Ухвала суду № 43824015, 21.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 р.Справа № 820/578/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. по справі № 820/578/15

за позовом ОСОБА_1

до Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" , Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" , Національного банку України

про визнання незаконними дій, незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Харківської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Національного банку України в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог просила визнати незаконною бездіяльність відповідачів щодо ненадання у встановлений законом строк відповіді на письмові заяви від 16.12.2014 року, від 18.12.2014 року, від 19.12.2014 року та від 22.12.2014 року; визнати незаконними, неправомірними дії відповідачів щодо неналежного розгляду зазначених письмових заяв; зобов'язати відповідачів надати повну, обґрунтовану відповідь на кожен пункт зазначених заяв.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від д 26.02.2015 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог, відповідачами у яких були зазначені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Харківська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання незаконними дії, незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 2, 6, 7, 45 Закону України "Про національний банк", ст. ст. 19, 20 Закону України "Про звернення громадян", ч.1 ст. 11, ч.2 та 3 ст. 45 Закону України "Про інформацію", ст. 14, ч.1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 21.04.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.12.2014 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Національного банку України про отримання публічної інформації, а саме:

-надати належну інформацію щодо методики, яка використовувалась і використовується банком для визначення валютного курсу за весь період отримання кредиту з 10 квітня 2006 року по 18 грудня 2014 року.

-надати належну інформацію щодо майбутнього курсу долару США помісячно на подальші 7 (сім) років, починаючи з 18 грудня 2014 року по 10 квітня 2021 рік, для можливості уявити і спрогнозувати свої дії по поверненню кредиту.

-надати належну інформацію, чи надавалася ліцензія Національним банком України акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль» (що на сьогоднішній час це є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») для використання готівкової іноземної валюти на території України, здійснення валютних операцій та надання кредитів у валюті (долара США), зазначивши дату видачі такої ліцензії, якщо таке має місце в дійсності, та надати завірену належним чином копію такої ліцензії?

-надати належну інформацію, чи надавалася ліцензія Національним банком України ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» для використання готівкової іноземної валюти на території України, здійснення валютних операцій та надання кредитів у валюті (долара США), зазначивши дату видачі такої ліцензії, якщо таке має місце в дійсності, та надати завірену належним чином копію такої ліцензії?

-надати належну інформацію, як банк і на підставі чого приймав рішення про надання мені споживчого кредиту у валюті та прораховував можливість мною повернення кредиту в зв'язку з підвищенням курсу долара та відсутністю в мене валютної виручки згідно з наданими мною довідкою про доходи?

-надати інформацію, чи могла вона особисто перед отриманням вказаного вище кредиту у 2006 році прорахувати зміну курсу долару США кожного року до 2014 року, та чи могла я, ОСОБА_1, особисто вплинути на умови на не підвищення курсу долара США?

-надати інформацію, які саме дії зробив банк для запровадження чесної підприємницької діяльності і не проведення збільшення курсу долару США, для підтримання рівноправних взаємовідносин між банком і споживачем в кредитних відносинах відповідно до споживчого кредитного договору від 10 квітня 2006 року за № 014/1932/74/62024?

-надати інформацію, яка кількість доларів США знаходилась в Україні і була в обороті у 2006, 2007, 2008. 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 роках в Україні, яку кількість доларів США було продано Національним банком України банкам за ці роки, які суми кредиту було за ці роки отримано НБУ від міжнародних установ, та надати аналогічну інформацію про оборот доларів США в банку Аваль та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та яку було кількість доларів США придбано в НБУ, та яку кількість доларів США було отримано в інших джерелах?

-надати інформацію, яка кількість гривні була в обороті у 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 роках в Україні, на підставі чого НБУ приймало рішення про друкування гривні і збільшення кількість гривні в обороті України, надати завірені належним чином копії цих рішень?

-надати інформацію, чому саме банк у 2006 році продавав долар по ціні 5,05, а після багато разів підвищував і в грудні 2014 року продає вже по курсу 16,5 грн., чи не є це навмисними діями для неможливості повернення кредиту споживачем?

-надати інформацію, чому саме відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» банк не повідомив мене своєчасно до надання кредиту про підвищення курсу долара США більше понад трьох разів, починаючи з 2006 року, чи не є це навмисним введенням в оману споживача?

-надати інформацію, який прибуток отримав банк від наданого мені вищенаведеного кредиту і вже отриманих коштів по сплаті мною відсотків та продажу долару США по ціні відмінної від курсу 10 квітня 2006 року?

Листом від 21.01.2015 року №47-606/3508 Національним Банком України позивачу була надана відповідь на запит, що підтверджується матеріалами справи.

Оскарження дій відповідача щодо ненадання відповіді на кожен пункт вказаного звернення та зобов'язання вчинити такі дії і було предметом судового розгляду.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.

Статтями 6-7 вказаного Закону визначені основна та інші функції Національного Банку України.

Згідно ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Статтями 56 та 68 Закону України «Про Національний банк України» передбачено види нормативно-правових актів, а також перелік інформації, які є відкритими та підлягають опублікуванню (оприлюдненню) Національним банком України.

Відповідно ст. 9 Закону України «Про інформацію», всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод, законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про інформацію», під інформаційним запитом (надалі запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі.

Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.

Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань. Громадяни України, державні органи, організації і об'єднання громадян (надалі - запитувачі) подають запит відповідному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, його посадовим особам.

У запиті повинно бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові запитувача, документ, письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадові особи зобов'язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.

Проаналізувавши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що позивач у своїй заяві від 19.12.2014 року фактично просила відповідача надати роз'яснення щодо правових наслідків невиконання умов кредитного договору, та іншу інформацію, яка не пов'язана з передбаченою законом діяльністю Національного банку України.

Оскільки інформаційний запит позивача не містив вимог щодо ознайомлення з офіційними документами чи надання письмової інформації, що стосується діяльності Національного Банку України, в інформаційному запиті позивач просив надати правову консультацію щодо порядку розрахунків в іноземній валюті, відповідач листом від 21.01.2015 року № 47-606/3508 надав позивачу роз'яснення про те, що зазначені питання регулюються Законом України «Про банки і банківську діяльність». У відповіді також було зазначено, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» не передбачено зобов'язань щодо надання Національним банком України роз'яснень застосування цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що відповідач при розгляді інформаційного запиту позивача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, термін надання відповіді позивачу відповідачем не порушений.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність вчинених дій.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи та прийшов до вірного висновку.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. по справі № 820/578/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М.