Ухвала суду № 43823170, 23.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/460/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малодівецьке хлібоприймальне підприємство" до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року, позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень - рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що висновки відповідача про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є протиправними та не відповідають дійсності. Наполягав на тому, що його контрагентом ПП «Трансвіт» було виконано будівельні роботи та здійснено поставку товару, що підтверджують такі документи, як акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні. Відповідно до положень Податкового кодексу України податкова накладна, що не має дефектів форми та змісту є єдиною підставою для формування платником податку податкового кредиту з податку н додану вартість, під час проведення перевірки податковим органом не було встановлено порушень з боку позивача та його контрагента щодо порядку оформлення податкових накладних, вони містять достовірну інформацію щодо вчинених господарських операцій. Виписані за наявності спеціальної правосуб'єктності суб'єкта господарювання, а відтак у ТОВ "Малодівецьке хлібоприймальне підприємство" були наявні законні підстави на віднесення сум ПДВ за такими накладними до податкового кредиту. Щодо формування показника витрат товариства, то позивач зазначав ТОВ «Малодівицькє ХПП» цілком обґрунтовано включило до основних засобів майно на підставі Декларації про готовність до експлуатації, зареєстрованої 12.09.2013 року, відсутні будь які порушення з питань розрахування амортизаційних витрат на це майно. Реєстрація Декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 12.09.2013 року не скасована, право власності не припинено. Таким чином, позивачем при формуванні витрат товариства було дотримано вимоги п. 138.8 ст. 138 ПК України щодо включення амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Врахровуючи наведене, ТОВ «Малодівицькє ХПП» було дотримано вимоги Податкового кодексу, а том податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року позов задоволено повністю.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області №0003112201, №0003122201, №0003102201 від 08.12.2014 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками Прилуцької ОДПІ була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Малодівецьке хлібоприймальне підприємство» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та з податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ПП «Трансвіт» за березень 2013 року, за квітень 2013 року, за травень 2013 року, липень 2013 року, за серпень 2013 року, за вересень 2013 року. За результатами перевірки було складено акт № 671/22-38305791 від 24.11.2014 року.

Перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Малодівецьке ХПП»: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за вересень 2013 року в сумі 195882,00 грн., за жовтень 2013 року в сумі 107170,00 грн., за грудень 2013 року в сумі 168034,00 грн., та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2014 року в сумі 559870,00 грн.; п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік в сумі 7864,00 грн.

На підставі акту перевірки Прилуцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення: №0003122201 від 08.12.2014 року, яким ТОВ «Малодівецьке ХПП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 9830,00 грн., з них 7864,00 грн. за основним платежем та 1966,00 грн. - штрафних санкцій; №0003102201 від 08.12.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 706629,00 грн., з них 471086,00 грн. - основного платежу та 235543,00 грн. - штрафних санкцій; №0003112201 від 08.12.2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявлено в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 559870,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 279935,00 грн.

ТОВ «Малодівецьке ХПП» було оскаржено податкові повідомлення-рішення до ГУ ДФС в Чернігівській області, рішенням якого № 373/10/25-01-10-04-15 від 06.02.2015 року, податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ були залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

В ході проведеної перевірки Прилуцькою ОДПІ було встановлено, що 19.02.2013 року укладено договір №19/02 між ТОВ "Малодівицькє ХХП", як покупцем та ПП Трансвіт", як постачальником (а.с. 153-154).Відповідно до умов даного договору постачальник збов'язується поставити у замовлені договором строки покупцю металопрокат, пісок, щебінь, бетон інші будівельні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього встановлену грошову суму. Місце постачання товару: Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с. Обичів.

Виконання умов цього договору ПП Трансвіт" підтверджується видатковими накладними №РН-0000010 від 28.03.2013 року, №РН-0000037 від 31.05.2013 року, №РН-0000038 від 31.05.2013 року, №РН-0000040 від 31.05.2013 року, №РН-0000050 від 31.07.2013 року, №РН-0000015 від 15.08.2013 року.

На суму податкових зобов'язань контрагентом позивача було виписано податкові накладні №29 від 20.03.2013 року, №37 від 23.05.2013 року, №38 від 15.08.2013 року, №45 від 24.05.2013 року, №47 від 17.07.2013 року, №65 від 31.05.2013 року.

Під час проведеної перевірки Прилуцькою ОДПІ було встановлено, що між ТОВ "Малодівицьке ХПП", як замовником та ПП "Трансвіт", як генпідрядником було укладено договір генерального підряду №06/031 від 06.03.2013 року. Відповідно до умов договору замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельних робіт з нового будівництва. Об'єкт будівництва - новий елеватор ТОВ "Малодівицькє хлібоприймальне підприємство", розташований на території Обичівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Виконання будівництва підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за березень 2013 року, за квітень 2013 року, за травень 2013 року та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за березень 2013 року, за квітень 2013 року, за травень 2013 року.

На суму податкових зобов'язань з ПДВ ПП "Трансвіт" було виписано податкові накладні №2 від 01.04.2013 року, №15 від 13.03.2013 року, №27 від 20.03.2013 року, від 06.03.2013 року, №36 від 23.05.2013 року, №80 від 31.05.2013 року, №56 від 31.03.2013 року, №64 від 29.04.2013 року, №67 від 30.04.2013 року, №68 від 30.04.2013 року.

Також відповідачем було встановлено, що між ТОВ "Малодівицьке ХПП", як замовником та ПП "Трансвіт ", як підрядником 01.08.2013 року було укладено договір №1/08-П.

