Постанова № 43821013, 16.04.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/53/15

16 квітня 2015 року 14год. 25хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Коритнюк В.О.,

відповідача: представник Махаринець М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Радивилівський держспецлісгосп"доДубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Радивилівський держспецлісгосп" (далі - ДП СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Дубенська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення від 24.09.14 року №0001422200 та податкового повідомлення - рішення від 24.09.14 року № 0001432200.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні позовній заяві, зокрема пояснив суду, що в ході проведення перевірки позивачем було надано всі первинні документи, які свідчать про отримання доходу ДП СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп" у відповідних періодах, проте, податковим органом безпідставно зроблено висновок, щодо порушення Державним підприємством "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Радивилівський держспецлісгосп" пп.138.4 ст.138 Податкового кодексу України. Вказав, що ДП СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп" є постійним лісокористувачем, якому для ведення лісового господарства державою надано у постійне користування лісові угіддя, тобто здійснює свою діяльність в галузі лісового господарства та відповідно до положень п.138.8 ст.138 ПК України, витрати на посадку та вирощування лісових насаджень обґрунтовано включені до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, а не до складу вартості біологічних активів.

Крім того вказав, що у відповідності до Перехідних положень підрозділу 4 пункту 6 Податкового кодексу України для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року. Пояснив, що податковим органом проведено інвентаризацію без врахування всіх первинних документів, також в судовому засіданні представник Позивача зазначив, що даний період взагалі не охоплювався перевіркою та первинних документів податковий орган не вимагав.

Також зазначив, що відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД. Відповідно до товарної підпозиції 4403 20 УКТ ЗЕД включаються ялини, таким чином, вказує на правомірність включення в рядок «5» декларації з ПДВ обсяг продажу ялинок. Крім того зазначив, що за перевіряє мий період до податкового кредиту позивачем було віднесено суми сплаченого податку в зв'язку з придбанням товарів, які в подальшому безпосередньо було використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а тому відсутні підстави для застосування приписів п.199.1, п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач - Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області позов не визнав, про що подав письмові заперечення. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні поданим запереченням, зокрема пояснив суду, що в силу вимог ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а отже дані бухгалтерського обліку мають відповідати даним податкового обліку. Також зазначив, що ДП СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп" в ході перевірки не надав всіх первинних документів, як наслідок встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 Декларації „Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" в сумі 76100,68 грн.

Також вказав, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій Затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291 витрати на догляд та посадку лісових культур не відносяться до складу декларації з податку на прибуток рядок «собівартість реалізованої продукції», а підлягають амортизації. Вказав, що перевіркою встановлено, що на порушення розділу ХХ перехідних положень підрозділу 4 пункту 6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) ДП СЛАП «Радивилівський держспецлісгосп» завищено тимчасову податкову різницю, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 року в сумі 8217,50 грн. Крім того вказав, що операції з постачання деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 не включають реалізацію ялинок. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області на підставі наказу №376 від 26.08.2014 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державного підприємства СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 26.08.2014 року.

За результатами проведеної перевірки винесено акт від 11.09.2014 року №1157/22/33096098, яким встановлено порушення:

- п.п.14.1,228 п.14.1 ст.14, п.138.4 ст.13.8, розділу XX перехідних положень підрозділу 4 пункту 6 Податкового кодексу, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 55050,17 грн., а саме по звітним періодам: в т.ч. за 3 квартал 2011 року - 189,00 грн., 4 квартал 2011 року - 22824,36 грн., 1 квартал 2012 року - 4272,99 грн., 2 квартал 2012 року - 7369,51 грн. 3 квартал 2012 року - 2168,20 грн., 4 квартал 2012 року - 3486,69 грн., за 2013 рік - 14739,42 грн.;

- п.187.1 ст.187, п.199.1 , п.199.2 , п.199.3, п.199.4, п.199.5 ст.199 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) та Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 28845,18 грн., в тому числі за грудень 2011 року в сумі 4102,29 грн., за грудень 2012 року в сумі 13700,46 грн., за грудень 2013 року - 10724,86 грн., за січень 2014 року 317,57 грн. та ст.51, пп. "б" п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України (т.1 а.с.41-95).

На підставі акту перевірки від 11.09.2014 року № 1157/22/33096098 Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області винесено податкове повідомлення - рішення від 24.09.2014 року №0001422200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36845,48 грн., в тому числі за основним платежем 28845,18 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7211,30 грн. та податкове повідомлення - рішення від 24.09.2014 року №0001432200, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 63509,38 грн., в тому числі 55050,17 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8009,21 грн. (т.1 а.с.15-16).

