Постанова № 43820621, 16.04.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року о 18:40 годині,Справа № 808/5737/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»

до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що СДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», за результатами якої складено акт №240/28-04-41-10/00130872 від 23.07.2014, де зроблено висновок про порушення позивачем п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.201.10 ст.201, п.201.11 ст.201 Податкового Кодексу України, а саме: завищено заявлену суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1339749 гривень у квітні 2014 року.

СДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000234110 від 12.08.2014, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 1339749 гривень.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

На сторінці 19 акту перевірки зазначено, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ з відшкодування транспортного тарифу у сумі 1145662 гривень, виписаного ТОВ «ДТЕК Трейдінг» у розрахунку коригування кількісних і вартісних показників (до податкової накладної №90426 від 09.04.2014 за договором №21/12-ДЕ від 21.12.2012) №300421 від 30.04.2013.

На сторінці 17 ату перевірки вказано: «досліджені ж господарські договори та інші документи, що відтворюють операції з поставки вугілля, свідчать про відсутність обов'язку з оплати перевезення вугілля».

Досліджувався договір №21/12-ДЕ від 21.12.2012, укладений між ТОВ «ДТЕК Трейдінг» (постачальником) та позивачем (покупцем), згідно якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця кам'яне вугілля та вугільну продукцію в кількості, асортименті, за ціною і на умовах, погоджених сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до п.5 специфікації №148 до договору №21/12-ДЕ від 21.12.2012, яка досліджувалась і наведена в акті на сторінці 16, «сторони узгоджують, що крім вартості вугілля покупець компенсує постачальнику його витрати або витрати вантажовідправників на перевезення вугілля від вантажовідправників до вантажоодержувачів по оплаті провізної плати в розмірі, що не перевищує розмір регульованого тарифу, визначеного згідно з збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009». Так, в обліку позивач відобразив витрати по зазначеному договору на підставі первинних документів - актів про відшкодування транспортних витрат, які відповідають даним в залізничних накладних, що містяться в графі 34, що вказані відповідно до збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг.

Враховуючи наведене, доводи відповідача про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ з відшкодування транспортного тарифу є необґрунтованими та такими, що грубо порушують права позивача.

На сторінці 19 акту перевірки зазначено, що позивач в періоді, який перевірявся, мав взаємовідносини з ТОВ «Фірма «Гермес-1», на підставі договору поставки №173-ДЭ від 12.03.2014, на виконання якого ТОВ «Фірма «Гермес-1» виписані податкові накладні. На стор. 20 Акту перевірки зазначено, що суми ПДВ за даними податковими накладними включено до складу дозволеного податкового кредиту квітня 2014 року в сумі 153721,05 гривень та відображено в електронному реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій ПДВ та даним податкової декларації з ПДВ за квітень 2014 року. Податкові накладні не зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних. Крім того, на стор. 21 акту зазначено, що ТОВ «Фірма «Гермес-1» знаходиться на окупованій території та не здійснило заходів щодо зміни місця знаходження й перереєстрації поза межами Автономної республіки Крим для подальшої сплати податків і зборів, крім того, не подавало звітність за березень, квітень 2014 року. З наведених підстав СДПІ дійшов висновку, що позивач не мав підстав до включення виписаних ТОВ «Фірма «Гермес-1» податкових накладних до реєстру отриманих накладних, а суму ПДВ - до складу податкового кредиту. Але позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

В квітні 2014 року позивачем було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну, порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних до декларації з ПДВ за квітень 2014 року, в якій у графі «опис порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації» зазначено, що податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН, про що зазначено в Акті перевірки на стор.20. Таким чином, позивач діяв у відповідності до вимог податкового законодавства й правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Гермес-1» за квітень 2014 року в сумі 153721,05 гривень, а доводи СДПІ про безпідставне завищення суми податкового кредиту по вказаним взаємовідносинам є необґрунтованими та неправомірними.

На стор. 27 акту зазначено, що постачальником товару на адресу ПП "Адан", який вподальшому було поставлено позивачу, є ТОВ «Фактортрейд». При проведенні зустрічної звірки ПП «Адан» не надано договори, укладені з перевізниками, платіжні документи, що підтверджують розрахунки та транспортування товару, бухгалтерські документи, що фіксують здійснення операцій. Крім того, на стор. 28 зазначено, що товар, вказаний в видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, виписаних ПП «Адан» на адресу позивача, не співпадає з найменуванням товару, що значиться в видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, виписаних ТОВ «Фактортрейд» та ТОВ Флоренція Груп». На стор. 29 акту наведено такий висновок: «враховуючи вищезазначене, а саме, неможливість придбання ПП «Адан» продукції від постачальників та необхідні умови зберігання (відсутність складських приміщень), звіркою ПП «Адан» не має можливості підтвердити господарські відносини із ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» у квітні 2014 року». В акті зроблено висновки про неможливість підтвердження господарських відносин позивача з ПП «Адан», ґрунтуючись на даних перевірки ПП «Адан» та його контрагентів, відповідно до яких ТОВ Фактортрейд» та ТОВ «Флоренція Груп» не мають майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та не подання податкової звітності. Такі висновки зроблені без жодного посилання на докази й підтверджуючі документи, що є виключно суб'єктивною думкою відповідача. СДПІ як орган державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Стосовно права платника на податковий кредит це означає, що податковий орган може посилатись на неправомірність включення платником податків суми ПДВ до складу податкового кредиту лише у випадках, визначених законом, і лише з посиланням на норми Податкового кодексу України. У Податковому кодексі відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників ПДВ права на податковий кредит у випадку, коли постачальники (продавці) такого платника ПДВ не декларують податки за тими ж операціями, а платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000234110 від 12.08.2014.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає, просить відмовити позові, зазначивши в запереченнях, що перевіркою встановлено, що в період з 15 квітня по 30 квітня 2014 року на адресу ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» не відбувалось поставок вугільної продукції залізничним транспортом з боку ТОВ «ДТЕК Трейдінг». Вугілля, оприбутковане за договором поставки № 21/12-ДЕ від 21.12.2012, надійшло на адресу ПАТ «ДТЕК «Дніпроенерго» протягом січня - лютого 2014 року з договорами зберігання, умовами яких передбачений обов'язок поклажодавців оплатити вартість перевезення вугілля від станції вантажовідправника до місця передачі вугілля на зберігання. За таких обставин у позивача відсутні підстави для компенсації витрат ТОВ «ДТЕК Трейдінг» на перевезення вугілля з огляду на відсутність документів, що підтверджують наявність таких витрат; компенсація ж витрат вантажовідправників на перевезення вугілля прямо суперечить умовам договорів про надання послуг зі зберігання вугільної продукції. Вказані обставини зумовлюють висновок про відсутність зв'язку між компенсацією ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» вартості перевезення вугілля та його господарською діяльністю. Витрати можна вважати здійсненими в межах господарської діяльності у разі, коли вони вчинені на виконання вимог закону, іншого нормативно-правового акта або господарського договору. Досліджені ж господарські договори та інші документи, що відтворюють операції з поставки вугілля, свідчать про відсутність обов'язку з оплати перевезення вугілля.

Крім того, на підставі залізничних накладних, відсутні факти щодо участі ТОВ «ДТЕК Трейдінг» в транспортних перевезеннях вантажів: вугілля надійшло до визначеного складу в період січень-лютий 2014 року та знаходилось у власності поклажодавців до 30.04.2014. Відповідно, ТОВ «ДТЕК Трейдінг» не могло приймати участь в розрахунках за транспортування вугілля. Також, на підприємстві відсутні документи щодо оплати послуг з транспортування третім особам з боку ТОВ «ДТЕК Трейдінг». ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» не підтвердило первинними документами операці,ї пов'язані з транспортуванням вугілля.

На порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПКУ, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ з відшкодування транспортного тарифу - 1145662 гривень, виписаного ТОВ «ДТЕК Трейдніг» у розрахунку коригування кількісних і вартісних показниках (до податкової накладної № 90426 від 09.04.2014 за договором № 21/12- ДЕ від 21.12.2012) № 300421 від 30.04.2013.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» в періоді, який перевірявся, мало взаємовідносини з ТОВ «Фірма «Гермес-1» на підставі договору поставки №173-ДЭ від 12.03.14. Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено до складу дозволеного податкового кредиту квітня 2014 року всумі 153721,05 гривень, відображено в електронному реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 до податкових декларацій з ПДВ та даним податкових декларації з ПДВ за квітень 2014 року. Податкові накладні не зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних.

ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» до декларації з ПДВ за квітень 2014 року поданий додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), в якому у графі «опис порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації» зазначено: податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН. Згідно бази даних програмного забезпечення АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», між сумою податкового кредиту ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Фірма «Гермес-1» в березні й квітні 2014 року обліковується розбіжність у сумі 153721,05 гривень (податковий кредит більше податкового зобов'язання), яка виникла через те, що ТОВ «Фірма «Гермес-1» не подає на території України податкову звітність з ПДВ з березня 2014 року та, відповідно, не сплачує цей податок. Відповідно до АІС «Податковий блок», ТОВ «Фірма «Гермес-1» перебувало на податковому обліку в ДПI у м. Сімферополь ГУ Міндоходівв АРК Крим, свідоцтво платника ПДВ № 964963 видане 21.02.2006. З березня 2014 року ТОВ «Фірма «Гермес-1» не подає податкову звітність в Україні та, відповідно, не сплачує податки на території України. З метою сприяння реалізації бізнесом своїх прав та законних інтересів, а також для убезпечення від рейдерських захоплень в умовах дестабілізації ситуації в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь Міністерством юстиції України 14 березня 2014 року прийнято наказ N 525/5 «Про проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб-підприємців», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.03.2014 р. за №358/25135. Цим наказом передбачено, що суб'єкти господарювання, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, для зміни свого місцезнаходження/місця проживання можуть звернутися до будь-якого державного реєстратора України поза межами Автономної Республіки Крим та міста Севастополь. Таким чином, це дає змогу й надалі безперебійно здійснювати господарську діяльність на території України та сплачувати податки і збори належним чином.

ТОВ «Фірма «Гермес-1» не скористались цим правом та втратило можливість задекларувати і сплатити свої податкові зобов'язання до бюджету України. Крім того, здійснення розрахунків з бюджетом України стало неможливим, оскільки Правлінням НБУ було прийнято Постанову від 6 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», якою прийнято рішення (тимчасово до закінчення окупації) припинити подальшу діяльність українських банківських установ та їх підрозділів на території АР Крим, пояснюючи це неможливістю таких банків виконувати вимоги чинного законодавства України. Виходячи з цього, суми ПДВ не сплачено до бюджету України.

З моменту окупації території АР Крим та м.Севастополь була припинена діяльність органів виконавчої влади, у тому числі Головних управлінь Міністерства доходів і зборів, проте підприємство ТОВ «Фірма «Гермес-1», відповідно до наказу № 525/5, не стало на податковий облік на території України, тобто, зазначений контрагент припинив виконання обов'язків платника податків, відповідно до ст. 16 ПК.

Декларації з ПДВ за березень та квітень 2014 року відсутні в податкових базах, а отже не відображені податкові зобов'язання по взаємовідносинами з підприємствами на території України. Податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН.

В ході проведення перевірки податковий орган бере до уваги не лише наявність у ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» первинних документів, а і встановлює, за якою саме господарською операцією було сформовано податковий кредит, надає правову оцінку такій операції, враховуючи їх специфіку, характер угоди, з'ясовує правомірність та реальність її здійснення, не обмежуючись виключно перевіркою правильності арифметичного розрахунку від'ємного значення суми ПДВ, заявленої ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» до відшкодування, без аналізу обставин, за яких виникло таке від'ємне значення.

Тобто, підприємство не мало підстав до включення виписаних податкових накладних ТОВ «Фірма «Гермес-1» до реєстру отриманих податкових накладних, а суму ПДВ - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів в зв'язку з тим, що було обізнано в тому, що зазначене підприємство не задекларувало та не сплатило до бюджету належні суми ПДВ. Тому ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» безпідставно завищена сума податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Фірма «Гермес-1» на суму 153721 гривень в податковому періоді квітень 2014 року, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту.

Станом на 16.07.2014 серед постачальників виявлено платника, яким надано ризиковий кредит на суму 40366 гривень - ПП «АДАН». 20.06.14 СДПІ направлено запит за №1893/7/28-04-41-10 на проведення зустрічної звірки ПП «Адан» з питань правових відносин з ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» за квітень 2014 року на адресу Костянтинівської ОДПІ ГУ Міндоходів Донецької області. 23.07.2014 надійшла відповідь за № 816 /7/05-14-22-13-2, де міститься наступна інформація: постачальником визначеного товару на адресу ПП «Адан» є ТОВ «Фактортрейд». До звірки не надано договори, укладені з перевізниками, платіжні документи, що підтверджують розрахунки за транспортування товару, бухгалтерські документи, що фіксують здійснення операції. Товар, зазначений у видаткових (податкових) накладних, товарно-транспортних накладних, виписаних ПП «Адан» на адресу ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», не співпадає з найменуванням товару, що значиться у видаткових (податкових) накладних, ТТН, виписаних ТОВ «Фактортрейд» та ТОВ «Флоренція Груп» в адресу ПП «Адан». Під час звірки не були надані документи первинного бухгалтерського обліку. Також, на адресу Костянтинівської ОДПІ від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Фактортрейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 по 30.05.2014 №1511/26-59-2201/38779677 від 27.06.2014.

Актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання ТОВ «Фактортрейд» на адресу підприємства ПП «Адан».

Від ДПI у Печерському районі ГУ Мiндоходiв у м. Києвi надійшов акт неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «Флоренція Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 №1591/26-55-22-01/39079832 від 06.06.2014.

Згідно доказової бази, викладеної у вищезазначеному акті, зроблено висновок щодо неможливості здійснення господарської діяльності ТОВ «Флоренція Груп» за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, а саме: зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що товариство не знаходиться за податковою адресою та не надає документи для проведення зустрічної звірки; відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій).

Актом перевірки ДПI у Печерському районі ГУ Мiндоходiв у м. Києвi не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання ТОВ «Флоренція Груп» в адресу підприємства ПП «Адан» за квітень 2014 року в сумі 58301гривень.

Враховуючи вищезазначене, а саме неможливість придбання ПП «Адан» продукції від постачальників та необхідні умови зберігання (відсутність складських приміщень), звіркою ПП «Адан» не має можливості підтвердити господарські відносини із платником податків ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» у квітні 2014 року. За таких обставин підтвердити податковий кредит ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» у сумі 40366 гривень, який виник за результатами взаємовідносин з ПП «Адан», не можливо. Тому ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ПП «АДАН» у квітні 2014 року на загальну суму 40366 гривень.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке: судом встановлено, що СДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ в розмірі 2494059 гривень за квітень 2014 року, результати якої викладено в акті №240/28-04-41-10/00130872 від 23.07.2014 (т.1 а.с.20-51). Відповідно до п. 4.1 «Висновок» якого, на порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.10, 201.11 ст. 201 ПК позивачем завищено заявлену суму від'ємного значення на 1339749 гривень за квітень 2014 року.

За результатами адміністративного оскарження позивачем акту перевірки (заперечення до акту перевірки №06/1607 від 31.07.2014 (т.1 а.с.78-84), СДПІ було залишено заперечення ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» без задоволення, а висновок акту - без змін (т.1 а.с.85-91). На підставі вказаного акту перевірки СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000234110 від 12.08.2014, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1339749 гривень (т.1 а.с.92).

