Ухвала суду № 43823489, 07.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року Справа № 876/6289/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Гуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

14 серпня 2014 року управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача на користь УПФУ борг з безпідставно виплаченої пенсії в сумі 52234, 71 грн.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 10 вересня 2013 року позов задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що при призначенні пенсії пенсійний орган не вимагав довідку податкових органів про відсутність доходів від підприємницької діяльності. Згідно довідки Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів в Тернопільській області №13040/17-04 від 27.05.2014 року, відповідач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 23.08.2000 року. За 2000-2013 роки доходів не отримувала та підприємницьку діяльність не здійснювала.

Враховуючи викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до часткового задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 30.11.2004 року ОСОБА_1 звернулась до УПФУ в м. Тернополі з заявою про призначення їй пенсії за інвалідністю, надавши довідку про те, що є непрацюючою та згідно заяви про призначення пенсії зобов'язувалася про всі зміни, які викликають зміну розміру виплачуваної пенсії, повідомляти в управління Пенсійного фонду.

З 30 листопада 2004 року відповідачу призначено соціальну пенсію по інвалідності відповідно до поданої нею 30.11.2004 року заяви.

На підставі розпорядження УПФУ в м. Тернополі № 178649 від 09.07.2013 року ОСОБА_1 припинено виплату пенсії у зв'язку з поданням нею недостовірних відомостей. Так, Пенсійний орган встановив, що згідно даних реєстру страхувальників відповідачка з 20.05.2004 року зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Однак звітність до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі відповідачем не подавалась.

Враховуючи викладене, управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 переплати пенсійних виплат за період з листопада 2004 року по червень 2013 року в розмірі 52234,71 грн., у зв'язку з поданням нею недостовірних даних.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведене зловживання ОСОБА_1 правом на оформлення та отримання спірних коштів та її вину у переплаті пенсії.

Однак, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не звернув увагу на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписам наведеної норми кореспондують положення частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень; а також такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування суми зайво виплаченої пенсії, приписи якої, відповідно до норм статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковими для всіх судів України.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ставить вимогу про стягнення безпідставно виплачено відповідачу пенсії за період з листопада 2004 року по червень 2013 року в розмірі 52234,71 грн.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З наведеного також слідує, що відносини про стягнення матеріальної шкоди, завданої органу Пенсійного фонду України внаслідок безпідставно виплачених коштів на підставі вищенаведених норм за своєю правою природою є цивільно-правовими, а не адміністративними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що за суб`єктним складом сторін, змістом заявлених позивачем вимог та предметом спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За правилами ст.203 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судові рішення в апеляційному порядку та закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 157, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року скасувати, а провадження у справі № 819/1995/13-а закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Гуляк