Ухвала суду № 43823474, 27.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 р. Справа № 876/9118/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника відповідача: Сахарчука А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Луцьк» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

13.05.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року №0002422201, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 16249,50 грн. за порушення вимог ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на момент укладення договорів між ТзОВ «Імпульс-Луцьк» то ТзОВ Маркетингова група «ЕксМаркет» підприємство та його контрагент були належним чином зареєстровані суб'єктами господарювання. Договори укладені між ними передбачені відповідними нормами ЦК України та Господарського кодексу України, під час укладення договорів сторони не порушили вимог закону. Поведінка сторін засвідчила їх волю до настання відповідних правових наслідків за укладеними між ними договорами, умови договорів виконанні в повному обсязі, про що свідчать відповідні документи (податкова накладна, акт виконаних робіт) що були надані під час перевірки. Кріт того ГК України не передбачено відповідальність для однієї сторони, непов'язаної правовими зобов'язаннями з контрагентом іншої сторони, за неналежне виконання своїх зобов'язань між другою стороною та її контрагентом.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби № 0002422201 від 23 квітня 2013 року.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що в ході проведення зустрічної звірки у ТзОВ «Маркетингова група «ЕксМаркет» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємства-постачальника ТзОВ «ВКФ Еден» та по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям, в т. ч. ТзОВ «Імпульс-Луцьк». Отже зазначений правочин здійснювався поза межами правового поля та проведений з метою отримання ТзОВ «Імпульс-Луцьк» податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати ПДВ .

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Сахарчук А.А. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що , позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та правомірно, тобто, з дотриманням положень ПК України сформовано податковий кредит по операціях з придбання товару у ТОВ «Маркетингова група «ЕксМаркет», а тому Луцька ОДПІ прийшла до безпідставного висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Маркетингова група «ЕксМаркет» на 10833 грн. та безпідставно визначила позивачу згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 16249,50 грн., у тому числі за основним платежем - 10833 грн. , за штрафними (фінансовими) санкціями - 5416,50 грн..

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що з 15.03.2013 року по 21.03.2013 року відповідачем на підставі направлення від 15.03.2013 року №000947 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Імпульс_Луцьк» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Маркетингова група «ЕксМаркет» за період з 01.02.2012 року по 31.01.2013 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем укладено договір від 01.02.2012 року № ЕМ0102-02 з ТОВ «Маркетингова група «ЕксМаркет» про надання поліграфічних послуг з виготовлення буклетів та флаєрів. В ході проведеної перевірки ТзОВ «Імпульс-Луцьк» було отримано послуг від ТОВ «Маркетингова група «ЕксМаркет» згідно податкових накладних та акту надання послуг з виготовлення буклетів та флаєрів за період з 29.02.2012 року по 31.08.2012 року на загальну суму 292500 грн., в т.ч. ПДВ - 48750,09 грн. Вищезазначені суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту в декларацію по ПДВ у відповідних звітних періодах. Розрахунок між підприємством ТзОВ «Імпульс-Луцьк» та ТОВ «Маркетингова група «ЕксМаркет» проводилися у безготівковій формі згідно платіжних доручень банку. Під час проведення перевірки враховано довідку ДПІ у Дарницькому районі міста Києва «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Маркетингова група «ЕксМаркет» по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Еден» з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період січень, лютий 2012 року». В ході проведення зустрічної звірки у ТОВ «Маркетингова група «ЕксМаркет» встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємства-постачальника ТзОВ «ВКФ Еден» та по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям, в т. ч. ТзОВ «Імпульс-Луцьк». Проведеною зустрічною звіркою ТОВ «Маркетингова група «ЕксМаркет» встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Маркетингова група «ЕксМаркет» при придбанні та продажу товарів (послуг) у січні, лютому 2012 року.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ складено Акт від 01.04.2013 року № 1747/22.1/32872416. Перевіркою встановлено порушення ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п. 198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, ТзОВ «Імпульс-Луцьк» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по взаємовідносинах з ТзОВ «Маркетингова група «Ексмаркет» на загальну суму 10833 грн., в т.ч. за лютий 2012 року - 10833 грн..

На підставі Акту перевірки відповідачем з посиланням на порушення ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1,п. 198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України було прийняте податкові повідомлення - рішення №0002422201 від 23.04.2013 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16249,50 грн., у т.ч. за основним платежем на 10833 грн. та за штрафними санкціями на суму 5416,50 грн.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинного з 01.01.2011 року, з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (чинного з 01.01.2011 року), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктами 200.1- 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Витрати у вигляді сплати податкового кредиту в ціні товару для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів у контрагентів відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ Волинської області ДПС про відсутність реальних правових наслідків по угоді, укладеній між позивачем та ТОВ «Маркетингова група «Ексмаркет», судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформований податковий кредит, зокрема, належного оформлення первинних документів та дотримання умов формування податкового кредиту з ПДВ, руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податків.

Позивачем укладено договір від 01.02.2012 року № ЕМ0102-02 з ТОВ «Маркетингова група «ЕксМаркет» (м. Київ) на надання поліграфічних послуг з виготовлення буклетів та флаєрів. На виконання умов вказаного договору ТзОВ «Луцьк-Імпульс» отримало у лютому 2012 року від ТОВ «Маркетингова група «ЕксМаркет» буклетів 40 упаковок буклетів та 50 упаковок флаєрів на загальну суму 65000 грн., в т.ч. ПДВ - 10833,33 грн. Поставка товару оформлена належним чином складеними первинними документами: податковою накладною, актом надання послуг №44 від 29 лютого 2012 року. Оплата за придбаний товар підтверджується платіжним дорученням. Крім того, в подальшому придбаний товар був використаний в межах господарської діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що позивач довів правомірність нарахування податкового кредиту у зв'язку із придбанням товару від ТзОВ "Маркетингова група «ЕксМаркет» на підставі належним чином оформленої податкової накладної, досліджені в ході судового розгляду первинні документи спростовують висновки податкового органу про нікчемний характер договору від 01.02.2012 року № ЕМ0102-02, укладеної між позивачем та ТОВ «Маркетингова група «ЕксМаркет» (м. Київ).

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року у справі №803/1100/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний