Постанова № 43823201, 23.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/495/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційні скарги Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митній декларації, до якої були додані усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно переліку, визначеному Митним кодексом України. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування їх митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. За наведених обставин, позивач вважає рішення митного органу незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону. Також зазначив, що з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг він подав митному органу заяву про митне оформлення товарів під гарантійне зобов'язання, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішенням митного органу, подавши нову митну декларацію, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю товарів, яка визначена митним органом.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 12.08.2014 року №125000003/2014/000337/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.08.2014 року №125130005/2014/00128.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в яких просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Дельта-2010», ідентифікаційний код 36998136, місцезнаходження: 07403, Київська область, м.Бровари, вул.Чкалова, буд. 3 А, офіс 52, зареєстроване як юридична особа 01.04.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2013 між продавцем - Hayes Lemmerz Werke GmbH ( Кенігсвинтер, Німеччина) та покупцем - ТОВ «Дельта-2010» укладено контракт на поставку №H-D/1110-13, відповідно до якого продавець погоджується продати, а покупець погоджується купити колісні диски та комплектуючі до них за цінами продавця. Ціни можуть бути змінені в результаті зміни ринкової ситуації або цін на матеріали (а.с.21, 22).

Ціна встановлена в EURO та включає в себе вартість упаковки та завантаження на умовах FCA Кенігсвинтер, Німеччина. Загальна сума контракту складає 250000,00 EURO (пункт 2 контракту).

Відповідно до пункту 4 контракту, платежі по контракту здійснюються банківським переводом, авансом, відповідно до інвойсу.

12 серпня 2014 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення на Київській митниці товари: диски сталеві для вантажних автомобілів, торгова марка Hayes Lemmerz, виробник Hayes Lemmerz Werke GmbH, код країни походження DE, код товару 87087099 та диски сталеві для вантажних автомобілів, торгова марка Hayes Lemmerz, виробник Hayes Lemmerz Werke GmbH, код країни походження TR, код товару 87087099.

З метою проведення митного оформлення товару, позивачем до Київської митниці була подана митна декларація від 12.08.2014 №125130005/2014/545928 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із вказаною митною декларацією були подані: картка обліку особи, що здійснює операції з товарами ТОВ «Дельта-2010»; контракт на поставку №H-D/1110-13 від 11.10.2013; інвойси (фактури) від 29.07.2014 №90445794, №90445795; декларацію країни відправлення (Німеччина); платіжне доручення в іноземній валюті від 23.07.2014 №338; довідка про транспортні витрати від 29.07.2014 №01/108; видаткові накладні; висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 01.08.2014 №2750; прайс-лист виробника; міжнародну CMR № HL1-166449 від 29.07.2014; сертифікат відповідності UA1.009.0075066-14 від 31.07.2014; інформацію про радіологічний контроль товару 2730 від 29.07.2014; резервну позицію № 915 від 26.07.2001; сертифікати про проходження товару загальної форми А 442577 та А 442578 від 30.07.2014.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Київської митниці було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення.

Як зазначив у письмових запереченнях проти адміністративного позову відповідач та не заперечувалось позивачем, на виконання вказаних вимог позивачем був наданий пакет документів аналогічний тому, який було подано разом із митною декларацією від 12.08.2014 №125130005/2014/545928.

За результатами розгляду поданих позивачем документів, Київською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 12.08.2014 №125000003/2014/000337/1, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.

Крім цього, Київською митницею складено картку відмову у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125130005/2014/00128.

Як вбачається із змісту рішення від 12.08.2014 №125000003/2014/000337/1 надані позивачем документи були взяті до уваги митницею, проте не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки містили неповні відомості та у наданих документах містяться розбіжності, а саме: - у контракті на поставку №H-D/1110-13 від 11.10.2013 не зазначено у якому саме документі зазначається ціна товару; - у платіжному дорученні не зазначено за яку саме партію товару здійснено перерахунок; - умови поставки у прайс-листі (FOB Izmir) та виробник товару відрізняються від умов поставок та виробника, що зазначені у рахунках-фактурі та в контракті на поставку №H-D/1110-13 від 11.10.2013 (FCA Konidswinter); - в експертному висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 01.08.2014 №2750 проведено аналіз цін на подібну продукцію лише на внутрішньому ринку України та Росії, що не дає змоги дослідити ціноутворення ідентичних/подібних товарів на ринку країн-виробників товарів; - у видаткових накладних не зазначено торгову марку чи виробника дисків, що не дає можливості ідентифікувати зазначені товари; - надана ТОВ «Дельта-2010» довідка про транспортні витрати від 29.07.2014 №01/108 не є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення за митною декларацією від 12.08.2014 №125130005/2014/545928, шляхом подання нової митної декларації від 13.08.2014 №125130005/2014/546127.

Надаючи правову оцінку поовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Необхідно звернути увагу на те, що спірні правовідносини розпочались 12.08.2015 року, в той час, як ЕМД №125130005/2014/545928 було подано 06.08.2015 року.

Керуючись ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, законодавчо встановлено, що сторонами договору поставки є постачальник та покупець.

Відповідно ж до пунктом 1 контракту від 11.10.2013 №Н-D/1110-13 передбачено, що Продавець погоджується продавати, і Покупець погоджується купувати колісні диски та комплектуючі до них за цінами Продавця.

Отже, контракт від 11.10.2013 №Н-D/1110-13 за своїм характером не є договором поставки у чистому вигляді.

Разом з тим, статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору Оскільки пунктом першим контракту фактично зазначено його приналежність до договору купівлі-продажу (відповідно до вимог ст. 655 ЦК України), відомості про ціну мають в обов'язковому порядку зазначатися у договорі, оскільки це є істотною умовою договору купівлі-продажу.

Заслуговує на увагу і залишений поза увагою судом першої інстанції пункт 12 контракту від 11.10.2013 №Н-D/1110-13, яким передбачено наявність додатків до контракту.

Як правило, саме в таких додатках містяться деталізовані відомості про товар, який пропонується до продажу (артикул, фізичні характеристики, кількість), а також ціна, встановлена Продавцем.

Разом з тим, жодного додатку до Контракту від 11.10.2013 №Н-D/1110-13 до митного органу не надавалось, про що свідчить гр.. 44 ЕМД на спірний товар.

Вказане дає підстави вважати, що позивачем надано неповні відомості щодо товару, які виливають на заявлену декларантом митну вартість товару та метод її визначення.

Пункт 4 контракту від 11.10.2013 №Н-D/1110-13 дійсно зазначає, що документом, в якому вказуються платежі по контракту є інвойс.

Інвойс є рахунком, що підлягає сплаті, однак він не встановлює ціну товару. Така ціна має зазначатись у договорі або ж додатках до нього, що підтверджується змістом наданого контракту.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до пункту 4 контракту від 11.10.2013 №Н-D/1110-13 платежі здійснюються в євро відповідно до інвойсу.

Проте, при цьому, як інвойсами від 29.07.2014 №90445794 та №90445795, так і інвойсом-проформою від 07.07.2014 встановлено обов'язкову, імперарівну умову щодо зазначення у платіжному дорученні номеру інвойсу та номеру замовника.

Таким чином, позивачем допущено порушення умов контракту та інвойсу щодо оплати товару, яке в свою чергу позбавляє митницю можливості ідентифікувати партію товару, що декларується за ЕМД від 06.08.2014 №125130005/2014/545928 з тією, поставка якої здійснюється за інвойсами від 29.07.2014 №№90445794, №90445795.

При цьому, судом першої інстанції залишено поза увагою п.2 ч.2 ст. 52 МК України, яким передбачено обов'язок для декларанта подавати митним органам достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

До того ж, не враховано, що відповідно до п.1 ч.5 ст.54 МК України, митні органи мають право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Це є необхідним для виконання митницею обов'язку, встановленого п.1 ч.4 ст. 54 МК України, щодо здійснення контролю заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Незрозумілим є і твердження суду, що «у платіжному дорученні від 23.07.2014 №339 (а.с. 33) зазначено загальний розмір грошових коштів - 31081,20 євро, що підлягають сплаті по контракту від 11.10.2013 № Н-D/1110-13»

Керуючись п. 3 контракту від 11.10.2013 № Н-D/1110-13 загальна сума даного контракту 250000 євро, але аж ніяк не 31081,20 євро.

Крім того, залишено поза увагою той факт, що порядком заповнення графи 20 декларації митної вартості, відповідно до Правил заповнення граф ДМВ, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296, де зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, якими можуть бути: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)); - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо транспортування здійснювалось власним транспортним засобом).

Жодного із перелічених документів позивачем до спірного митного оформлення не надавалося.

Чинне законодавство з питань державної митної справи України не містить жодної норми, яка б відносила довідку про транспортні витрати до транспортних (перевізних) документів, що містять інформацію про вартість такого перевезення.

Варто вказати і на той факт, що інформація, яка міститься на сайті Державної фіскальної служби України не є консультацією, оскільки відповідно до ч.3 ст. 21 МК України, консультація з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи має індивідуальний характер і може використовуватися виключно особою, якій надано таку консультацію.

При цьому, консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи надаються митницями за місцем розташування підприємств (за місцем проживання або тимчасового перебування громадян) або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в усній, письмовій або, за бажанням заінтересованої особи, електронній формі у строк, що не перевищує ЗО календарних днів, наступних за днем отримання відповідного звернення. Консультації в письмовій формі надаються у вигляді рішень органів доходів і зборів (ч.2 ст. 21 МК України).

Разом з тим, твердження, яке суд першої інстанції цитує з сайту http://sfs.gov.ua/garyacha-liniya/136670.html не відноситься до довідок про транспортні витрати, оскільки є підсумком наведеного у Правилах заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Держмитслужби України від 24.05.2012 р. №599, про що вже зазначалось вище.

Крім того, судом першої інстанції не досліджено зміст платіжного доручення від 19.08.2014 №3959 на оплату транспортних витрат, на який посилається суд як на підставу визнання неправомірними рішень митниці.

Так, довідкою від 29.07.2014 №01/108 надано інформацію про транспортні витрати на загальну суму до кордону - 28 986, 00 грн., з них до кордону - 20 500,00 грн., після кордону - 8 486, 00 грн.

Однак, фактично сплачено за транспортні витрати за платіжним дорученням від 19.08.2014 №3959 -39 495,00 грн.

Таким чином, позивачем було надано доказ, що прямо свідчить про надання останнім недостовірної інформації про заявлену митну вартість, про її заниження.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 54 МК України, митниці зобов'язані здійснити контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, керуючись ч.1 ст.53 МК України, декларант зобов'язаний одночасно з митною декларацією декларант подати митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, додавши до митної декларації прайс-лист та висновок експерта, декларант фактично декларує, що вони підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення.

Саме тому, митний орган зобов'язаний перевірити наявні у таких документах відомості та оцінити їх у сукупності з відомостями, що містяться у інших поданих документах.

Різні умови поставки у прайс-листі та інвойсах не дають змоги перевірити заявлену митну вартість. Те ж саме стосується і експертного висновку від 01.08.2014 №2750, оскільки експертом взагалі не здійснено аналізу цін ідентичних/подібних товарів з тією ж країною виробництва, що і спірний товар.

При цьому, вказаний висновок і прайс-лист оцінені у сукупності з іншими наданими, документами, які також свідчать про надання позивачем неповної та недостовірної інформації про заявлену митну вартість та метод її визначення, та про не включення до митної вартості витрат на перевезення.

Всі ці факти стали підставою для витребування у позивача додаткових документів відповідно до ч.3 ст. 53 МК України.

Однак, позивачем не надано жодного додаткового документа, лише повторно надано документи, зазначені у гр..44 ЕМД від 06.08.2014 №125130005/2014/545928.

Варто звернути увагу, що надання затребуваного переліку додаткових документів є обов'язком декларанта відповідно до ч.3 ст.53 МК України та не залежить від його власного розсуду чи бажання. При цьому, мають бути надані лише належні документи.

У спірному випадку додаткових документів взагалі не подано.

Разом з тим, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні - метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, як імпортуються, не застосовується. (ч.2 ст. 58 МК України).

Зважаючи на відсутність достовірних відомостей щодо числових значень таких складових, митниця не мала можливості визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки розрахунки можуть здійснюватися лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Тому, керуючись ч.2 ст. 58 МК України, метод вибачення митної вартості за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються не може бути застосований.

На підставі викладеного та керуючись ст. 54, 55 МК України, посадовою особою митниці прийнято Рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару від 12.08.2014 за №125000003/2014/000337/1, яким визначено митну вартість товару за другорядним методом відповідно до ст. 64 МК України з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо вартості подібних товарів.

При цьому, Рішення містить усі необхідні реквізити, а саме, графа 33 Рішення вказує підстави невизнання митної вартості, заявленої декларантом, підтвердження послідовності застосування митницею методів визначення митної вартості, джерела інформації, що були використанні для коригування митної вартості та умови щодо подання додаткових документів, що можуть бути підставою для визнання митної вартості, що заявлена Декларантом.

Разом з тим варто звернути увагу і на необґрунтованість твердження суду першої інстанції на те, що на підтвердження правомірності обрання відповідачем шостого (резервного) методу останнім не надані вантажні митні декларації, на які йдеться посилання в оскаржуваному рішенні, оскільки суду надано було витяг з цінової бази ЄАІС Держмитслужби, де містяться митні декларації, що визначені як джерело інформації.

Керуючись ч. 6 ст. 54 МК України, митницею відмовлено у митному оформленні у зв'язку з неподанням органу доходів та зборів додаткових документів та відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Керуючись положеннями розділу VII Порядку 631 складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.08.2014 №125130053/2014/00128, де визначено причини її складання та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів. Вказану картку відмови надіслано декларанту позивача у складі електронного цифрового повідомлення.

Крім того, декларанту позивача було роз'яснено вимоги ст. 55 МК України щодо випуску товару у вільний обіг. Позивач таким правом скористався та здійснив митне оформлення спірного товару за ЕМД від 13.08.2014 №125130005/2014/546127.

Керуючись ч.8 ст. 55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів та зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Однак, навіть під час дії гарантії, позивачем не надано додаткових документів, що виключає можливість визнання заявленої декларантом митної вартості товарів.

Отже, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - задоволити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 28 квітня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено - 27 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.