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. 201.10, 201.11 ст. 201 ПК, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст.192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України;

в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу;

г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що в квітні 2014 року ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» відніс суму податку до податкового кредиту по даті списання коштів з банківських рахунків на адресу ТОВ «ДТЕК Трейдінг» на оплату кам'яного вугілля і вугільної продукції у розмірі 478000000 гривень, у тому числі ПДВ - 7966667 гривень. Зазначені операції відбувались на підставі договору поставки № 21/12-DЕ від 21.12.12 (т.3 а.с.161-175), укладеного між ТОВ «ДТЕК Трейдінг» і ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго». Відповідно до п.3.2. цього договору, постачальник зобов'язується здійснити поставку вугілля залізничним транспортом у відкритих справних напіввагонах за відвантажувальними реквізитами, вказаними покупцем в договорі та/або відповідних специфікаціях до нього, на умовах поставки «DDP, станція призначення», згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року, з урахуванням умов, положень і застережень, що містяться в договорі і специфікаціях до нього. У відповідних специфікаціях до цього договору сторони можуть обумовлювати інші умови поставки. Мінімальна норма відвантаження - 4 Вагони. Датою поставки (передачі) вугілля (відповідної партії) від постачальника до покупця вважається дата, вказана залізничною станцією призначення у залізничній накладній.

Сторони обумовлюють, що право власності на вугілля переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі вугільної продукції, а усі ризики втрати або пошкодження вугілля (його частини), що поставляється за цим договором, переходять від постачальника до покупця з моменту (дати) поставки вугілля (його частини).

В податковому обліку операції з придбання вугілля знайшли відображення в рядку 10.1 поданої позивачем податкової декларації з ПДВ №9028424343 від 19.05.2014 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою».

В періоді, що перевірявся, операції з відшкодування залізничного тарифу на поставку вугілля склали 6873969 гривень, ПДВ - 1145661,60 гривень. В податковому обліку зазначена операція знайшла відображення в розрахунку коригування кількісних і вартісних показниках (до податкової накладної № 90426 від 09.04.2014 (т.3 а.с.153) за договором № 21/12-DЕ від 21.12.2012) № 3004213 від 30.04.2014 (т.3 а.с.157) - коригування обсягів транспортних витрат без ПДВ у сумі 5728307,5 гривень, який виписано ТОВ «ДТЕК Трейдінг» на адресу ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго».

Судом встановлено, що ПАТ «ДТЕК «Дніпроенерго» укладено з виробниками вугілля типові договори «Про надання послуг зі зберігання вугільної продукції» №№:- 256/676-12-13 від 30.12.13 - «поклажодавець» ДП «ПЕРВОМАЙСЬКВУГІЛЛЯ»; - 30-12 від 30.12.13 - «поклажодавець» ПАТ «ШАХТА БІЛОРІЧЕНСЬКА»; - 138 від 30.12.13 - «поклажодавець» ПАТ «Лисичанськвугілля»;-357 від 30.12.13-«поклажодавець» ДП «Красноармійськвугілля»; - 1 від 27.12.13 - «поклажодавець» ДП «ДОНЕЦЬКА ВУГІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ»; - 30-12/14-ХР від 30.12.13 -«поклажодавець» ДП «ЛУГАНСЬКВУГІЛЛЯ».

Умови вищевказаних договорів зберігання є ідентичними. За наведеними типовими договорами поклажодавці зобов'язані оплатити вартість перевезення вугілля від станції вантажовідправника до місця передачі вугілля на зберігання (вугільний склад ДТЕК Запорізька ТЕС, розташований за адресою: м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, буд. 95).

Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику.

Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено, що в графі 13 залізничної накладної («платник») зазначається найменування юридичної особи, яка здійснює оплату за перевезення (за необхідності). Якщо платником є відправник, то ця графа не заповнюється.

Судом встановлено, що позивачем до перевірки було надано залізничні накладні, що підтверджують отримання вугільної продукції на зберігання від поклажодавців. У графі 13 «платник» накладних зазначено - ДП «Український транспортно-логістичний центр», яке в свою чергу, здійснювало перевезення вантажів на користь поклажодавців. 30.04.14 складено акти приймання-передачі до договорів про надання послуг зі зберігання вугільної продукції, в яких сторони відобразили повернення зберігачем - ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» - на адресу поклажодавців майна, яке було транспортовано на склад в січні - лютому 2014 року. При цьому, завантаження та транспортування вугілля у будь-яких напрямках після складання актів не відбувалося.

