Ухвала суду № 43823515, 27.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 р. Справа № 876/2547/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: ОСОБА_1

та представника відповідача: Воробець І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці ДФС, третя особа на стороні відповідача Міністерство доходів і зборів України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

19.11.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.05.2010 року по 20.10.2014 року в розмірі 152046 грн. 45 коп. (сто п'ятдесят дві тисячі сорок шість гривень) 45 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскільки судом при винесенні рішення про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення його з посади та поновлення на роботі не вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Львівської митниці Міндоходів (79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 38700759) на користь ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.05.2010 року по 20.10.2014 року в розмірі 152046 (сто п'ятдесят дві тисячі сорок шість) гривень 45 копійок з відрахуванням податків, зборів, обов'язкових платежів та сум виплачених при звільненні.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що позивач не заявляв вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду справи про поновлення на роботі. Крім цього вказують на те, що при зверненні до суду з відповідним позовом позивач пропустив строк звернення до суду встановлений КАС України.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Воробець І.Б. наддав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача ОСОБА_1 у ході апреляційного розгляду наддав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Ухвалою суду про процесуальне правонаступництво замінено відповідача Львівської митниці Міндоходів на його правонаступника Львівської митниці ДФС.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на неправомірність дій відповідача щодо звільнення позивача з публічної служби та у зв'язку з тим, що згідно з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2014 року ОСОБА_4 поновлено на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 25.05.2010 року, до стягнення відповідно до вимог ст.235 КЗпП України підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.05.2010 року по 20.10.2014 рік.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 20.10.2014 року Львівським апеляційним адміністративним судом скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_4, визнано протиправним та скасовано п.1 Наказу Державної митної служби України «По особовому складу» №913-к від 25.05.2010 року в частині припинення перебування на службі в митних органах ОСОБА_4 та поновлено ОСОБА_4 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 25.05.2010 року.

Наказом голови комісії з реорганізації Львівської митниці Міндоходів № 4-о від 14.01.2015 року позивача поновлено на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів з 25.05.2010.

Однак при прийнятті вказаного вище рішення, судом не вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому позивач користючись своїм правом звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст.82 КЗпП України до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються в тому числі час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Таким чином, вимушеним прогулом вважається відсутність працівника на роботі протягом певного періоду часу, в тому числі у зв'язку з незаконним його звільненням.

А тому колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що у випадку поновлення на роботі з дати звільнення, працівник має право на стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо покликання апелянта про те, що позивачем пропущеного строк звернення до суду і позов слід залишити без розгляду то колегія суддів зазначає, наступне.

Відповідно до ст.233 КЗпП Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Наведене вище твердження також встановлено в рішенні Конституціного суду України.

Так згідно рішення у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.05.2010 року по 20.10.2014 рік в розмірі 152046 грн. 45 коп. з відрахуванням податків, зборів, обов'язкових платежів та сум виплачених при звільненні.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року у справі №813/7926/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний