Ухвала суду № 43823704, 14.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 р.Справа № 818/3648/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2015р. по справі № 818/3648/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

22.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Сумська фірма "Усе для дому" (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0012581503/63484 від 04.12.2014 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 року відмовлено в задоволенні позову.

Позивач не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 року скасувати та прийняти нову постанову якою задовольнити позов.

Зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України та фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача проведена камеральна перевірка податкової декларації з плати за землю за 2014 рік з урахуванням уточнюючої податкової декларації з плати на землю на 2014 рік, про що складений акт № 4555/15-03/01555007 від 19.11.2014 року.

Порушення виявлене під час перевірки склало у порушенні п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288, п. 274.1 ст. 274 ПК України та заниженні податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за вересень 2014 року на 17392,24 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 року №0012581503/63484, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб за основним платежем у розмірі 17392,24 грн., та штрафними санкціями в розмірі 8696,12 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача відповідає вимогам п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288, п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України, тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Згідно п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки

Пунктом 274.1 ст. 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування податкових декларацій з плати за землю та розрахунків розміру орендної плати за земельні ділянки за 2014 рік та заниження податкового зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, що між позивачем та Сумською міською радою укладено договір оренди землі № 28 від 05.03.1996 року.

Відповідно до п.п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що згідно до п.п. 288.5.2 п.288.5 ст. 288 ПК України, законодавцем визначена нижня гранична межа річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Разом з цим мінімальний розмір щомісячної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено складає трикратний розмір земельного податку з січня 2011 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про неправомірне прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення враховуючи вищевикладене.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом України у рішенні від 02.12.2014 року у справі № 21-274а14.

У відповідності до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які відповідають всім обставинам справи, тому судове рішення не підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2015р. по справі № 818/3648/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 17.04.2015 р.