Ухвала суду № 43838791, 28.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2425/15

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2014р. по справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені, -

встановила:

29 травня 2013р. представник ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 22 березня 2007р. між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір на суму 53462 доларів США під 12,5% річних строком до 22 березня 2028р. Додатковою угодою за №1 до Кредитного договору від 22 березня 2007р. було змінено наступні договірні умови: було збільшено обсяг кредитування, у зв'язку з чим позичальник у термін до 22 березня 2017р. додатково надає відповідачу кредит у сумі 46528доларів США на споживчі цілі та змінено графік погашення кредиту. 22 березня 2007року з ОСОБА_3 банк уклав договір поруки в забезпечення даного кредитного договору.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань перед банком, виникла заборгованість, яка станом на 05 квітня 2013року складає 109994,13 доларів США, що еквівалентно 879183грн.12коп., з яких: заборгованості за кредитом в розмірі 86494,92 доларів США, що еквівалентно 691353грн.90коп.; заборгованості за відсотками в сумі 21056,11 доларів США, що еквівалентно 168301грн.49коп.; заборгованості по сплаті пені в розмірі 2443,10 доларів США, що еквівалентно 19527грн.73коп., яку Банк просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів, і судовий збір (а.с.2-6,62).

Рішенням суду від 25 листопада 2014р. позов ПАТ "УкрСиббанк" був задоволений. Судом стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 22 березня 2007р. в сумі 109994 доларів США 13 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 05 квітня 2013року еквівалентно 879183грн.12коп. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму судового збору в розмірі по 1720грн.50коп. з кожного (а.с.176-177).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку, при цьому апелянт посилається на те, що банком пропущений строк позовної давності щодо стягнення пені та судом першої інстанції не враховано, що договір поруки припинив свою дію в момент укладення додатку №1 до кредитного договору, оскільки положеннями цієї угоди було встановлено додатковий вид відповідальності у вигляді пені, яка виникала у разі порушення строків користування кредитним коштами, що збільшує обсяг відповідальності поручителя без надання на це згоди, що дає підстави для застосування ч.1 ст.559 ЦК України (а.с.180-184,195-199).

ОСОБА_3 рішення суду не оскаржив. Справа розглянута у відсутності ОСОБА_2, який сповіщений за останньо відомою судові адресою.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, представника Банку, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір та договір поруки укладені у відповідності до вимог діючого законодавства, відповідачі допустили порушення умов договору і свої зобов'язання за договором не виконують, що призвело до утворення заборгованості по кредиту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким суд дав належну оцінку та нормам ЦК України.

Судом першої інстанції були встановлені факти і відповідні їм правовідносини, які виникли між сторонами.

22 березня 2007р. між банком та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту за №11131278000 на суму 53462 доларів США під 12,5% річних строком до 22 березня 2028р. (а.с.7-25).

В цей же день 22 березня 2007р. між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду за №1 до Кредитного договору №11131278000, згідно якої сторони домовились внести в кредитний договір №11131278000 від 22.03.2007р. наступні зміни:

1) збільшити обсяг кредитування, у зв'язку з чим Банк у термін до 22 березня 2017року додатково надає позичальнику кредит у сумі 46528доларів США на споживчі потреби;

2) сторони підтверджують наявність заборгованості позичальника по основній сумі кредиту в розмірі 99990 доларів США;

3) в зв'язку зі збільшенням розміру заборгованості позичальника перед банком, сторони домовились змінити Графік погашення кредиту.

Всі інші умови кредитного договору № 11131278000 від 22 березня 2007р. залишились без змін (п.5 додаткової угоди №1) - а.с.26-34.

Зазначені договори сторони підписали.

22 березня 2007р. між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки за №103278, відповідно до якого ОСОБА_3 поручився перед Кредитором за належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань згідно Кредитного договору №11131278000 від 22 березня 2007р. Зазначеним договором була встановлена солідарна відповідальність боржника і поручителя перед кредитором, що відповідає вимогам ч.2 ст. 554 ЦК України (а.с.35-36).