У квітні 2014 року вугілля, яке було знято з відповідального зберігання ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» та передано власникам на складах ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», у подальшому було придбано ПАТ «ДТЕК «Дніпроенерго» у ТОВ «ДТЕК Трейдінг» за договором поставки № 21/12 - DЕ від 21.12.2012. Постачання вугілля відбувалась на підставі специфікації № 148 від 31.03.2014.

Вугілля, оприбутковане за договором поставки № 21/12 - ДЕ від 21.12.2012, надійшло на адресу ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» протягом січня - лютого 2014 року за договорами зберігання, умовами яких передбачений обов'язок поклажодавців оплатити вартість перевезення вугілля від станції вантажовідправника до місця передачі вугілля на зберігання.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Отже, витрати можна вважати здійсненими в межах господарської діяльності у разі, коли вони вчинені на виконання вимог господарського договору.

Досліджені ж господарські договори та інші документи, що відтворюють операції з поставки вугілля, свідчать про відсутність обов'язку з оплати перевезення вугілля. Крім того, на підставі залізничних накладних встановлено відсутність факту участі ТОВ «ДТЕК Трейдінг» в транспортних перевезеннях вантажів. Зазначене підтвердив й представник позивача у судовому засіданні.

Вугілля надійшло до визначеного складу в період січень - лютий 2014 року та знаходилось у власності поклажодавців до 30.04.2014, а отже ТОВ «ДТЕК Трейдінг» не могло приймати участь в розрахунках за транспортування вугілля.

Крім того, у позивача відсутні первинні документи, які фіксують факти з виконання або організації виконання перевезень вантажу залізничним транспортом ТОВ «ДТЕК Трейдінг» на адресу ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго».

Згідно з п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи».

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Вказані обставини зумовлюють висновок про відсутність зв'язку між компенсацією ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» вартості перевезення вугілля та його господарською діяльністю, оскільки ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» не підтверджено первинними документами операції, пов'язані з оплатою послуг за транспортуванням вугілля ТОВ «ДТЕК Трейдінг».

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність віднесення вартості транспортних послуг до податкового кредиту, з огляду на відсутність підстав для їх сплати, що свідчить про відсутність зв'язку таких витрат з господарською діяльністю ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго».

Судом також встановлено, що в періоді, що перевірявся, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» мало взаємовідносини з ТОВ «Фірма «Гермес-1» на підставі договору №173-ДЭ поставки від 12.03.2014. Позивачем до податкового кредиту за період, що перевірявся, були включені суми ПДВ за незареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних накладними у сумі 153721,05 гривень. Позивач до декларації з ПДВ за квітень 2014 року додав додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну», в якому у графі «опис порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації» зазначено, що податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН.

В акті перевірки зазначено, що, згідно з базою даних програмного забезпечення АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», між сумою податкового кредиту ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Фірма «Гермес-1» в березні та квітні 2014 року обліковується розбіжність у сумі 153721,05 гривень, яка виникла через те, що ТОВ «Фірма «Гермес-1» не подає на території України податкову звітність з ПДВ з березня 2014 року й не сплачує цей податок.

Судом встановлено, що ТОВ «Фірма «Гермес-1» перебувало на податковому обліку в ДПI у м. Сімферополь ГУ Міндоходів в АРК Крим, свідоцтво платника ПДВ № 964963, видане 21.02.2006.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»№ 1207-VII від 15.04.2014, території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя визнано тимчасово окупованою територією. З метою сприяння реалізації бізнесом своїх прав та законних інтересів, а також для убезпечення від рейдерських захоплень в умовах дестабілізації ситуації в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь Міністерством юстиції України 14.03.2014 винесено наказ N 525/5 «Про проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб-підприємців», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.03.2014 за N 358/25135.