На умовах даного договору підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням замовника та з використанням матеріалів замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи. Характеристика робіт - влаштування дорожнього покриття на об'єкті «Нове будівництво елеватора ТОВ "Малодівицьке ХПП" в с.Обичів, Прилуцького району, Чернігівської області».

На виконання умов договору між сторонами було складно довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за вересень 2013 року та акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за вересень 2013 року.

Контрагентом позивача було виписано податку накладну № 93 від 30.09.2013 року.

Поставлений товар та виконані будівельні роботи були оплачено позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями.

Встановлено, що нову будівлю елеватора ТОВ «Малодівецьке ХПП» в с.Обичів, Прилуцького району, Чернігівської області було введено в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області 12.09.2013 року за №ЧГ143132550041.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту та понесених витрат до витрат, що приймають участь в обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зокрема: документи, що підтверджують факти виконання будівельних робіт і поставки товару та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

В ході проведеної перевірки було встановлено наявність підтверджуючих проведення господарської операції документів, а саме акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, видаткові накладні, податкові накладні. В судовому засіданні не встановлено недоліків форми та змісту зазначених первинних бухгалтерських документів. Також, в судовому засіданні встановлено факт будівництва об'єкту, визначеного в договорі генерального підряду, що свідчить про виконання контрагентом позивачу своїх договірних зобов'язань в натурі. Зазначене свідчить про відповідність вищезазначених первинних бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88. Тобто, зазначені документи повністю відображають реальність виконання будівельних робіт ПП "Трансвіт ", а також факт поставки цим суб'єктом товару на користь ТОВ "Малодівицьке ХПП".

Відповідно до п.п.14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними документами, а також використання отриманих за договорами робіт та товарів у власній господарській діяльності. В судовому засіданні було встановлено, що позивачем біло віднесено до основних засобів нову будівлю елеватора, а тому амортизаційні витрати на це майно у відповідності до вимог ст.. 138 ПК України правомірно віднесено до витрат товариства. Що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Прилуцькою ОДПІ не надано суду доказів того, що ТОВ "Малодівицьке ХПП" не було збудовано зазначену вище споруду та доказів протиправності віднесення амортизаційних витрат до витрат підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку висновку про те, що витрати на амортизацію основних засобів, якими є новий елеватор, позивач протягом перевіряємого періоду правомірно, на підставі п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України включив до складу витрат підприємства, тобто висновки Прилуцької ОДПІ про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств є безпідставними.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність податкових накладних було встановлено актом перевірки Прилуцької ОДПІ та під час судового засідання. Тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Встановлено, що Прилуцька ОДПІ зробила висновки про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентом на підставі висновків акту від 10.10.2014 року №571/22-32174342 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Трансвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Палладіум" за травень 2012, з ТОВ "Зв'язок-буд" за травень 2012 року, з ТОВ "Кпі-трейдінг" за червень 2012 року, з ТОВ "Грант тайм" за березень 2013 року, за травень 2013 року, за липень 2013 року, за серпень 2013 року, за грудень 2013 року, за січені 2014 року, з ТОВ "Гефест Альянс" за листопад 2012 року, грудень 2012 року, квітень 2013 року, травень 2013 року, червень 2013 року, серпень 2013 року, вересень 2013 року, жовтень 2013 року. Зазначеним актом на підставі актів інших податкових органів зроблено висновки про неможливість виконання ПП «Трансвіт» на користь позивача будівельних робіт та поставок товару через те, що його контрагенти ТОВ "Гефест Альянс" та ТОВ "Грант тайм" фактично не могли здійснювати свою діяльність. Таким чином, ПП «Трансвіт» здійснювало операції, які не спрямовані на реальне настання наслідків при придбанні та продажу товарів (послуг).

Такі висновки Прилуцької ОДПІ є безпідставними та неправомірними, оскільки акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності. У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для нього. При цьому чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми ПДВ до податкового кредиту. Тому, можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у т. ч. недекларування своїх зобов'язань або несплата податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ та права формування витрат підприємства з врахуванням показників за операціями з такими контрагентами.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Суд вважає, що позивач не може нести відповідальності за дії або бездіяльність свого контрагента. В судовому засіданні встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, також в судове засідання надано підтвердження того, що об'єкт будівництва фактично збудовано, тобто ПП «Трансвіт» виконано свої договірні зобов'язання, крім того позивач не мав господарських відносин з ТОВ "Гефест Альянс" та ТОВ "Грант тайм", а тому не може нести відповідальність зі їх дії чи бездіяльність. Таким чином, висновки про відсутність реальних наслідків правочину на підставі акту перевірки контрагента позивач є документально необґрунтованими.

Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено право Прилуцької ОДПІ при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Враховуючи те, що було встановлено наявність всіх підтверджуючих виконання будівельних робіт та поставок товару контрагентом позивача первинних бухгалтерських документів, можливо дійти висновку, що позивачем доведено, що правочини, укладені між ним та ПП «Трансвіт» створили реальні юридичні наслідки для ТОВ "Малодівицьке ХПП". Позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій. ТОВ "Малодівицьке ХПП" введено в експлуатацію основні засоби, а тому амортизація таких основних засобів ним правомірно віднесена до складу витрат підприємства. Таким чином, позивачем при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та при формуванні показника витрат, що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток дотримано вимоги Податкового кодексу України, а відповідачем зроблено неправомірні висновки про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, про завищення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету та про заниження сум податку на прибуток приватних підприємств.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 28 квітня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 23 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.