Постанова № 43823013, 07.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2015 рокусправа № 804/2262/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Савенко О.О. (дов. від 29.09.2014)

відповідача: - Лашкун А.І. (дов. від 31.12.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги товариства з обмеженою від повільністю «Сталь» та Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року

у справі № 804/2262/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталь» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.01.2014 № 0000151500 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Сталь» з податку на прибуток підприємств в сумі 6 265 423,75 грн. (в т. ч. за основним платежем 5 012 339 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 253 084,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.01.2014 № 0000141500 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Сталь» з податку на додану вартість в сумі 7850652, грн. (в т.ч. за основним платежем 5233768 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2616884 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків щодо нереальності господарських операцій по купівлі соняшника з контрагентами по ТОВ «Агрофірма Сокільське» та ФГ «Тритон» та порушень товариством порядку формування податкового кредиту з ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Синельниківський Трейд» та ТОВ «Зернопром».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.01.2014 № 0000141500 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 575136,79 грн. (в т.ч. за основним платежем 460109,43 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 115027,36 грн.);

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постанову суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано безпідставністю висновків відповідача щодо порушень ТОВ «Сталь» порядку формування податкового кредиту з ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Синельниківський Трейд» та ТОВ «Зернопром», оскільки у серпні-вересні 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Синельниківсикй Трейд» не відбувалося ніякої зміни компенсації товару та відсутнє повернення грошових коштів або товару, а згідно Додатку 8 заяву про відмову постачальника надати податкову накладну, було надано у періоді фактичної здійснені операції поставки (листопад 2012 року), тобто у межах 365 днів, що свідчить про відсутність порушень позивачем п.192.1 ст.192 та п.198.6 ст.198 ПК України.

Постанову суду в частині відмовлених позовних вимог мотивовано тим, що позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Агрофірма Сокільське» та ФГ «Тритон», оскільки у вказаних підприємств відсутні необхідні площі для вирощування заявленої кількості продукції та відсутні виробничі активи та трудові ресурси.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що оскільки базовим податковим (звітним) періодом для нарахування податку на прибуток є календарний квартал, неможливо визначити факт заниження або завищення податкового зобов'язання з податку на прибуток в цілому за 3-4 кв. 2012 року при перевірці окремих взаємовідносин лише за серпень-листопад 2012 року. Щодо взаємовідносин позивача ТОВ «Агрофірма Сокільський» та ФГ «Тритон», позивачем зазначено, що у нього наявні всі документи, які підтверджують факт придбання соняшнику саме від ТОВ «Агрофірма Сокільський» та ФГ «Тритон». Крім того, виходячи з умов поставки зерна, доказами поставки (крім накладних, які складені покупцем і постачальником) є не товарно-транспортні накладні, а документи зернового складу про переоформлення зерна від постачальника на товариство. Таким документом є тристоронній акт приймання-передавання зерна. Позивач також зазначає, що податковим органом не надано жодних доказів, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Сталь» були відомі факти щодо дефектів у правовому статусі певних підприємств у ланцюгу постачання. Крім того, діюче законодавство не встановлює обов'язкової умови як спростування у фактичного виробника права власності на вирощену продукцію на земельній ділянці, право користування якої належним чином не зареєстровано, тобто відсутність факту реєстрації договору оренди (суборенди) земельної ділянки ніяким чином не спростовує факт вирощення на ній урожаю соняшника.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою відмовити ТОВ «Сталь» у задоволенні позову у повному обсязі. Зміст апеляційної скарги відповідає змісту акту перевірки. Скаржник вважає, що суд першої інстанції наполягає, що позивач втратив право на формування податкового кредиту від контрагентів-постачальників ТОВ «Синельниківський Трейд» та ТОВ «Зернопром».

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ФГ «Тритон», ТОВ «Зернотрейд», ТОВ «СинельниківськийТрейд», ТОВ «Агрофірма Сокільське» за період з 01.08.2012 по 31.11.2012, за результатами якої складено акт № 1599/1530/35394737 від 26.12.2013 (т.1, а. с.14-44).

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.п.14.1.36 п.4.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на суму 5233766,23 грн., в т. ч. за серпень 2012 року - 14123,80 грн., за вересень 2012 року - 436542,60 грн., за жовтень 2012 року - 2355259,47 грн., за листопад 2012 року - 2427840,38 грн.;

- ст.134, п.137.10 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 5012339,64 грн., у т.ч. у ІІІ кварталі 2012 року - 269762,26 грн., у ІV кварталі 2012 року - 4742577,40 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов, зокрема, з огляду на те, що ТОВ «Сталь» отримано від ТОВ «Агрофірма Сокільське» та ФГ «Тритон» паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій та, відповідно, не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат. Формування ТОВ «Сталь» витрат та податкового кредиту ПДВ за рахунок податкових накладних, отриманих від ТОВ «Агрофірма Сокільське» та ФГ «Тритон», суперечить законодавству України, правочин не вчинений за формою і порядком, встановленими законом та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та є спробою незаконного заволодіння майном держави за рахунок не сплати податку на додану вартість, що порушує публічний порядок.

При цьому, податковим органом в ході перевірки використані дані:

- акту від 22.04.2013 № 122/22/5 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сокільське" (код за ЄДРГЮУ 32685222), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з підприємствами: ТОВ "Сталь", ТОВ "Прометей" Зерноторгова компанія, ПАТ "Креатив" , ТОВ "Дельта - В.В.В.", ТОВ "Вента-Трейд", ТОВ "Зерно торгівельна компанія "Прометей", за період з 01.09.2012 по 28.02.2013 року» (т.1, а. с.20).

За висновками вказаного акту не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «АФ «Сокільське» з покупцями ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей, ТОВ «Вента-Трейд», ТОВ «Дельта», ПАТ «Креатив», ТОВ «Прометей» Зерноторгова компанія, ТОВ «Сталь» за період з 01.09.2012 по 28.02.2013 по ланцюгу постачання сільськогосподарської продукції.

Встановлено, що відповідно до листа Держкомагенства ГУ Держкомагенства у Дніпропетровській області від 11.01.2013 № 134/13-01 за ТОВ «Агрофірма «Сокільське» зареєстровані земельні ділянки загальною площею 932,0518 га.

- акту від 08.08.2013 № 338/220/32653054 «Про результати проведення документальну позапланову виїзну перевірку фермерського господарства "Тритон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення взаємовідносин з суб'єктами господарської діяльності за період з 01.10.10 по 31.05.13» (т.1, а. с.21, 22).

За висновками акту не підтверджено реальності здійснення господарських операцій ФГ «Тритон» з підприємствами покупцями та постачальниками, наведеними в акті перевірки.

Згідно поданого розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку на 2012 рік (№1025 від 20.02.2012) - площа земельних ділянок у користуванні ФГ «Тритон» (оренда земельних часток (паїв) у громадян та згідно державного акту на право постійного користування землею) на території Жовтневої сільської ради становить - 38,0 га.

Відомості про наявність земельних ділянок - згідно поданого додатку 1 до Податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку на 2012 рік (вхідний № 1027 від 20.02.2012 року) за кожним договором окремо - всього 4 орендодавці (договори оренди земельних часток (паїв), укладені з громадянами Жовтневої сільської ради та державний акт на право постійного користування землею виданий Пахомову 1.10. для ведення фермерського господарства. Загальна площа земельної ділянки складає 38 га.

Згідно листа Відділу Держземагентства у Софіївському районі Дніпропетровської області від 30.07.2013 № 01-04-1608 за ФГ «Тритон» значиться: 2010 рік - 458,98 га, 2011 рік - 458,98 га, 2012 рік - 38 га, 2013 рік - 38 га.

Згідно наданих накладних ФГ «Тритон» здійснює реалізацію соняшника, але згідно листа відділу статистики від 25.07.2013 № 43-19/197 середня урожайність соняшника склала 12,9 центнерів. На вказану площу земельної ділянки отримані урожаї ФГ «Тритон» повинні складати 490,2 центнера ( 49,02 т), а згідно виписаних накладних реалізація соняшника склала за вересень 2012 року - 2371,21 т, за жовтень 2012 року - 1483,91 т, відсутні накладні за серпень 2012 року, грудень 2012 року, січень - травень 2013 року. Відсутній складський облік товарів на підприємстві, відсутні документи щодо транспортування продукції.

Враховуючи те, що у ФГ «Тритон" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні: основні фонди, виробничі активи, трудові ресурси то операції з вирощування соняшника. Діяльність ФГ «Тритон» не є господарською діяльністю підприємства.

22.01.2014 на підставі даного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми:

- № 0000151500, яким товариству у збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 6265423,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 5012339 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1253084,75 грн.);

- № 0000141500, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 850 652 грн. (основний платіж - 5 233 768 грн., штрафні санкції - 2 616 884 грн.).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Судом встановлено, відповідачем не спростовано, що у періоді, який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Агрофірма Сокільське» (Продавець) та ФК «Тритон» (Продавець) щодо придбання соняшника.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Агрофірма Сокільське» матеріали справи свідчать про наступне.

Між ТОВ «Сталь» (Покупець) та ТОВ «Агрофірма Сокільське» (Продавець) укладені договори купівлі-продажу, предметом яких є передача Продавцем у власність Покупця соняшника власного виробництва, а саме: № 39267 від 24.10.2012, № 39200 від 24.10.2012, № 39196 від 24.10.2012, № 39277 від 24.10.2012, № 39266 від 24.10.2012, № 39495 від 01.11.2012, № 39861 від 13.11.2012, № 39859 від 13.11.2012, №39860 від 13.11.2012, № 39435 від 31.10.2012, № 39539 від 02.11.2012, № 39862 від 13.11.2012.

На виконання перелічених договорів ТОВ «Агрофірма Сокільське» реалізовано позивачу в 2012 році 5862498 кг соняшника на загальну суму 26508188,82 грн. (у т. ч. ПДВ 4 418 031,47 грн.).

Щодо взаємовідносин позивача з ФК «Тритон» матеріали справи свідчать, що між вказаними особами укладені договори купівлі-продажу, предметом яких є передача у власність Покупця соняшника власного виробництва, а саме: № 37377 від 30.08.2012, № 37576 від 05.09.2012, № 37666 від 06.09.2012, № 37851 від 10.09.2012, № 37991 від 12.09.2012, № 38444 від 20.09.2012, № 39625 від 06.11.2012, № 39768 від 12.11.2012.

На виконання перелічених договорів ФК «Тритон» реалізовано позивачу в 2012 році 488378 кг соняшника власного виробництва на загальну суму 2133751,98 грн. (у т. ч. ПДВ 355625,33 грн.).

За умовами вказаних договорів товар поставляється на умовах поставки FCA згідно Інкотермс 2010 року (франко - зерновий склад), товар приймається Покупцем по кількості - на підставі даних складського або іншого документу зернового складу, за якістю - на підставі посвідчення якості або картки аналізу на товар, виданих лабораторією зернового складу. Продавець зобов'язаний передати одночасно з товаром наступні документи: посвідчення якості товару видане зерновим складом, видаткову накладну на товар, податкову накладну на товар.

Факт виконання означених вище договорів підтверджується документами, які містяться у матеріалах справи і які були досліджені судом першої інстанції, а саме: видаткові накладні, податкові накладні та акт приймання-передавання на соняшник, в якому зазначено, що склад виписав новому власнику зерна (ТОВ «Сталь») складський документ. Оплата позивачем соняшника податковим органом на заперечується.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки соняшника.

Податкові накладні, які виписані вказаним контрагентами і які є за приписами Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту платника податків, відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071.

Отже, зважаючи на той факт, що відносини, які виникли між позивачем та ТОВ «Агрофірма Сокільське», ФК «Тритон» оформлені належним чином складеними первинними документами, позивачем перераховано на розрахункові рахунки контрагентів визначені договорами грошові кошти, що свідчить про фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача, вказані вище господарські операції є реальними, здійснені в межах власної господарської діяльності позивача.

На момент укладення та виконання означених вище договорів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

В подальшому придбаний позивачем товар насіння соняшника використаний позивачем для виробництва олії соняшникової, яку товариство виготовляє шляхом передавання сировини для переробки на давальницьких умовах.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та вказаними підприємствами дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з поставки товару (соняшника) не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Крім того, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідачем вказані нормі законодавства не враховані, належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару, відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Також зазначені вище договори (правочини), укладені позивачем з ТОВ «Агрофірма Сокільське», ФК «Тритон», не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства, або порушували публічний порядок.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем договори (правочини) відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та ТОВ «Агрофірма Сокільське», ФК «Тритон», вчинені на виконання укладених договорів, направлені саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів відповідного виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку означених підприємств, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують закупівлю соняшника та його використання в господарській діяльності, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування витрат та податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами ТОВ «Агрофірма Сокільське», ФК «Тритон».

Водночас колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки від 26.12.2013 не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень, що суперечить вимогам п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 за №34/18772, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Щодо посилання в акті перевірки від 26.12.2013, з чим погодився суд першої інстанції, встановлюючи нереальність господарських операцій з ТОВ «Агрофірма Сокільське», ФК «Тритон», на ненадання позивачем до перевірки посвідчення якості або картки аналізу на товар, виданих лабораторією зернового складу апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цільного законодавства.

Таким чином, передача сертифікатів якості покупцям є обов'язкові продавця і податковим органом не наведено правову норму, яка приписує платникам податків зберігати копії сертифікатів для документального підтвердження показників податкового обліку.

