Постанова № 43821009, 16.04.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3882/14

16 квітня 2015 року 16год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Матвійчук Л.О.,

відповідача: представник Босик Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "С.І.С."доДержавної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С.І.С." звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, відповідно до якого просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.11.2014 року №0003422201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 247916,25 грн., в тому числі 198333,00 грн. за основним платежем та 49583,25 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні позовній заяві, зокрема пояснив суду, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 12.11.2014 року №743/17-16-22-01/36922004 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки факт здійснення вказаних господарських операцій з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 підтверджується наявними та належним чином оформленими первинними та документами бухгалтерського і податкового обліку позивача, які в повному обсязі надавались до перевірки та належним чином посвідчують реальність здійснення вказаних господарських операцій та відображають зміни майнового стану сторін і свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту. Вказав, що результати перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, на які в акті перевірки від 12.11.2014 року №743/17-16-22-01/36922004 покликається відповідач, не є належним доказом відсутності проведення господарських операцій. Крім того, пояснив суду, що відповідно до вимог чинного податкового законодавства питання формування податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від наслідків здійснення господарської діяльності, податкової звітності та розрахунків з бюджетом інших осіб. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області позов не визнав, про що подав письмові заперечення. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні поданим запереченням, зокрема пояснив суду, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "С.І.С." з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за листопад - грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 12.11.2014 року №743/17-16-22-01/36922004. Вказав, що проведеною перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.С." п.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме, завищено податковий кредит на загальну суму 198 333,00 грн., в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 198 333,00 грн., в тому числі за листопад 2013 року на суму 31667,00 грн., грудень 2013 року на суму 166 666,00 грн. Вказав, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 24.11.2014 року №0003422201 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "С.І.С." з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за листопад - грудень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.11.2014 року №743/17-16-22-01/36922004, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.С." п.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме, завищено податковий кредит на загальну суму 198333,00 грн., в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 198 333,00 грн., в тому числі за листопад 2013 року на суму 31667,00 грн., грудень 2013 року на суму 166 666,00 грн. (а.с.9-17).

На підставі акту перевірки від 12.11.2014 року №743/17-16-22-01/36922004 Державною податковою інспекцією в м. Рівному Рівненської області Головного управління Міндоходів у Рівненській області винесено податкове повідомлення - рішення від 24.11.2014 року №0003422201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 247916,25 грн., в тому числі 198333,00 грн. за основним платежем та 49583,25 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією (а.с.18).

Суд не погоджується з наведеними висновками податкового органу, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а також такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і є передчасними, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.С." (Замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Підрядник) укладено договір підряду №0106-01 від 01.06.2013 року (а.с.78-79).

Відповідно умов даного договору, Підрядник зобов'язується виконати демонтажні роботи та роботи по внутрішньому оздобленню багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями в м. Рівне по вул. Струтинській 2 в, згідно проектної документації, а Замовник зобов'язується прийняти результати робіт та оплатити їх.

Виконання демонтажних робіт та робіт по внутрішньому оздобленню багатоповерхового житлового будинку згідно договору підряду №0106-01 від 01.06.2013 року підтверджується наявними в матеріалах справи:

- актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2013 року №б/н від 03.12.13 року на суму 190000,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2013 року №б/н від 10.12.13 року на суму 300000,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2013 року №б/н від 12.12.13 року на суму 59000,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2013 року №б/н від 13.12.13 року на суму 58800,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2013 року №б/н від 16.12.13 року на суму 58500,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2013 року №б/н від 17.12.13 року на суму 59200,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2013 року №б/н від 18.12.13 року на суму 45500,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2013 року №б/н від 19.12.13 року на суму 49000,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2013 року №б/н від 20.12.13 року на суму 59100,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2013 року №б/н від 21.12.13 року на суму 59600,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2013 року №б/н від 23.12.13 року на суму 50300,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2013 року №б/н від 24.12.13 року на суму 50000,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2013 року №б/н від 25.12.13року на суму 51000,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2013 року №б/н від 26.12.13 року на суму 50500,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2013 року №б/н від 30.12.13 року на суму 49500,00 грн. (а.с.46-72).

