Ухвала суду № 43823659, 21.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3857/14

Категорія: 3.6 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Найденко О.І.

з участю: прокурора Пашаєва Г.В., представників товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Біологічні технології" - Кривчук Н.В. та Титовської Т.В., представників Головного управління Держсанепідслужби у Миколаївській області - Клочка К.І. та Ігнатенкова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держсанепідслужби у Миколаївській області, Головного управління Держсанепідслужби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Біологічні технології" до Головного управління Держсанепідслужби у Миколаївській області про визнання неправомірними дій,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Біологічні технології" (далі ТОВ НВО "Біологічні технології") звернулася до суду з позовом до Головного управління (далі ГУ) Держсанепідслужби у Миколаївській області про визнання неправомірними дій щодо відмови у видачі документа дозвільного характеру - висновку державної санепідекспертизи "Встановлення відповідності наявних приміщень ТОВ НВО "Біологічні технології" вимогам санітарних норм та правил".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що у листопаді 2014 року звернувся до відповідача з вимог проведення та отримання висновку державної санепідекспертизи щодо відповідності наявних приміщень вимогам санітарних норм та правил, але відповідач незаконно відмовив у наданні висновку, посилаючись на ненадання позивачем будівельних документів та документів, підтверджуючих право власності на нерухомість, документів, які й не мав права витребовувати, оскільки це не передбачено чинним законодавством.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивачем був наданий не повний перелік необхідних документів, тому, саме з цих підстав, йому правомірно було відмовлено в отриманні висновку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано дії ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області щодо відмови у наданні ТОВ НВО "Біологічні технології" висновку державної санепідекспертизи з підстав, викладених у листі від 03 грудня 2014 року вих. № 2378/0-3, протиправними.

В апеляційних скаргах прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області, ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скаргах прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області, ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини справи.

26 листопада 2014 року ТОВ НВО "Біологічні технології" звернулося до ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області з заявою про видачу висновку державної санітарно-епідемілогічної експертизи щодо відповідності наявних у позивача приміщень вимогам санітарних норм та правил.

До заяви були надані наступні документи: заява про проведення робіт для потреб санепідекспертизи, специфікація, технічний паспорт, договір оренди.

Відповідач 03 грудня 2014 року за вих. №2378/0-3 листом повідомив, що відмовляє позивачеві у проведенні санепідекспертизи, а як наслідок у отриманні висновку державної санітарно-епідемілогічної експертизи через відсутність повного переліку документів, який зазначений у п. 10 "Інформаційної картки щодо висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів", затвердженої 21 січня 2014 року начальником ГУ Державної санітарної епідеміологічної служби у Миколаївській області та погодженої головою Миколаївської облдержадміністрації 23 лютого 2014 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного рішення (відмови у наданні висновку) діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що є підставою для задоволення позову.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 1, 10, 11 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", додатку 4 до п.7.5 Тимчасового порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 жовтня 2000 року № 247.

В апеляційних скаргах прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області та ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області вказується, що медична практика проводиться суб'єктами господарювання на підставі ліцензії та за умови наявності приміщень, що відповідають установленим санітарним нормам і правилам. Заклад охорони здоров'я повинен дотримуватись встановлених норм щодо площ та розташування приміщень закладу охорони здоров'я відповідно до ДБН В2.2.-10-2001 "Будинки і споруди. Заклади охорони здоров'я". Однак, технічний паспорт та договір оренди приміщень, які надані позивачем до заяви, містять недостовірну інформацію щодо приміщень, у якому має проводитись медична практика, що стало однією з підстав для відмови у видачі дозвільного документу. Даний висновок підтверджено судовими рішенням, якими встановлено самовільне переобладнання приміщень по вул. Московській, 42, кв. 20. Вказане приміщення не можливо віднести до діючого об'єкту.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянтів, виходячи з наступного.

Відповідно п.2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики затверджені Наказом МОЗ України від 02 лютого 2011 року №49, медична практика провадиться суб'єктами господарювання на підставі ліцензії та за наявності приміщень, що відповідають установленим санітарним, епідеміологічним, гігієнічним нормам і правилам, протипожежним нормам і правилам.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об'єктах, встановленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм - в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" державна санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об'єктів та пов'язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає:

- визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов праці, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побічно негативно впливають або можуть вплинути на здоров'я населення;

- встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарних норм;

- оцінку повноти та обґрунтованості санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів;

- оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення.

Приписами ст. 11 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" визначено, що державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають, зокрема, діючі об'єкти.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області було відмовлено позивачу у наданні висновку державної санепідекспертизи відповідності наявних приміщень вимогам санітарних норм та правил у зв'язку з наданням неповного пакету документів за переліком, визначеним п.10 "Інформаційної картки щодо висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів" (затвердженої 21 січня 2014 року начальником ГУ Державної санітарної епідеміологічної служби у Миколаївській області та погодженої головою Миколаївської облдержадміністрації 23 лютого 2014 року), а саме позивачем не надано:

- копії документу про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом (реконструкцією) медичного закладу, який відповідає вимогам ДБН В.2.2.2.-10 "Будинки і споруди. Заклади охорони здоров'я.";

- зареєстрованої органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об'єкта до експлуатації, або сертифіката, виданого у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

- експлікації приміщень, на підставі якої можливо визначити їх функціональне призначення;

- відомостей про власника приміщень, щодо яких проводиться державна санітарно-епідеміологічна експертиза.

В своєму листі від 29 березня 2015 року №91 Державна регуляторна служба України повідомила, що регламент (інформаційна картка) є одним із формалізованих засобів інформування зацікавлених осіб з питань отримання документів дозвільного характеру, а не нормативно-правовим актом, що встановлює вичерпний перелік документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Так, судова колегія зазначає, що додатком 4 до п.7.5 Тимчасового порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 жовтня 2000 року № 247, визначено перелік документів та матеріалів для проведення робіт для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи (технологія, діючий об'єкт тощо).

Зазначеним переліком необхідність подання до органів санітарно-епідеміологічної служби копії документу, який підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту, не передбачено.

У випадку суперечності вимог, встановлених п.10 "Інформаційної картки щодо висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів", нормам Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та Тимчасового порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 жовтня 2000 року № 247, слід застосовувати норми останніх, оскільки вони мають вищу юридичну силу.

Частиною 5 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності " визначено, що підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

- подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей;

- негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Судова колегія вважає, що державні будівельні норми, на які посилається апелянт, обґрунтовуючи правомірність відмови у наданні спірного висновку, не є актами санітарного законодавства, тому надання роз'яснень щодо застосування їх положень не належить до повноважень Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем неправомірно було відмовлено у наданні висновку державної санепідекспертизи, оскільки відповідач не мав права вимагати від позивача документи, які не передбачені чинним законодавством.

За таких обставин, судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ НВО "Біологічні технології".

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держсанепідслужби у Миколаївській області, Головного управління Держсанепідслужби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 квітня 2015 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.