Щодо посилань відповідача на відсутність доказів транспортування товару, то такі посилання є безпідставними з огляду на умови договорів купівлі-продажу зерна соняшника, згідно яких поставка соняшника товариству здійснювалась на умовах франко-заготівельне підприємство (франко-зерновий склад), за яким поставка відбувається шляхом переоформлення зерна, що перебуває у зерносховищах сертифікованого зернового складу, з особового рахунку одного поклажодавця на особовий рахунок іншого поклажодавця.

Як зазначено вище, постанову суду в частині позовних вимог, які стосуються взаємовідносин з ТОВ «Агрофірма Сокільське» та ФГ «Тритон», мотивовано тим, що позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Агрофірма Сокільське» та ФГ «Тритон», оскільки у вказаних підприємств відсутні необхідні площі для вирощування заявленої кількості продукції та відсутні виробничі активи та трудові ресурси.

Щодо відсутності трудових ресурсів у контрагента позивача - ФГ «Тритон», то посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить безумовно про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції і бути, при цьому, виробником товару, виробництво якого не обов'язково має бути без залучення сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Щодо відсутності у вказаних контрагентів необхідної площі для вирощування заявленої кількості продукції, то кількість земельних ділянок, а також врожайність від здійснюваної на них діяльності, є суто оціночним поняттям, оскільки ці показники не є сталими та можуть змінюватись протягом часу в залежності від багатьох факторів, в зв'язку чим висновки відповідача, зроблені на «можливій врожайності» згідно даних вищевказаного листа Держземагенства ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області від 11.01.2013 № 134/13-01, допиту в якості свідка директора ТОВ «Агрофірма Сокільське» (щодо ТОВ «Агрофірма Сокільське»), листів Відділу Держземагентства у Софіївському районі Дніпропетровської області, листа відділу статистики від 25.07.2013 № 43-19/197 (щодо ФГ «Тритон»), є припущенням податкового органу, яке не ґрунтується на нормах чинного законодавства та належних документальних доказах, в зв'язку з чим не може бути підставою для висновків щодо можливості та результативності здійснення діяльності сільськогосподарським товаровиробником.

Таким чином, податковим органом в установленому порядку не доведено наявність підстав для висновків про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Сталь» з ТОВ «Агрофірма Сокільське» та ФГ «Тритон», що, в свою чергу, свідчить про відсутність порушення позивачем ст.134, п.137.10 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України та п.п.14.1.36 п.4.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України.

Стосовно формування податкового кредиту з суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Синельниківський Трейд» колегія суддів зазначає наступне

Згідно висновків акту перевірки від 26.12.2013 по ТОВ «Синельниківський Трейд» встановлено завищення позивачем в порушення п.п.192.1, 192.3 ПК України податкового кредиту на загальну суму 245133,43 грн., в тому числі за вересень 2013 на суму 193749,96 грн., за жовтень 2013 року на суму ПДВ 51383,47 грн.

Такі висновки обґрунтовані тим, що за даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України, даних декларацій з ПДВ, Реєстру податкових накладних за вересень 2012 та жовтень 2012 ТОВ "Синельниківський Трейд» та ТОВ «Сталь», відповідачем встановлені розбіжності між даними ТОВ «Сталь» (Покупець) та ТОВ «Синельниківський Трейд» (Постачальник) на суму 245 133,43 грн., у т. ч. за вересень 2012 року - 193 749,96 грн. (за рахунок коригування ТОВ «Синельниківський Трейд» податкових зобов'язань вересня 2012 року проведеного у серпні 2013 року), за жовтень 2012 року - 51383,47 грн. (за рахунок коригування ТОВ «Синельниківський Трейд» податкових зобов'язань за жовтень 2012 року проведеного у серпні 2013 року).

За твердженням відповідача зазначені розбіжності виникли в зв'язку з тим, що за аналізом автоматизованого співставлений податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України, даних декларації з ПДВ, Реєстру податкових накладних за серпень 2013 встановлено, що ТОВ "Синельниківський Трейд» здійснено коригування податкових зобов'язань за вересень 2012 року згідно зі статтею 192 ПК України по контрагенту-покупцю ТОВ «Сталь» на загальну суму 1 93 479,96 грн. (т.1, а. с.27-29).

Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

У відповідності до п.п.192.1.2 п.192.1 ст.192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

У п.п.192.3 ст.192 ПК України встановлено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Судом встановлено, відповідачем не спростовано, що у серпні-вересні 2013 року по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Синельниківсикй Трейд» не відбувалось ніякої зміни компенсації товару, повернення грошових коштів або товару також відсутнє, тому складання ТОВ «Синельниківський Трейд» розрахунків коригування до податкових накладних у вересні-жовтні 2012 року, є незаконним.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не доведено суду наявності обставин щодо здійснення зміни компенсації товару, повернення грошових коштів або товару, перелічених у п.п.192.1.2 п.192.1 ст.192 ПК України, які у відповідності до зазначеної норми є могли б бути підставою для коригування сум податкового кредиту ТОВ «Сталь».