Пунктом 1.2. договору поруки встановлено, що поручителю добре відомі усі умови кредитного договору, укладеного між ОСОБА_2 та Банком, в тому числі:

- сума кредиту 99990доларів США;

- термін повернення кредиту - згідно графіка погашення кредиту, але не пізніше 22.03.2028року;

- процентна ставка - 12,5%річних;

- термін і порядок сплати процентів - до 10-го числа кожного місяця;

- штрафні санкції - згідно з умовами кредитного договору;

- інші умови - згідно з кредитним договором.

09 лютого 2009р. між банком та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода №1 до договору поруки від 22 березня 2007р., згідно умов якої сторони домовились, що у зв'язку з укладенням між банком та ОСОБА_2 до договору про надання споживчого кредиту №11131278000 від 22 березня 2007року (щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації) поручитель надає свою згоду на зміну основного зобов'язання, що забезпечується договором, а саме:

- розмір ануїтетного платежу - 928,53 доларів США;

- Графік погашення кредиту;

- кінцевий термін виконання основного зобов'язання - 22 березня 2038року.

Всі інші умови Кредитного договору залишаються без змін (а.с.37).

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 не були виконанні належним чином умови кредитного договору по поверненню кредитних грошових коштів, внаслідок чого перед банком за договором кредитування у нього виникла заборгованість по кредиту станом на 05 квітня 2013р. у розмірі 109994,13 доларів США, що еквівалентно 879183грн.12коп., з яких:

- заборгованості за кредитом в розмірі 86494,92 доларів США, що еквівалентно 691353грн.90коп.;

- заборгованості за відсотками в сумі 21056,11 доларів США, що еквівалентно 168301грн.49коп.;

- заборгованості по сплаті пені в розмірі 2443,10 доларів США, що еквівалентно 19527грн.73коп.

З матеріалів справи вбачається, що 11 квітня 2013р. банк направляв на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 лист-вимогу про погашення заборгованості по кредиту, де повідомляється про виникнення заборгованості за кредитним договором (а.с.47,48).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст.525 ЦПК України, одностороння відмова від виконання договірного зобов'язання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, виходячи із встановленого в судовому засіданні факту неналежного виконання ОСОБА_2 кредитних зобов'язань та з боку ОСОБА_3 умов договору поруки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пред'явлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені є не обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в ухвалі від 6 листопада 2013р. (справа № 6-116цс13), правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Аналіз норм ст.266, ч.2ст.258ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. З матеріалів справи вбачається, що відповідачі не просили суд першої інстанції про застосування строку позовної давності.

З розрахунку заборгованості вбачається, що пеня нарахована за період з 05 квітня 2012р. по 05 квітня 2013рік, тобто в межах 1 року - строку позовної давності за основною вимогою (а.с.44оборот - 45).

Необґрунтованими також є доводи апелянта щодо припинення договору поруки у зв'язку з укладенням додатку № 1 до кредитного договору від 22 березня 2007р., оскільки положеннями цієї угоди було встановлено додатковий вид відповідальності у вигляді пені, яка виникала у разі порушення строків користування кредитним коштами, що збільшує обсяг відповідальності поручителя без надання на це згоди, що дає підстави для застосування ч.1 ст.559 ЦК України.

Так, додатком № 1 до кредитного договору від 22 березня 2015р. є Графік погашення кредиту і ним не встановлено додаткової відповідальності і вигляді пені, що виникає у разі порушення строків користування кредитними коштами (а.с.15-24).

Застосування пені за порушення позичальником терміну погашення будь-яких своїх зобов'язань за кредитним договором передбачено п. 7.1 Кредитного договору від 22 березня 2007р. (а.с.7-14).

Додатковою угодою за №1 до кредитного договору від 22 березня 2007р. умови щодо пені не змінювались (а.с.26).

У пункті 1.2 договору поруки за № 103278 від 22 березня 2007р. встановлено, що поручителю добре відомі усі умови кредитного договору від 22 березня 2007р., в тому числі і штрафні санкції (а.с.35-36).

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Представник банку надав суду докази на підтвердження своїх позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову банку.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Разом з тим в резолютивній частині рішення суду не зазначено на чию користь слід стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір. У зв'язку з чим представник банку не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки з матеріалів справи вбачається, що представником позивача при подачі позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3441грн. Тому на користь ПАТ "УкрСиббанк" з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір по 1720грн.50коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 листопада 2014року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: Т.В.Цюра

С.О.Погорєлова