привласнення майна, яке перебувало у її віданні, а саме 100 грн. належних потерпілому ОСОБА_13, вчинене повторно;

- 10 грудня 2012 року щодо привласнення майна, яке перебувало у її віданні, а саме 80 грн. належних ОСОБА_32, вчинене повторно,-

суд, застосувавши закон, який не підлягав застосуванню, визнав винною ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень за вказаними епізодами за ч.3 ст. 191 КК України, чим допустив порушення п.2 ч.1 ст. 413 КК України (неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність).

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора в цій частині підлягає задоволенню, а вирок суду зміні шляхом виключення з вироку Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 21 січня 2015 року відносно ОСОБА_3 визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 191 КК України за вказаними епізодами.

Що стосується покарання, яке суд першої інстанції призначив обвинуваченій ОСОБА_3 за ч.1 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.200, ч.2 ст.200 КК України, то на думку колегії суддів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Так, суд першої інстанції, при призначенні покарання за вказаним законом, врахував особу винної, яка за місцем мешкання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставини що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, сприяння розкриттю злочину.

Поряд з цим, судом першої інстанції при винесенні вироку було враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, які, відповідно до ст.12 КК України, є злочинами середньої тяжкості та тяжкими злочинами. Враховано, як обставину що обтяжує покарання, - вчинення злочину щодо осіб похилого віку та з урахуванням обставин справи призначив покарання, яке передбачене санкціями ч.1 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.200, ч.2 ст.200 КК України і яке за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Тому, з урахуванням зазначеного, доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченої про те, що призначене судом ОСОБА_3 покарання не відповідає її особі та за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Крім цього, колегія суддів таке покарання призначене суду першої інстанції вважає обґрунтованим навіть за умови виключення вищезазначених епізодів, оскільки з урахуванням загальної кількості епізодів кримінальних правопорушень (більше 70), виключення трьох епізодів суттєво не впливає на вид та розмір покарання визначеного за ч.3 ст. 191 КК України.

На думку колегії суддів, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів.

Так, згідно ч.1 ст.70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, при вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

Визнаючи ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України та ч.1 ст.200, ч.2 ст.200 КК України, при призначенні покарання за сукупністю злочинів судом двічі застосувано щодо вказаних статей правила, передбачені ч.1 ст.70 КК України. Крім цього, призначаючи покарання у виді обмеження волі та у виді штрафу, судом окремо щодо кожного застосовано принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, а при визначенні остаточного покарання судом застосовано принцип складання з визначенням до самостійного виконання призначеного покарання у виді штрафу, що суперечить положення ч.1 ст. 70 КК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги прокурора в цій частині підлягають задоволенню, а вирок суду, відповідно до п.4 ч.1 ст. 408 КПК України, зміні з призначенням ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.200, ч.2 ст.200 КК України на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, що не погіршує становище обвинуваченої.

Поряд з цим, уточнивши свої вимоги при призначенні додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях пов'язані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів за ч.1 ст. 191 КК України прокурор просить призначити замість 1року 6 місцяв - 1 рік, за ч.3 ст. 191 КК України замість 2 років - 1 рік 6 місяців і остаточно за сукупністю злочинів відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покараня більш суворим остаточно призначити додаткове покарання на строк 1 рік 6 місяців замість 2 років. Про те, вимоги своєї апеляційної скарги прокурором в цій частині не вмотивовано, у зв'язку з чим відсутні обґрунтовані підстави для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Вирок Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 21 січня 2015 року відносно ОСОБА_3 змінити.

Виключити з вироку Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 21 січня 2015 року відносно ОСОБА_3 визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 191 КК України по епізодам від:

- 19 липня 2012 року щодо привласнення майна, яке перебувало у її віданні, а саме 100 грн. належних потерпілій ОСОБА_8, вчинене повторно;

- 03 вересня 2012 року щодо привласнення майна, яке перебувало у її віданні, а саме 100 грн. належних потерпілому ОСОБА_13, вчинене повторно;

- 10 грудня 2012 року щодо привласнення майна, яке перебувало у її віданні, а саме 80 грн. належних ОСОБА_32, вчинене повторно;

ОСОБА_3 вважати засудженою за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.200, ч.2 ст. 200 КК України до визначеного судом покарання:

- за ч. 1 ст. 191 КК України у виді обмеження волі на строк один рік з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях пов'язані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів строком на 1 рік 6 місяців;

- за ч. 3 ст. 191 КК України у виді обмеження волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях повязані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів строком на 2 роки;

- за ч. 1 ст. 200 КК України у виді шрафу в розмірі 51 000 грн.;

- за ч.2 ст. 200 КК України у виді штрафу в розмірі 85 000 грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях пов'язані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів строком на 2 роки.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

Макаровець А. М. Рунов В. Ю. Моїсеєнко Т. М.