Ухвала суду № 43823202, 23.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20896/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «РЕНАЛ» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, оскільки господарські відносини між позивачем та контрагентами були реально виконані сторонами, мають матеріальне наповнення, що підтверджується первинною документацією. Крім того, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчиненими його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 22.12.14 року №0007052206.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві відповідно до пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 , пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 , п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «РЕНАЛ» (код ЄДРПОУ 19133293) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р. по взаємовідносинам із ТОВ «Брокбудкепітал» (код ЄДРПОУ 37450960), ПП «Пром-Тех-Снаб» (код ЄДРПОУ 38007002), ТОВ «Сорбіт» (код ЄДРПОУ 37723754), за результатами якої складено акт від 28.11.2014р. №6102/26-58-22-08-11/19133293.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Фірма «РЕНАЛ»: п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 260406 грн., в т.ч. по періодам: за липень2014р. на суму 260406грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем оскаржено їх в адміністративному порядку.

Листом від 17.12.14р. №27886/10/26-58-22-08-09 ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві повідомлено, що за наслідками розгляду заперечень на акт перевірки, висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акту перевірки від 28.11.2014р. №6102/26-58-22-08-11/19133293 ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.14р. №0007052206, яким збільшено суду грошового зобов'язання ТОВ «Фірма «РЕНАЛ» з податку на додану вартість на загальну суму 325508грн., з яких за основним платежем - 260406грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65102грн.

Також встановлено, що ТОВ «Фірма «Ренал» до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві подано податкову звітність по ПДВ: Декларацію з податку на додану вартість; Додаток 5 до Декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», якою задекларовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Брокбудкепітал» (код за ЄДРПОУ 37450960), ПП «Пром-Тех-Снаб» (код за ЄДРПОУ 38007002), ТОВ «Сорбіт» (код за ЄДРПОУ 37723754) у липні 2014 року на загальну суму у розмірі 260406 грн.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Фірма «Ренал» (Замовник) та ТОВ «Брокбудкепітал», (Підрядник) укладено договір Підряду щодо реконструкції обладнання «Big Dutchman» №07/04 від 07 04 2014.

Підрядник за дорученням Замовника, використовуючи обладнання та матеріали останнього зобов'язується виконати роботи з реконструкції обладнання «Big Dutchman» в 11 пташниках племінної птахофабрики Катюжанка, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вищевказані роботи.

Загальна вартість цього договору встановлена згідно протоколу затвердження договірної ціни від 07.04.2014р. складає 564360,0 грн., в т.ч. ПДВ 94 060,0 грн.

На підтвердження виконання вказаного договору, в матеріалах справи міститься: акт виконаних робіт від 11.07.2014 на загальну суму 564 360,0 грн., у т.ч. ПДВ 94 060,0 грн. та податкова накладна від 11.07.2014 на загальну суму 564 360,0 грн., у т.ч. ПДВ 94 060,0грн.

Однак, як вбачається з акту перевірки, податковим органом зазначено, що ТОВ «Фірма «Ренал» не надано до перевірки документів, що підтверджують факт виконання будівельних робіт по взаємовідносинах з ТОВ «Брокбудкепітал», а саме: акти приймання виконаних робіт (за формою КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (за формою КБ-3), які встановлені Державними будівельними нормами України та регулюють взаємовідносини між суб'єктами господарювання у сфері будівництва.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач мав господарські відносини з ПП «Пром-Тех-Снаб» на підставі договору від 12.05.2014 року № 12.05-22, за змістом якого Підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами, на власний ризик виконати роботи по ремонту і монтажу обладнання на комбікормовому заводі, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вищевказані роботи за адресою: Київська область, м.Бориспіль, вул.Привокзальна 46.

Загальна вартість цього договору (встановлена згідно протоколу затвердження договірної ціни) складає 542 436,0 грн., в т.ч. ПДВ 90 406,0 грн.

ТОВ «Фірма «Ренал» надано первинні документи по взаємовідносинах з ПП Пром-Тех-Снаб», а саме: акти виконаних робіт (за формою КБ-2), договірна ціна та довідки про вартість виконаних робіт (за формою КБ-3) відповідно до яких вартість будівельних робіт виконаних ПП Пром-Тех-Снаб» на адресу ТОВ «Фірма «Ренал» складає 542436 грн. в т.ч. ПДВ 90406 грн. з яких витрати на заробітню плату складають 155754 грн.

Як зазначено, податковим органом в акті перевірки, чисельність працівників на підприємстві складає 10 працівників з нарахованою заробітною платою всього 45 000 грн., тобто 4500 грн./люд.

Відповідно до вище зазначеного, податковий орган зробив висновок, що витрати на заробітну плату зазначені в акті виконаних робіт (КБ2) наданих ТОВ «Фірма Ренал» до перевірки не відповідають аналогічним витратам задекларованим ПП Пром-Тех-Снаб» в розрахунку 1ДФ, що в свою чергу свідчить про відсутність у ПП Пром-Тех-Снаб» відповідних активів, а саме трудових ресурсів для здійснення будівельних робіт.