Зазначені податкові повідомлення - рішення оскаржувалися ДП СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп" в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Рівненській області та Державної фіскальної служби України.

Рішеннями Головного управління ДФС у Рівненській області від 01.12.2014 року №171/10с/17-00-10-04-04/30 та Державної фіскальної служби України від 26.12.2014 року №9773/6/99-99-10-01-25 податкові повідомлення - рішення від 24.09.2014 року №0001422200 та №0001432200 залишено без змін, а скарги ДП СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп" - без задоволення (т.1 а.с.17-24).

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Як свідчать обставини справи відповідно до установчих документів ДП СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп" здійснює лісництво та іншу діяльність у лісовому господарстві; проводить лісозаготівлі, надає допоміжні послуги у лісовому господарстві; перевезення вантажів автомобільним транспортом тощо (т.1 а.с.11-13).

Надані суду декларації з податку на прибуток, за перевіряємий період свідчать про отримання доходу ДП СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп" у відповідних періодах (т.1 а.с.110-117).

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів.

Отже, формування платником податків об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємств не є безпосередньо пов'язаними із фінансовим результатом конкретної господарської операції з придбання/реалізації товарів.

Проте, враховуючи похідний характер даних податкового обліку від результатів здійснення господарських операцій, зміна майнового стану суб'єкта господарювання в процесі здійснення ним господарської діяльності має вплив на формування об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до ч.2 ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність поділяється на ту, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку (підприємництво), а також ту, що може здійснюватись без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 44 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, а також комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

В свою чергу, підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами;

З огляду на викладене, поняття "господарська діяльність", як сукупність господарських операцій, має певні ознаки, в тому числі, наявність економічного (фінансового) результату, цінової визначеності та спрямованості на отримання доходу.

Фінансовий результат, як кінцевий економічний підсумок господарської діяльності підприємства, може виражатись у формі прибутку або збитку.

Проте, поняття "господарська діяльність" у тому значенні, в якому воно вживається як у Господарському кодексі України, так і у Податковому кодексі України, не включає такої обов'язкової ознаки, як одержання прибутку від кожної окремої операції, оскільки останнє не може свідчити ані про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, позаяк при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик, ані вказувати в цілому на збитковий характер господарської діяльності підприємства.

В судовому засіданні представник Дубенської ОДПІ зазначив, що ДП СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп" в ході перевірки не надав всіх первинних документів, як наслідок завищив витрати за 4 квартал 2011 року. Однак таке твердження суд не бере до уваги, оскільки в акті перевірки відсутнє будь яке посилання щодо відсутності первинних документів у позивача на підтвердження валових витрат.

Крім того в додатку 4 до акту міститься відомості, щодо надання для підтвердження всіх первинних документів за період з 01.07.2011 - 26.08.2014 року (т.1 а.с.10-104).

Суд також звертає увагу, що на сторінці 6 акту перевірки (розділ валових витрат) від 11.09.2014 року №1157/22/33096098 зазначено, про проведення вибіркової перевірки на підставі документів наведених у додатку 4 до акту перевірки, що свідчить про наявність всіх первинних документів у позивача.

Також надання всіх первинних документів підтверджується і на сторінці 7 акту перевірки, де зазначено про те, що перевіркою встановлено що ДП СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп" відповідно до наданих до перевірки первинних документів, собівартість продукції, яка реалізована за 4 квартал 2011 року становить 534855,00 грн., що відповідає даним поданій декларації.

Таким чином з огляду на вище наведені факти що підтверджують наявність всіх первинних документів на підтвердження понесених витрат та даних декларацій з податку на прибуток, які свідчать про отримання доходу ДП СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп" у відповідних періодах, податковим органом безпідставно зроблено висновок, щодо порушення позивачем пп. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України.

Суд також не погоджується з висновком податкового органу про те, що витрати на догляд та посадку лісових культур не відносяться до складу декларації з податку на прибуток рядок «собівартість реалізованої продукції, оскільки такий висновок не ґрунтується на фактичних обставинах справи та нормах законодавства.

Як вбачається з установчих документів та не заперечується відповідачем, ДП СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп» є постійним лісокористувачем, якому для ведення лісового господарства державою надано у постійне користування лісові угіддя, тобто здійснює свою діяльність в галузі лісового господарства. Це види діяльності, що визначаються класами 02.1 - 02.4 розділу 02 "Лісове господарство та лісозаготівлі" класифікації видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010), що була затверджена наказом Держтехспоживзахисту України від 29.11.2010 року № 530.

