Ухвала суду № 43823470, 16.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року Справа № 876/13550/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Ковельське шляхово-будівельне управління №63» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Ковельське шляхово-будівельне управління №63» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, публічне акціонерне товариство «Ковельське шляхово-будівельне управління №63» (далі - ПАТ «Ковельське шляхово-будівельне управління №63») в вересні 2013 року звернулося з позовом в суд до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0001272200 і №0001282200 від 21.08.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що податковий кредит з податку на додану вартість по операціях з придбання товарів, робіт, послуг сформовано на підставі первинних документів, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та вважає, що у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього контрагента.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року в справі №803/1906/13а в задоволенні адміністративного позову було відмолено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ПАТ «Ковельське шляхово-будівельне управління №63» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року в справі №803/1906/13а та задовольнити адміністративний позов повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт виходить з тих же мотивів, що наведені в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до пп. 1,2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Ковельською ОДПІ з 30.07.2013р. по 02.08.2013р. було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Ковельське ШБУ-63» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за березень 2012 року та по взаємовідносинах з ТзОВ «Мотів» за вересень 2012 року за результатами якої складено акт №149/22-03449019 від 12.08.2013р.

Висновками акту перевірки констатовано вчинення позивачем ряду порушень, в тому числі: п.44.1 ст.44, гі.185.1 ст. 185, п. 198.1,198.2, п.198.3,п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 8108 грн., в т.ч. за квітень 2012р. на суму 1600 грн., за вересень 2012р. на суму 6508 грн.; п.44.1 ст.44, п. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток за півріччя 2012 року на суму 1680 грн.

Висновки перевірки вмотивовані тим. що ПАТ «Ковельське ШБУ-63» до складу податкового кредиту включило суми грошових коштів за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Мотів», які не спричинили реального настання правових наслідків, а виписані з метою мінімізації сплати ПДВ первинні документи не можуть бути підставою для формування сум податкового кредиту та впливати на від'ємне значення суми податку на додану вартість, що встановлено за даними аналізу наданих позивачем первинних документів, податкової звітності, а також відповідно до висновків викладених у актах перевірки контрагентів.

За результатами перевірки Ковельською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 09.08.2013р. №0001272200, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10 135грн., в тому числі: 8 108грн. за основним платежем, 2 027 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001282200. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 520 грн., в тому числі: 1 680 грн. за основним платежем, 1 680 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку,' уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Ковельське ШБУ-63» в березні 2012 року здійснювало фінансово - господарські операції з ФОП ОСОБА_1, зокрема було придбано щебінь фракції 5x20 в кількості 150 тонн на суму 9 600 грн., в т.ч. ПДВ 1 600 грн. Операції з придбання товарів оформлені видатковими та податковими накладними, однак, видаткова накладна від 15.03.2012р. № 26 не відповідає вимогам оформлення первинних документів, а саме - відсутні обов'язкові реквізити первинного документа (прізвище та посада матеріально-відповідальної особи ПАТ «Ковельське ШБУ-63», яка отримала товар від ФОП ОСОБА_1, відсутні номер та дата довіреності на отримання товарів, а також не вказано місце складання документу (місце поставки товарів), відсутні акти прийому-передачі товарів від ФОП ОСОБА_1 до ПАТ «Ковельське ШБУ-63».

Відповідно до «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 року за №128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами.

В товарно-транспортних накладних та в подорожніх листах відсутні відомості про постачальника товару ФОП ОСОБА_1, натомість вантажовідправником, тобто фактично власником щебеню вказано Рафалівський кар'єр, дати виписки шляхових листів не співпадають з датами виписки товарно-транспортних накладних, а саме: шляхові листи виписані 06-07.03.2012р. та 12-13.03.2012р., а товарно-транспортні накладні 06.03.2012р. та 12.03.2012р.

В податковій накладній, виписаній ФОП ОСОБА_1 на реалізацію щебеню від 15.03.2012р. № 26 вписано договір поставки від 15.03.2012р. б/н, який з ФОП ОСОБА_1 згідно представлених документів не укладався та в матеріалах справи відсутній.

ПАТ «Ковельське ШБУ-63» розрахунки з ФОП ОСОБА_1 проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок згідно платіжного доручення від 15.03.2012р. № 164 на суму 9 600 грн.

Крім того, ПАТ «Ковельське ШБУ-63» укладено із ТзОВ «Мотів» договір від 05.09.2013р. № 16, згідно з яким ТзОВ «Мотів» зобов'язується відвантажити, а ПАТ «Ковельське ШБУ-63» прийняти та оплатити партію товару (гудрон). Загальний обсяг поставки 7,1 тонни, ціна товару - 5 500 грн. за 1 тонну Операції оформлені видатковими та податковими накладними, однак видаткова накладна не відповідає вимогам оформлення первинних документів, а саме - відсутні обов'язкові реквізити (прізвище та посада матеріально-відповідальної особи ПАТ«Ковельське ШБУ-63», яка отримала товар від ТОВ «Мотів», відсутні номер та дата довіреності на отримання товарів, а також не вказано місце складання документу (місце поставки товарів).

В товарно-транспортній накладній від 09.09.2012р. автопідприємством та вантажовідправником вказано ТзОВ «Мотів», однак згідно з інформацією Ковельського ВРЕР УДАІ УМВС України у Волинській області (лист від 01.08.2013р. №5/1305) власником автомобіля та причепа, якими було здійснено перевезення придбаного у ТзОВ «Мотів» товару» належить фізичній особі ОСОБА_2

Протягом часу розгляду справи позивачем не надано документів про фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

В підтвердження своїх доводів відповідачем до матеріалів справи долучено акт перевірки № 5297/17-2/НОМЕР_2 від 15.10.2012 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, яким встановлено відсутність поставок товарів та послуг, безтоварність фінансово - господарських відносин ФОП ОСОБА_1 з контрагентами-покупцями, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Всі основні постачальники ФОП ОСОБА_1 мають неосновний стан платника (відсутні за місцезнаходженням, визнані банкрутами, припинені або в стадії припинення).

При проведенні перевірки відповідачем, крім наданих позивачем документів, був використаний також акт перевірки № 824/15.2-08/34890821 від 31.01.2013 р. про результати перевірки ТзОВ «Мотів». Перевіркою не підтверджено реальності здійснення операцій з контрагентами, а саме: не встановлено факту поставок товарів (робіт, послуг), не підтверджено походження реалізованих товарів, їх транспортування та відповідність технічним умовам.

І хоча дійсно, платник не може нести відповідальність за протиправні дії інших осіб, що перебувають поза межами його контролю та впливу, а відтак не може бути позбавлений права на формування даних податкового обліку за операціями з контрагентами лише у зв'язку з порушенням ними умов провадження господарської діяльності та податкової дисципліни, однак у даному разі підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди стала саме безтоварність господарських операцій, за наслідками яких позивачем було зменшено базу оподаткування ПДВ.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту).

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, прийнята з дотриманням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Ковельське шляхово-будівельне управління №63» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року в справі №803/1906/13а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

С.П. Нос