ТОВ «Фірма Ренал» мало господарські відносини з ТОВ «Сорбіт», на підставі договорів ссубпідряду від №78/16.06., 16.06.2014 року, №78/16.06 від 16.06.2014 №85/24 від 06 від 24.06.2014.

Відповідно до змісту зазначених договорів: Підрядник зобов'язаний: перед початком робіт передати Субпідряднику технічну документацію, необхідну для виконання робіт; своєчасно забезпечити Субпідрядника необхідним матеріалом; прийняти та оплатити виконані роботи. Оплата проводиться Підрядником після підписання Акту приймання-здачі виконаних робіт шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника не пізніше 20 календарних днів з моменту підписання обома сторонами вищевказаного акту. Після закінчення робіт Підрядник та Субпідрядник оформлюють акт здачі-приймання виконаних робіт.

На виконання договорів було складено: акт виконаних робіт від 05.07.2014 на загальну суму 17 940,0 грн., у т.ч. ПДВ 2 990 0грн.; акт виконаних робіт від 05.07.2014 на загальну суму 23 184,0 грн., у т ч ПДВ 3 864 0грн.; акт виконаних робіт №1 від 11.07.2014 на загальну суму 344 932,0 грн., у т.ч. ПДВ 55 822,0 грн.; акт виконаних робіт №2 від 11.07.2014 на загальну суму 79 584,0 грн., у т.ч. ПДВ 13 264, 0 грн.; податкову накладну №101 від 05.07.2014 на загальну суму 23 184,0 грн. у т ч ПДВ З 864,0 грн.; податкову накладну №100 від 05.07.2014 на загальну суму 17940, 0 грн. у т ч ПДВ З 2 990, 0 грн.; податкову накладну №102 від 14.07.2014 на загальну суму 790584, 0 грн., у т.ч. ПДВ 3 13 264,0 грн.; податкову накладну №98 від 11.07.2014 на загальну суму 334 932, 0 грн., у т.ч. ПДВ З 55 822, 0 грн.

При проведенні перевірки, податковим органом було використано акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 02.09.2014 року №2657/26-55-22-08/37723754 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» (ПН 37723754) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року».

Даним актом встановлено порушення п.187.1 cт.. 187, п. 198.1 cт. 198, п.198.2, 198.3 та п. 198.6 cт. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2014року по 31.07.2014року. За результатами звірки ТОВ «Компанія «Сорбіт» не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.»

В зв'язку з вищенаведеним, податковим органом визначено, що первинні документи ТОВ «Фірма Ренал» по взаємовідносинах з ТОВ «Сорбіт» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав включення ТОВ «Фірма Ренел» до складу податкового кредиту з ПДВ вартості придбання робіт ТОВ «Сорбіт».

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку про те, що операції ТОВ «Фірма «Ренал» по взаємовідносинах з ТОВ «Сорбіт», ТОВ «Брокбудкепітал» та ПП «Пром-Тех-Снаб» не є господарською діяльністю в розумінні п. п. 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2756-VI, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ «Фірма Ренал» до складу податкового кредиту з ПДВ вартості придбання будівельних робіт від ТОВ «Сорбіт», ТОВ «Брокбудкепітал» та ПП «Пром-Тех-Снаб».

На підтвердження факту реальності виконання господарських опрацій між позивачем та контрагентами, ТОВ «Фірма «Ренал» надано наступні документи: копія договору №07/04 від 07.04.2014р.; копія протоколу затвердження договірної ціни від 07.04.2014 p.; копія Договору №85/24.06 від 24.06.2014 р.; копія Специфікації №1 від 24.06.2014 р.; копія Договору №41/10.04 від 10.042014 р.; копія Специфікації № 1 від 10.042014; копія Додаткової Угоди № 1 від 02.06.2014 р.; копія Специфікації №2 від 02.06.2014 р.; копія Додаткової Угоди №2 від 19.06.2014 p.; копія Специфікації № 3 від 19.06.2014 р.; копія Договору №78/16.06р.; копія Специфікації № 1від16.06.14р.; копія Договору Підряду № 12.05-22 від 12.05.14р.; копія Договірної ціни;копія локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1; копія Акту виконаних робіт від 11.07.2014р.; копія Акту здачі-приймання виконаних робіт від 050.7.2014; копія Акту здачі-приймання викопаних робіт №1 від 1.07.20 4 р.; копія Акту здачі-приймання виконаних робіт №2 від 14.07.2014 р.; копія Акту здачі-приймання виконаних робіт 05.07.2014р.; копія довідки про вартість виконаних робіт від 23.07.2014р.; копія Акту приймання виконаних будівельних від 23.07.14р.; копія Довідки про вартість виконаних робіт від 23.07.2014р; копія Акту приймання виконаних будівельних робіт від 23.07.2014р.; копія Довідки про вартість виконаних робіт від 23.07.2014р.; копія Акту приймання виконаних будівельних робіт від 23.07.2014р.; копія Податкової накладної №100 від 05.07.2014 р.; копія Податкової накладної №101 від 05.07.2014p.; копія Податкової накладної №98 від 07.2014 р.; копія Податкової накладної №304 від 10.07.20 4 р.; копія Податкової накладної №102; копія податкової накладної №321 від 23 07.20I4 р.; копія платіжного доручення № 1223 від 11.08.2014 p.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що для формування податкового кредиту та витрат, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту та витрат, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Крім того, в обґрунтування законності спірного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на інформацію відносно контрагентів позивача, зокрема, відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Крім вищевикладеного необхідно відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Відповідач зазначав, що не були надані форми КБ-2 та КБ-3 по ТОВ «Сорбіт», ТОВ «Брокбудкепітал» та ПП «Пром-Тех-Снаб».

Стосовно використання форм КБ-2 та КБ-3 при оформленні приймання-здачі виконаних робіт, необхідно зазначити про те, що з 2002 року форми КБ-2 і КБ-3 дійсно були обов'язкові для підприємств всіх форм власності згідно наказу №237/5 від 21.06.02 р. «Про затвердження типових форм первинних документів по обліку в будівництві». Але в 2009 році наказ №237/5 від 21.06.02 р «Про затвердження типових форм первинних документів по обліку в будівництві» було скасовано спільним наказом Державного комітету статистики України та Державним комітетом України з будівництва та архітектури від 04.12.09 р. за №453/553.

У новому наказі Міністерства регіонального розвитку та будівництва №554 від 04.12.09 р. «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» виключено положення про обов'язковість застосування форм КБ-2 та КБ-3 для підприємств всіх форм власності.

Підтвердженням цьому є лист роз'яснення Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 09.03.2010 №12/19-2-9-21-2368 «Про застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві», а саме, Типові форми первинних облікових документів у будівництві «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (типова форма КБ-2в) та «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (типова форма КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 4 грудня 2009 року №554, приведені у відповідність до вимог чинного законодавства. Зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Відповідно до підпункту "е" пункту 5 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 №731 (із змінами), не підлягають державній реєстрації форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші.

Також необов'язковість використання цих форм для підприємств не державної форми власності та робіт, що не фінансуються з бюджету підтверджується листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 06.05.2010 №2/12-20/4993: «Зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності.»

Ще одним підтвердженням необов'язковість використання форм КБ-2 та КБ-3 для підприємств не державної форми власності та робіт, що не фінансуються з бюджету, підтверджується Правилами визначення вартості будівництва ДБН Д.

Таким чином, TOB фірма «РЕНАЛ», не являючись державним підприємством, та не отримуючи фінансування за рахунок бюджетних коштів, може самостійно обирати форму актів виконаних робіт і не зобов'язане використовувати форми КБ-2 та КБ-3.

При укладанні договору з ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» позива вірно керувався загальною вартістю, за яку підрядник готовий виконати комплекс робіт по ремонту та монтажу обладнання. Підрядник надав нам на узгодження кошторис на виконання робіт, загальна вартість якого нас влаштувала. При обчисленні вартості ремонтних робіт в кошторисі, застосовуються максимально повні обсяги поломок обладнання, визначити які не приступивши до безпосереднього ремонту не можливо. Тому при відповідній кваліфікації персоналу та середній кількості поломок обладнання, роботи можуть бути виконані із значним (у 2-3 рази) скороченням робочого часу, а відповідно і заробітної плати.

У договорі між TOB фірма «РЕНАЛ» та ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» не міститься заборона на залучення до виконання робіт субпідрядників, тому ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» міг скористатися послугами субпідряду, скоротивши при цьому витрати на заробітну плату власному персоналу. Також договором не передбачено, що замовник повинен контролювати обсяг заробітної плати, яку підрядник платить своїм працівникам, це є внутрішньою справою підрядника. Таке зобов'язання також не міститься і в будь-якому нормативному документі.

Жодним нормативним документом не передбачено, що кошторисна заробітна плата повинна бути фактично сплачена робітникам. Якщо підприємство скорочує витрати на заробітну плату, то воно автоматично збільшує свій прибуток, але це є внутрішнім питанням саме цього підприємства. Також слід зазначити, що термін виконання робіт складав 2,5 місяці, тому заробітна плата повинна обраховуватись за відповідний період, а не за місяць.

Головним чинником при укладанні договорів підряду для позивача є загальна вартість робіт, а не окремі її складові. Позивач не втручається у фінансово-господарську діяльність підрядників, а приймаємо лише результат робіт, перевіряючи при цьому якість та обсяг робіт. Роботи виконані, обладнання працює, що підтверджується актами з нашим замовником -комбікормовим заводом.

Почивачем було надано копії завірених платіжних доручень на оплату робіт на користь ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» по Договору підряду №12.05-22 від 12.05.2014 р.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у позивача були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 28 квітня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 27 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.