Ухвала суду № 43823439, 08.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 82924/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Гудима Л.Я.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «ОККО» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11.11.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2011 року № 0000042901.

В обґрунтування вимог зазначає, що право на податковий кредит під час проведення перевірки підтверджується усіма необхідними первинними документами, а саме на підтвердження договірних відносин з ТзОВ «Лінкс Лабораторії» та ТзОВ «ГазУкраїни-2009». Всі операції з контрагентами є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентами базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зазначає, що наявність незначних недоліків в окремих документах не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що зміни у зобов'язаннях платника податків мали місце.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 08.06.2011 року № 0000042901/11418. Стягнуто з державного бюджету на користь приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» 1882 грн. 00 коп..

З висновками суду не погодився відповідач, вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Вважає, що наявність лише податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата) не може бути підставою для включення визначних у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові з 14.04.2011 року по 24.05.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт».

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 591/08-03/36670361 від 31.05.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту по ПДВ при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Лінкс Лабораторії», ТОВ «ГазУкраїна-2009», ПП «ОККО-Бізнес»за грудень 2010 року, січень 2011 року.

В акті зазначено, що позивачем порушено ряд норм податкового законодавства, а саме: п.1.7 та п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 та п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при відображенні у податковій декларації з ПДВ за грудень 2010р. господарських операцій щодо придбання омивачів скла у ТзОВ «Лінкс Лабораторії», у зв'язку з чим позивачем завищено податковий кредит з ПДВ у розмірі 120538,43 грн.; також, зазначено, що позивачем порушено п.14.1.185, п.14.1.191 ст.14, п.185.1, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при відображенні у податковій декларації з ПДВ за січень 2011р. господарських операцій з придбання скрапленого газу у ТзОВ «ГазУкраїна -2009», у зв'язку з чим позивачем завищено податковий кредит з ПДВ у розмірі 60133,34 грн..

На підставі акта перевірки податковим органом 08.06.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000042901/11418, яким відповідно до вимог п. 1.7., п. 1.8. ст.. 1, п. п. 7.2.1., п. п. 7.2.3., п. п. 7.2.6. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 14.1.185., п. 14.1.191. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.4., п. 201.7., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 210807,38 грн., у тому числі основний платіж 180 671,77 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 30 135,61 грн.

Дане рішення було оскаржене позивачем у адміністративному порядку. Рішеннями ДПА України у Львівській області від 23.08.2011 року № 22659/10/25-005/1820 та від 27.10.2011 року № 4440/6/10-2115 скарги (первинну та повторну) позивача залишено без задоволення.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону).

Зі справи видно, що між позивачем та ТзОВ «Лінкс Лабораторії» укладено договір купівлі-продажу товарів № 0/2-1-10/118 від 15.09.2010 року. Відповідно до п. 1.1. цього договору ТзОВ «Лінкс Лабораторії» зобов'язується передавати товар у власність ПП «ОККО-Нафтопродукт» відповідно до письмових замовлень, а ПП «ОККО-Нафтопродукт» зобов'язується приймати та оплачувати його на умовах, зазначених у цьому договорі. (а.с. 73, том І). Сторони договору 22.11.2010 р. підписали додаток 1 до договору, в якому погодили асортимент та ціну продукції, яка поставляється за договором.

ТзОВ «Лінкс Лабораторії» є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію платника ПДВ № 17976084 (а.с.180 том ІІ).

В грудні 2010 р. ТзОВ «Лінкс Лабораторії» здійснило поставку позивачу омивачів скла на загальну суму 2 866 274,78 грн., в тому числі, ПДВ, що підтверджується податковими та видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи. Сума податку на додану вартість, сплаченого за зазначеними господарськими операціями була включена позивачем до податкового кредиту з ПДВ в грудні 2010 р. в сумі 468 026,74 грн. та частково в січні 2011р.в сумі 1334,40 грн., що підтверджується додатками № 5 до декларацій позивача з ПДВ за грудень 2010 р. та січень 2011 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, при цьому, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1. ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового-бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ при відображенні господарських операцій з придбання омивачів скла у ТзОВ «Лінкс Лабораторії» в грудні 2010 р. .

Що стосується правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за січень 2011р. при відображенні господарських операцій з придбання скрапленого газу у ТОВ «ГазУкраїни-2009»у грудні 2010р. слід зазначити наступне.

Між позивачем та ТзОВ «ГазУкраїна-2009»укладено договір купівлі-продажу товарів № 01/10/08-10 від 01.10.2010р.. Відповідно до п. 1.1. цього договору ТзОВ «ГазУкраїни-2009» зобов'язується передавати скраплений газ у власність позивача, а позивач зобов'язується приймати та оплачувати його.

За грудень 2010 р. ТзОВ «ГазУкраїна-2009» поставило позивачу скраплений газ на загальну суму 360 800,00 грн., в тому числі, ПДВ, що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними. Сума ПДВ була включена позивачем до податкового кредиту з ПДВ за січень 2011р., що підтверджується додатком №5 до декларацій позивача з ПДВ за січень 2011р.. Оплата скрапленого разу здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями на перерахування коштів.

Транспортування скрапленого газу здійснювало ПП «Автотранском» на підставі договору АТК/1-2-10/81 від 01.10.2010 року, а оплата послуг з транспортування скрапленого газу здійснювалась позивачем, що підтверджується платіжним дорученням на перерахування коштів від 02.06.2011 р..

Товарно-транспортні накладні на транспортування скрапленого газу містять усі реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відсутність окремих інших реквізитів товарно-транспортних накладних не є доказом безтоварного характеру господарських операцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В п.198.6 ст.198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» А.Д проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року у справі № 2а-13006/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Л.Я. Гудим