Відповідно до п. 10 Інструкції по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України, що була затверджена наказом Міністерства лісового господарства України від 17.07.1996 року №72 (чинної на час виникнення спірних відносин) та п.10 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України, що були затверджені наказом Держкомлісгоспу України від 08.11.2002 року № 146, витрати на посадку та вирощування лісових насаджень (роботи з штучного і природного лісовідновлення, лісорозведення, створення лісонасінневої бази, формуванню високопродуктивних лісових насаджень, заготівлі лісового насіння і ін.) відносяться до витрат основного виробництва.

Відтак, посилання Дубенської ОДПІ на те, що позивач повинен вести бухгалтерський облік біологічних активів згідно з Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року, №291 є помилковими.

Крім того, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» (Наказ міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 року за №790, який було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 грудня 2005 року за №1456\1 1736), біологічні активи - тварина або рослина, які в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та\або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

Як вбачається з акту перевірки ДП СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп» проводилася посадка сосни, дубової породи дерев, ялинок тобто жодне з вказаних порід дерев, в процесі перетворення не здатне давати додаткову продукцію, або якісь інші додаткові блага. Тобто дані послуги під визначення «Біологічні активи» не підпадають.

Біологічні активи повинні знаходитися на балансі підприємства, здатні в процесі біологічних перетворювань давати сільськогосподарську продукцію та\або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди, повинна нараховуватись амортизація. В даному випадку, основні ознаки біологічних активів у новоствореної деревини відсутні.

Крім того слід зазначити, що створення лісових культур - це технологічний процес, який у своєму часі становить від 5 до 7 років , залежно від породи лісової культури і складається з багатьох етапів: 1-й етап - збирання лісового насіння ; 2-й етап - сушіння, перевірка якості; 3-й етап - стратифікація та підготовка до посіву у лісові розсадники; 4 -й етап - сам процес посіву; 5-й етап - догляд за сіянцями на протязі 1-3 років; 5-й етап - підготовка лісової площі до висадки саж енців; 6- етап - транспортування садженців та їх посадка; 7-й етап - догляд за садженцями на лісових площах; 8-й етап - переведення садженців лісових культур у покриту лісом площу. Всі вище перераховані етапи довгого технологічного циклу є незавершеним виробництвом, бо продукції як такої ще не має, а при відсутності продукції відсутня й реалізація (дохід), фіксуються тільки витрати, так як доходи будуть тільки через 60-70 років, коли саджанці виростуть і дадуть продуктивну деревину, яка може бути реалізована, а можливо буде і дохід, і відповідно податок на прибуток.

Отже, відповідно до положень п.138.8 ст.138 ПК України, витрати на посадку та вирощування лісових насаджень в загальній сумі 251785,02 грн. обґрунтовано були включені позивачем до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, а не до складу вартості біологічних активів.

Також суд критично оцінює висновки податкового органу, щодо порушення позивачем розділу ХХ перехідних положень підрозділу 4 пункту 6 Податкового кодексу України ДП СЛАП «Радивилівський держспецлісгосп» внаслідок завищення тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 року в сумі 8217,50 грн., оскільки такі висновки зроблені без врахування первинних документів.

Відповідно до Перехідних положень підрозділу 4 пункту 6 Податкового кодексу України для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Строк корисного використання об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.

Первісна вартість основних засобів не збільшується на вартість придбання або поліпшення після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об'єктів до такої дати.

В акті перевірки від 11.09.2014 року на (ст.20 Акту) спираючись на додаток АМ до декларації податку на прибуток за 2 квартал 2011 року зазначено, що балансова вартість на початок звітного (податкового) періоду основних засобів станом на 01.04.2011 року становить 83892,00 грн.

Згідно наданої суду бухгалтерської довідки щодо вартості основних засобів станом на 01.04.2011 року та видаткової накладної на придбання меблів, ця вартість включає в себе вартість придбаних в березні місяці 2011 року малоцінних необоротніх матеріальних активів (група 11) на суму 6393,00 грн., амортизуватись які починають лише в квітні 2011 року, тобто починаючи з місяця, що наступає за місяцем після їх оприбуткування. Та суму ремонту основних засобів, яка після 10% обмеження включається до вартості основних засобів, яка складала 3558,00 грн. Так, як ця сума була віднесена до вартості основних засобів в березні місяці 2011 р., то амортизується вона в числі основних засобів лише з квітня 2011 року.

Таким чином, вартість основних засобів, що підлягають амортизації на 01.04.2011 року становить 73941,00 грн. (83892,00 грн. - 6393,00 грн. - 3558 грн. = 73941,00 грн.).

З огляду на наведене, тимчасова податкова різниця, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 року становить 103293,00 грн. (177324,00 - 73941,00 = 103293,00), яка і відображена в додатку АМ до декларації податку на прибуток за 2 квартал 2011 року.

Зазначені обставини в ході проведення перевірки не досліджувалися, що в свою чергу свідчить про недотримання під час проведення виїзної документальної перевірки пунктів 4,5,6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.10 року, зареєстрований в Міністерстві Юстиції України 12.01.11 року за №34/18772, зокрема акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податковий орган та за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Всупереч вимогам Порядку оформлення перевірок, відповідач не наводить конкретних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують наявність таких порушень.

Крім того, суд вказує на безпідставність висновків Дубенської ОДПІ про те, що операції з постачання деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 не включають реалізацію ялинок, як наслідок має місце заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з реалізації ялинок, з огляду на наступне.

Згідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 23. підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД.

Законом України "Про митний тариф України" визначено, що товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Відповідно до розділу ІХ Митного тарифу України до групи 44 "Деревина і вироби з деревини, дерев'яне вугілля" відносяться товарні позиції:

- 4401 - деревина паливна у вигляді колод, полін, хмизу, гілок, сучків тощо; деревна тріска або стружка; тирса, тріска, стружка, уламки та відходи деревини та скрап, агломеровані або неагломеровані, у вигляді колод, полін, брикетів, гранул тощо;

- 4403 - лісоматеріали необроблені, з видаленою або невидаленою корою або заболонню, або начорно брусовані або небрусовані;

- 4404 - деревина бондарна; колоди колоті; палі, кілки, стовпи загострені з дерева, але не розпиляні уздовж; лісоматеріали, начорно обтесані, але не обточені, не вигнуті або не оброблені іншим способом, що використовуються для виробництва ціпків, парасольок, ручок для інструментів або подібних виробів; деревина лущена та аналогічна.

Відповідно до товарної підпозиції 4403 20 УКТ ЗЕД включаються ялини виду Pisea abies Karst або ялиці (Abies alba Mill.).

Отже з огляду на наведене позивачем правомірно включено в рядок «5» декларації з ПДВ обсяг продажу ялинок.

Суд також не погоджується з висновком Дубенської ОДПІ, щодо необхідності застосування приписів ст.199 Податкового кодексу України для визначення податкового кредиту по оподаткованих операціях проведених протягом 2011 - 2013 років.

Зокрема, що стосується застосування приписів п.199.1, п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України то суд зазначає, що розподілу підлягає податок на додану вартість, сплачений (нарахований) у вартості товарів, послуг, необоротних активів, які призначені для одночасного використання в пільгових та оподаткованих операціях і які не можна чітко прив'язати до конкретної операції постачання.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до договорів на надання послуг по завантаженню і перевезенню лісоматеріалів протягом 2011 - 2014 років ДП СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп" надавалися послуги по перевезенню, у вартість послуг включалося сплата податку на додану вартість.

На підтвердження наданих послуг перевезення позивачем надано копії реєстрів маршрутних листів за жовтень - грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року (т.1 а.с.198-224).

До податкового кредиту за перевіряємий період було віднесену суми сплаченого податку на додану вартість згідно податкових накладних на придбання паливно -мастильних матеріалів, запчастин, які були використанні на КаМАЗ 5320 д.н 071-41 РО, причіп 054-93РА, які безпосередньо використовувалися в оподаткованих операціях по наданню транспортних послуг (копії актів на списання товарно-матеріальних цінностей протягом жовтня - грудня 2011 року, січня-грудня 2012 року, січня-грудня 2013 року надано суду). Також суду надано копії декларацій з податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року з реєстром отриманих податкових накладних, а саме розділ ІІ реєстру (т1 а.с.119-182).

Зокрема, відповідно до розділу ІІ «отримані податкові накладні» реєстру податкових накладних в графі придбання товарів для використання в господарській діяльності для здійснення операцій, які звільнені від оподаткування не є об'єктом оподаткування проставлено прочерки, що в сою чергу свідчить, що до податкового кредиту було віднесено лише суми сплаченого податку в зв'язку з придбанням товарів, які в подальшому безпосередньо було використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ДП СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп".

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на вище наведене позивачем, правомірно до податкового кредиту було віднесену суми сплаченого податку на додану вартість в ціні придбання паливно - мастильних матеріалів, запчастин, які в подальшому були використані в оподаткованих операціях.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи наведене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що винесені відповідачем оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 24.09.2014 року №0001422200 та №0001432200 підлягають скасуванню.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету у загальному розмірі 198,24 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 24.09.2014 року №0001422200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36845,48 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 24.09.2014 року №0001432200, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 63509,38 грн.

Присудити на користь позивача Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Радивилівський держспецлісгосп" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 198,24 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Нор У.М.