Ухвала суду № 43823550, 23.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17189/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів України в місті Києві, за участю третьої особи - Публічного акціонерного банку «УкрСиббанк», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13 грудня 2013 року № 0000961701.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2015 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що не отримувала дохід від ПАТ «УкрСиббанк».

Під час судового засідання представник позивача підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснила, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків ФОП ОСОБА_2 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, про що складено акт від 31 жовтня 2013 року № 38/1701.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2013 року № 0000961701, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 69824 грн. 45 коп., з яких 55859 грн. 56 коп. - за основним платежем та 13964 грн. 89 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивач занизила свої податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» були укладені договори про надання споживчого кредиту № 11226279000 від 01 жовтня 2007 року та № 11387340000 від 28 серпня 2008 року.

ПАТ «УкрСиббанк» 26 липня 2012 року направило позивачу повідомлення № 135-11/2694 про анулювання боргу. Згідно вказаного повідомлення кредиторська заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11226279000 від 01 жовтня 2007 року у розмірі 182518 грн. 77 коп. та штрафні санкції у розмірі 9489 грн. 30 коп. була прощена.

Згідно повідомлення ПАТ «УкрСиббанк» 26 липня 2012 року № 135-11/2693 про анулювання боргу, позивачу було також прощено кредиторську заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11387340000 від 28 серпня 2008 року у розмірі 131373 грн. 83 коп. та штрафні санкції у розмірі 6466 грн. 34 коп.

У вказаних повідомленнях позивачу було також роз'яснено, що відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України анульована сума заборгованості є доходом, отриманих як додаткове благо. У зв'язку з цим ФОП ОСОБА_2 зобов'язана самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Оскільки позивачем такі дії не вчинені, податковий орган самостійно визначив їй податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Згідно пп. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

У відповідності до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Кредитна заборгованість за договорами про надання споживчого кредиту № 11226279000 від 01 жовтня 2007 року та № 11387340000 від 28 серпня 2008 року була прощена позивачу до закінчення строку позовної давності, що сторонами даної справи не заперечується.

Повідомлення від 26 липня 2012 року № 135-11/2693 та № 135-11/2694 були вручені ФОП ОСОБА_2 особисто, що підтверджується її розпискою на відповідних повідомленнях, копії яких надані ПАТ «УкрСиббанк».

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач зобов'язана була виконати вимоги пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Під час судового засідання представник позивача пояснила, що до загальної суми прощеної кредитної заборгованості входять як суми коштів, наданих у кредит, так і відсотки за користування кредитом та пеня за порушення строків сплати зобов'язань.

На думку представника ФОП ОСОБА_2, сума коштів, наданих у кредит та які не підлягають поверненню у зв'язку з анулюванням боргу дійсно є додатковим благом, яке оподатковується відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, однак відсотки та пеня не можуть бути віднесені до додаткових благ.

Такий висновок представник позивача обґрунтовує тим, що у відповідності до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

З огляду на те, що відсотки за користування кредитними коштами та пеня не виплачуються та не надаються позивачу, представник апелянта вважає, що вони не відповідають ознакам додаткового блага, наведеним у пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим, адже додатковим благом у розумінні пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України є не самі по собі відсотки та пеня, а саме сума анульованих відсотків та пені.

Таке додаткове благо надається шляхом звільнення від обов'язку сплатити вже нараховану суму відсотків та пені у майбутньому. Відтак, анулювання кредитних зобов'язань у вигляді відсотків та пені впливає на майновий стан позивача та є додатковим благом.

Крім того, у пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України чітко визначений перелік доходів, які для цілей оподаткування відносяться до додаткових благ, серед яких сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Наявність у ФОП ОСОБА_2 станом на 25 липня 2012 року заборгованості перед кредитором - ПАТ «УкрСиббанк» на загальну суму 329848 грн. 30 коп. та факт анулювання такої заборгованості 26 липня 2012 року підтверджується повідомленнями від 26 липня 2012 року № 135-11/2693 та № 135-11/2694, деталізацією доходу, отриманого платником податку у вигляді додаткового блага та письмовими поясненнями ПАТ «УкрСиббанк» від 09 січня 2015 року № 60-33-31/2.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ФОП ОСОБА_2, отримавши дохід у вигляді додаткового блага у розмірі 329848 грн. 30 коп. та не сплативши податок на доходи фізичних осіб із нього, порушила вимоги пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві правомірно винесла податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2013 року № 0000961701 про нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та не вбачає підстав для його скасування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 26 січня 2015 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 28 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.