- податковими накладними №9 від 28.11.2013 року на загальну суму 190000,00 грн.; №1 від 09.12.2013 року на загальну суму 300000,00 грн.; №9 від 12.12.2013 року на загальну суму 59000,00 грн.; №12 від 13.12.2013 року на загальну суму 58800,00 грн.; №14 від 16.12.2013 року на загальну суму 58500,00 грн.; №16 від 17.12.2013 року на загальну суму 59200,00 грн.; №18 від 18.12.2013 року на загальну суму 45500,00 грн.; №20 від 19.12.2013 року на загальну суму 49000,00 грн.; №21 від 20.12.2013року на загальну суму 59100,00 грн.; №22 від 21.12.2013 року на загальну суму 59600,00 грн.; №23 від 23.12.2013 року на загальну суму 50300,00 грн.; №24 від 24.12.2013 року на загальну суму 50000,00 грн.; №25 від 25.12.2013 року на загальну суму 51000,00 грн.; №26 від 26.12.2013 року на загальну суму 50500,00 грн.; №27 від 30.12.2013 року на загальну суму 49500,00 грн. (а.с.20-34).

Суми податку на додану вартість, зазначені у вищевказаних податкових накладних, включені позивачем до податкового кредиту за листопад та грудень 2013 року, відображені в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2013 року.

Матеріалами справи встановлено, що розрахунок між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.С." та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 проводився у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: від 28.11.2013 року №45 на суму 190000,00 грн. в т.ч. ПДВ 31666,67 грн.; від 09.12.2013 року №57 на суму 300000,00 грн. в т.ч. ПДВ 50000,00 грн.; від 25.12.2013 року №63 на суму 330000,00 грн. в т.ч. ПДВ 55000,00 грн.; від 25.12.2013 року №19 на суму 270000,00 грн. в т.ч. ПДВ 45000,00 грн.; від 30.12.2013 року №45 на суму 100000,00 грн. в т.ч. ПДВ 16666,67 грн. (а.с.73-77).

Як зазначено в акті перевірки від 12.11.2014 року №743/17-16-22-01/36922004, кредиторська та дебіторська заборгованість за розрахунками Товариства з обмеженою відповідальністю «С.І.С.» з ФОП ОСОБА_4 відсутня.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до абз. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і в реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пп.2.16 вказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства і лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в ході судового розгляду обставин справи та наявних на їх підтвердження доказів щодо здійснюваних позивачем описаних вище господарських операцій судом в розрізі наведених норм законодавства встановлено, що первинні документи, в тому числі податкові накладні, на підставі яких позивач сформував спірну суму податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити. Досліджені судом документи повністю розкривають зміст вказаних господарських операцій, а також беззаперечно відображають реальність руху активів та зміну майнового стану позивача та його контрагента, що відбулися внаслідок здійснення таких господарських операцій.

Усі, без виключення, роботи Товариство з обмеженою відповідальністю «С.І.С.» отримувало з метою використання в господарській діяльності, що підтверджується Декларацією про початок виконання будівельних робіт по продовженню будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями в м. Рівне по вул. Струтинської, 2 (ІІ черга), зареєстрованою 09.04.2013 року за № РВ 083130990602 в Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю в Рівненській області (а.с.194-197).

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача в акті перевірки від 12.11.2014 року №743/17-16-22-01/36922004 на акти перевірки Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 27.06.2014 року №110/1745/НОМЕР_1 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень - листопад 2013 року», від 11.04.2014 року №42/17-16-17-01/НОМЕР_1 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2013 року з врахуванням проведеного коригування ОСОБА_4 за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року» з огляду на наступне.

Формування податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

При цьому суд зауважує, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій слід оцінювати відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника податку. У разі наявності в податкового органу відомостей щодо порушення законодавства окремими платниками податків, в тому числі по ланцюгу постачання, негативні наслідки повинні застосовуватися виключно щодо цих осіб.

Також суд звертає увагу на те, що перевіркою, а також в ході розгляду справи судом не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на наведене, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Поряд з цим, суд, керуючись вимогами ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії", відповідно до яких: платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню; у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій фізична особа - підприємець ОСОБА_4 у встановленому законом порядку був зареєстрований як фізична особа - підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, перебував на обліку у Державній податковій інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області та був платником податку на додану вартість (а.с.166-171).

З огляду на наведене, суд вважає, що висновки Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області викладені в акті перевірки від 12.11.2014 року №743/17-16-22-01/36922004 про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «С.І.С.» податкового кредиту на суму 198 333,00 грн. є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи наведене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що винесене відповідачем оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 24.11.2014 року №0003422201 є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету у загальному розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 24.11.2014 року №0003422201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 198333,00 грн. за основним платежем та 49583,25 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "С.І.С." із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Нор У.М.