Проведення ж такого коригування контрагентом позивача - ТОВ «Синельниківський Трейд» за даними автоматизованих баз органів Міндоходів України не є безумовним доказом того, що такі обставини мали місце.

Стосовно відображення у складі податкового кредиту з податку на додану вартість від ТОВ «Зернопром» колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки від 26.12.2013, згідно показників Податкової декларації з податку на додану вартість, додатку № 5, додатку № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та\або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних» та Реєстру податкових накладних за листопад 2012 встановлено, що до складу податкового кредиту ТОВ «Сталь» включено суму ПДВ по податковим накладним, виписаним платниками податку на додану вартість - продавцями товару з порушенням порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної (т.1, а. с.40-44).

Так, ТОВ «Сталь» 20.12.2013 до податкового органу надано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2012 року з заявою про відмову постачальника надати податкову накладну порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (по строку надання податкової декларації з ПДВ за листопад 2012.

Разом з наданням декларації з ПДВ з Заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) за листопад 2012 ТОВ «Сталь» надано скаргу на такого постачальника з первинними документами.

Відповідачем, враховуючи вищевикладене, зроблено висновок, що в порушення п.п.192.1, 192.3 ст.192, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України ТОВ «Сталь» завищено податковий кредит по контрагенту-постачальнику ТОВ «Зернопром» за листопад 2012 року на суму ПДВ 214 976 грн.

Також відповідачем зроблено висновок, що згідно п.198.6 ст.198 ПК України, ТОВ «Сталь» в подальшому втрачає право на формування податкового кредиту за листопад 2012 від контрагента-постачальника ТОВ «Зернопром» в сумі 214 976 грн.

Таким чином, за висновками акту перевірки від 26.12.2013 в порушення п.п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України ТОВ «Сталь» занижено податок на додану вартість на загальну суму 460 109,43 грн., в тому числі за вересень 2012 року на суму 193 749,96 грн., за жовтень 2012 року - 51 383,47 грн., за листопад 2012 року - 214 976 грн.

За положеннями п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З матеріалів справи вбачається, що за договором купівлі-продажу № 38331/отв. хран. від 19.09.2012, укладеним між ТОВ «Сталь» та ТОВ «Зернопром», у листопаді 2012 року ТОВ «Зернопром» було здійснено поставку насіння соняшника в кількості 200000 кг за видатковою накладною № 240 від 08.11.2012 на загальну суму 9 289 848 грн., у т. ч. ПДВ 1548308 грн.

При цьому, ТОВ «Сталь» здійснило попередню оплату за насіння соняшника на адресу ТОВ «Зернопром» у вересні-жовтні 2012 року за вказаним договором на загальну суму 7 999 992 грн., у т. ч. ПДВ 1 333 332 грн., про що свідчать копії платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

ТОВ «Зернонром», в свою чергу, було виписано та надано позивачу наступні податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 333 332 грн.

По факту відвантаження (друга подія у відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України), а саме 08.11.2012 на вимогу ТОВ «Сталь» постачальником - ТОВ «Зернопром» було відмовлено в надані податкової накладної на різницю між сумою оплаченого товару та фактично відвантаженого, що складає ПДВ на суму - 214 076 грн.

На виконання вимог п.201.10 ст.201 ПК України до декларації за листопад 2012 року ТОВ «Сталь» було долучено додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну», до якої, зокрема, включено дані щодо відмови ТОВ «Зернопром» надати податкову накладну по факту відвантаження товару у листопаді 2012 року на загальну суму ПДВ 214 976 грн. та надані відповідні первинні документи, які підтверджують, як факт оплати, так і факт поставки товару.

Отже, позивач, надаючи вищевказану заяву про відмову постачальника надати податкову накладну, діяв у відповідності до приписів п.201.10 ст.201 ПК України.

З огляду на те, що заяву про відмову постачальника надати податкову накладну було надано товариством у періоді фактично здійсненої операції поставки (листопад 2012 року), колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на порушення позивачем абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України, який регламентує право платника податку на відображення ПДВ у складі податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, є протиправним.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 22.01.2014 № 0000151500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та №0000141500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у повному обсязі.

Судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову ТОВ «Сталь» щодо визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою від повільністю «Сталь» задовольнити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі № 804/2262/14 скасувати та прийняти нову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.01.2014 № 0000151500 та № 0000141500.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко