Рішення № 43835209, 24.04.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/8685/15-ц

Провадження № 2/336/199/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2015 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

при секретарі Петрові С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - ОСОБА_3) про поділ майна подружжя, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійній вимоги на предмет спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 (треті особи - АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Запорізьке регіональне управління», ОСОБА_4) про визнання права власності на частину грошового вкладу (депозиту), -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який доповнила в процесі розгляду справи. В позовній заяві зазначає, що 28.04.2012 р. вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Дітей від цього шлюбу не мають.

Спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини припинились в жовтні 2014 р.

Угоди про добровільний поділ майна, що є спільною власністю подружжя, між ними не досягнуто.

За час проживання у шлюбі ними набуті грошові кошти в сумі 135 000 грн. (згідно з договором-заявою № 313731/32131/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші», відкритий 24.10.2014 р. у відділенні № 8 філії «Запорізьке РУ» АТ Банк «Фінанси та кредит»).

Загальна вартість майна становить 135 000 грн.

Посилаючись на ст.ст.60, 69, 70, 104, 105, 110 СК України ,за доповненою позовною заявою ОСОБА_1 просить поділити майно, що є їх з ОСОБА_2 спільною власністю, виділивши їй грошові кошти в сумі 71 090,42 грн., а саме 67500 грн., що становить 50% від суми вкладу згідно з договором-заявою № 313731/32131/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші», відкритий 24.10.2014 р. у відділенні № 8 філії «Запорізьке РУ» АТ Банк «Фінанси та кредит» та 3 590,42 грн., що становить 50% нарахованих відсотків на основну суму вкладу за період дії договору, а саме з 24.10.2014 р. по 24.01.2015 р.

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому зазначила що спірні грошові коштів подружжя ОСОБА_2 належать їй та частково подружжю, що підтверджується банківськими документами, зокрема договорами банківських вкладів та банківськими документами про внесення коштів на банківські рахунки, перерахування коштів та отримання коштів від банку.

Так, з договору банківського вкладу № 313731/32131/3-14 від 24.10.2014 р. (вкладник ОСОБА_2, вкладний рахунок НОМЕР_1) вбачається, що кошти в сумі 129 152,80 грн. надійшли на депозитний рахунок ОСОБА_2 (№ рахунку НОМЕР_2) шляхом безготівкового перерахування з іншого, належного йому ж, рахунку № НОМЕР_3. Це були кошти з попереднього депозитного вкладу, оформленого на ім»я ОСОБА_2 24.09.2014 р. за договором № 313731/25797/1-14 (вкладний рахунок НОМЕР_4). А на цей вкладний рахунок грошові кошти в сумі 117 528,44 грн. було внесено нею, що підтверджується меморіальним ордером № 10372432 від 24.09.2014 р. Згідно зазначеного меморіального ордеру, з рахунку платника ОСОБА_3 НОМЕР_5, перераховано на зазначений вище вкладний рахунок отримувача ОСОБА_2 117 528,44 грн. Ці кошти отримані нею по закінченню строку депозитного вкладу в тому ж банку за договором банківського вкладу № 313731/19121/3/14 від 24.06.2014 р., оформленого на її ім»я.

На її депозитному вкладі за вищезазначеним договором № 313731/19121/3/14 від 24.09.2014 р. зберігалися спільні кошти її, та подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Так, за договором банківського вкладу «Пенсійний» від 24.12.2013 р. № 313731/16288/6-13 нею внесено на банківський рахунок № НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 1000 грн. на строк по 24.06.2014 р. 08.01.2014 р. зазначений вклад було нею поповнено згідно додаткової угоди від 08.01.2014 р. на суму 30000 грн. Ці кошти були отримані нею з попереднього банківського депозитного вкладу від 08.10.2013 р. № 11274/3-13. За договором банківського вкладу від 08.08.10.2013 р.№ 11274/3-13 нею внесено на депозитний банківський вклад належні їй грошові кошти в сумі 28000 грн. Цей вклад було поповнено нею за додатковою угодою від 07.11.2013 р. на 30 000 грн. Згідно квитанції на видачу готівки від 08.01.2014 р. грошові кошти в сумі 58000 грн. повернуто їй банком, з яких вона і внесла 30 000 грн. Інші 28000 грн. буди залишені нею готівкою вдома, оскільки передбачалися витрати на лікування.

Вклад поповнено нею за рахунок власних коштів: за додатковою угодою від 03.02.2014 р. на суму 8000 грн.; за додатковою угодою від 10.02.2014 р. на суму 3000 грн.; за додатковою угодою від 25.02.2014 р. на суму 3000 грн.

24.06.2014 р. по закінченні строку договору банком повернуто їй всю суму вкладу в розмір 46 471,31 грн.

В цей же час закінчився строк договору банківського вкладу її сина ОСОБА_2, який було укладено 24.03.2014 р. в тому ж банку за № 313731/9264/3-14. Кошти було отримано ОСОБА_2 готівкою в сумі 46 657,47 грн.

За порадою менеджера банку нею та сином було прийнято рішення відкрити спільний депозитний рахунок, на якому зберігати кошти як належні їй, так і синові. Об»єднання коштів на одному рахунку було викликано метою отримати підвищений процент за акційним депозитним вкладом. Так, в банку періодично оголошувався акційний депозитний вклад «Нові гроші», за яким встановлено підвищену процентну ставку в розмірі 25%, але в акції могли приймати участь клієнти, які на дату оголошення акції не мали вкладів в банку. Тому за взаємною домовленістю вони вирішили закрити депозитні вклади на ім»я сина ОСОБА_2, щоб станом на день оголошення акції в вересні 2014 р. на його ім»я не було вкладів в банку. Наявні заощадження в сумі 46 657,47 грн., які раніше зберігалися на депозитному вкладі від 24.03.2014 р. на його ім»я, син передав їй для внесення на депозитний рахунок на період до можливості відкриття нового рахунку за акційними умовами. Нею було укладено договір з банком від 24.06.2014 р. № 313731/1912/3-14, й на рахунок готівкою покладено 107 000 грн., з яких 46 657,47 грн. належали ОСОБА_2 Інші кошти належали їй та були отримані нею по закінченні депозиту від 24.03.2014 р. - 46 471,31 грн. та залишок коштів, отриманих нею з депозиту від 08.10.2013 р. - 13 871,22 грн.

Таким чином, кошти подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в сумі 46 657,47 грн. з 24.06.2014 р. по 24.09.2014 р. зберігалися на її депозитному вкладі. Нею було видано ОСОБА_2 розписку про отримання від нього цієї суми для зберігання на депозитному вкладі з умовою повернення по закінченні строку депозиту 24.09.2014 р. з відсотками 24,60% річних.

Вклад було поповнено нею за додатковими угодами від 22.07.2014 р. на 5000 грн. та від 07.08.2014 р. на 4000 грн. По закінченні строку цього депозиту сином було відкрито акційний вклад «Нові гроші» під 25,10% річних на його ім»я - договір № 313731/25797/1-14 від 24.09.2014 р. строком на 1 місяць по 24.10.2014 р. На рахунок за зазначеним договором № НОМЕР_4 вона шляхом безготівкового перерахування повернула сину належні йому 46657,47 грн. з відповідною сумою відсотків 2869,43 грн., а саме 49526,90 грн. та, крім того, за взаємною домовленістю, перевела і всі інші належні їй грошові кошти в сумі 68001,54 грн. На її вимогу син видав їй розписку про те, що отримав від неї кошти в сумі 68000 грн. для зберігання на депозитному рахунку на його ім»я з умовою повернення їй зазначеної суми з процентами по закінченні строку депозиту.

По закінченні строку цього банківського договору ОСОБА_2 уклав новий договір з банком № 313731/32131/3-14 від 24.10.2014 р. (спірний вклад) на суму 135 000 грн., які склалися з перерахованих з попереднього депозитного вкладу 129 152,80 грн., з яких їй належало 68001,54 грн. з процентами за один місяць, та внесених готівкою ОСОБА_2 5847,20 грн. Вона надала згоду на подальше зберігання належних їй коштів на рахунку сина.

Таким чином, на депозитному вкладі ОСОБА_2, який є предметом спору, зберігаються належній їй грошові кошти в сумі 68001,54 грн. з процентами з розрахунку 25,10% річних за 4 місяці в сумі 5689,46 грн., що складає суму 73691 грн.

За позовом ОСОБА_5 просить визнати за нею право власності на частину грошового банківського вкладу за договором банківського вкладу № 313731/32131/3-14 від 24.10.2014 р. (вкладник ОСОБА_2, вкладний рахунок НОМЕР_1) в розмірі 73691,002 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовну заяву, просили її задовольнити, та відмовити в задоволенні позову, заявленого ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав позовні вимоги, заявлені ОСОБА_3 Позов, заявлений ОСОБА_1 просив задовольнити частково з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с.86-88).

ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 в тому числі з підстав, викладених в додаткових поясненнях (а.с.194-196).

Третя особа - ОСОБА_4 в судовому засіданні просив задовольнити позов, пред»явлений ОСОБА_3

Представник третьої особи - АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Запорізьке регіональне управління» в судове засідання не з»явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, заяви про бажання приймати участь в судовому засіданні до суду не надходило.

Вивчивши обставини справи, заслухавши пояснення позивача та її представника, відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника, ОСОБА_4, допитавши свідків, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 заявлений обгрунтовано, підлягає задоволенню, в задоволенні ж позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено та перевірено доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 28.04.2012 р. перебували в зареєстрованому шлюбі, про що надано копію свідоцтва про одруження (а.с.7), який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06.02.2015 р.

Стаття 69 СК передбачає, що дружина та чоловік мають право на розділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

При розділі майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, що встановлено ч.1 ст.70 СК України та ст.372 ЦК України.

Як роз*яснив Пленум Верховного Суду України в п.23 постанови № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з»ясовувати джерело його придбання.

З матеріалів справи суд встановив, що в період перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі ними були набуті грошові кошти в сумі 135 000 грн., згідно з договором-заявою № 313731/32131/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші», відкритий 24.10.2014 р. у відділенні № 8 філії «Запорізьке РУ» АТ Банк «Фінанси та кредит» (а.с.153).

Таким чином, в силу ст.ст.69, 70 СК України, поділу підлягає набута під час шлюбу вищевказана сума вкладу та нараховані відсотки на основну суму вкладу за період дії договору, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, заявлених ОСОБА_3, суд виходив з наступного.

Статтями 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Ч.2 ст.59 ЦК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ОСОБА_3 зазначала, що грошові кошти в сумі 68001,54 грн. були передані їй сину ОСОБА_2 для розміщення на рахунку, відкритому за договором № 313731/32131/3-14 від 24.10.2014 р. на ім"я ОСОБА_2, в рамках її спільної діяльності з сином без строворення юридичної особи з метою отримання прибутку.

Згідно ст.1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст.1131 ЦК України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Таким чином, обов'язковою умовою договору про спільну діяльність є укладення його саме в письмовій форма із зазначенням прав та обов'язків кожного із учасників (сторін). ОСОБА_3 такого письмового договору суду не надано, а розписки про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_3 грошових коштів для розміщення на депозитних рахунках (а.с.167, 168) не є неналежним та допустимим доказом укладення між ними договору про спільну діяльність сторін, в розумінні ст.ст.1130, 1131 ЦК України.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не існували правовідносин, які урегульовані ст.ст.1046-1049 ЦК України (а.с.194-196).

З наведеного, суд дійшов висновку, що позов, заявлений ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 675 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 57, 60, 212-215, 218 ЦПК України,суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - ОСОБА_3) про поділ майна подружжя - задовольнити.

Поділити майно, що є спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виділивши ОСОБА_1 67 500 грн., що становить ? частину від суми вкладу згідно з договором-заявою № 313731/32131/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші», відкритий 24 жовтня 2014 року у відділенні № 8 Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит», код ЄДРПОУ 25821086, код банку 313731, розташованому за адресою: м.Запоріжжя, вул..Чарівна, 161, та ? частину нарахованих відсотків на основну суму вкладу за період дії вказаного договору, а саме з 24.10.2014 р. по 24.01.2015 р.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? суму вкладу згідно з договором-заявою № 313731/32131/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші», відкритий 24 жовтня 2014 року у відділенні № 8 Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит», код ЄДРПОУ 25821086, код банку 313731, розташованому за адресою: м.Запоріжжя, вул..Чарівна, буд.161 в сумі 67 500 грн. та на ? частину нарахованих відсотків на основну суму вкладу за період дії вказаного договору, а саме з 24.10.2014 р. по 24.01.2015 р.

В задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійній вимоги на предмет спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 (треті особи - АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Запорізьке регіональне управління», ОСОБА_4) про визнання права власності на частину грошового вкладу (депозиту) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 675 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Дмитрюк