Цим наказом передбачено, що суб'єкти господарювання, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, для зміни свого місцезнаходження/місця проживання можуть звернутися до будь-якого державного реєстратора України поза межами Автономної Республіки Крим та міста Севастополь. Таким чином, це дає змогу й надалі безперебійно здійснювати господарську діяльність на території України та сплачувати податки і збори належним чином.

Крім того, здійснення розрахунків з бюджетом України стало неможливим, оскільки правлінням НБУ прийнято постанову №260 від 06.05.2014 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», якою прийнято рішення (тимчасово до закінчення окупації) припинити подальшу діяльність українських банківських установ та їх підрозділів на території АР Крим, пояснюючи це неможливістю таких банків виконувати вимоги чинного законодавства України. Виходячи з цього, суми ПДВ не сплачені до бюджету України. З моменту окупації території АР Крим та м. Севастополь була вимушено припинена діяльність органів виконавчої влади, в тому числі Головних управлінь Міністерства доходів і зборів. Проте, ТОВ «Фірма «Гермес-1», відповідно до Наказу № 525/5, не стало на податковий облік на території України, тобто зазначений контрагент припинив виконання обов'язків платника податків, відповідно до ст. 16 ПК. Декларації ТОВ «Фірма «Гермес-1» з податку на додану вартість за березень та квітень 2014 року відсутні в податкових базах, а отже не відображені податкові зобов'язання по взаємовідносинам з підприємствами на території України. Податкові накладні, виписані ТОВ «Фірма «Гермес-1», не зареєстровані в ЄРПН.

Відповідно до абз.абз. 16, 17 п. 201.10 ст. 201 ПК, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Проте, вказані приписи Податкового кодексу України у зв'язку з окупацією території АР Крим та міста Севастополь виконати виявилось неможливо з огляду на те, що підприємства-продавці не стали на податковий облік на території України.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.3 ст. 200 ПК, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм Кодексу, право на віднесення до податкового кредиту розповсюджується лише на ті суми податків, які нараховані (сплачені) платником податку до бюджету. За своєю правовою природою ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується платником податків, відповідно до механізму його справляння. При цьому, відповідно до правила першої події, при здійсненні оподатковуваних податком на додану вартість господарських операціях, у одного платника податків виникають податкові зобов'язання, а у іншого платника податків - право на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту. За таких обставин передумовою віднесення до податкового кредиту від'ємного значення бюджетного відшкодування є зобов'язання декларування контрагентом своїх податкових зобов'язань за правилом першої подій. Вказана правова теза узгоджується і з економічною сентенцією визначення податку - обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податків відповідно Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, спочатку йде нарахування податкового зобов'язання, його сплата до бюджету і при настанні відповідних обставин його віднесення до податкового кредиту. При цьому всі ці правові умови є послідовними та нерозривними між собою, і відсутність будь-якої умови позбавляє виникнення права на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» не мало підстав до включення суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ «Фірма «Гермес-1», до складу податкового кредиту за квітень 2014 року у зв'язку з тим, що зазначене підприємство не задекларувало та не сплатило до бюджету належні суми ПДВ, а отже це унеможливило відшкодування сум такого податку.

Судом також встановлено, що між ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» та ПП «АДАН» було укладено договір поставки № 213-ДЭ від 10.04.2014, відповідно до якого ПП «Адан» зобов'язувалося поставити на адресу ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» набивну масу марки МКТТ. ПП «Адан» на адресу ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» виписано наступну податкову накладну №26 від 28.04.2014 на загальну суму 242193 гривень, ПДВ - 40365,5 гривень.

Судом встановлено, що позивачем було включено до податкового кредиту у квітні 2014 року суму ПДВ за зазначеною податковою накладною у розмірі 40365,5 гривень.

В акті перевірки зазначено, що 20.06.2014 СДПІ на адресу Костянтинівської ОДПІ ГУ Міндоходів Донецької області направлено запит за №1893/7/28-04-41-10 на проведення зустрічної звірки ПП «Адан» з питань правових відносин з ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» за квітень 2014 року. Відповідно до відповіді № 816 /7/05-14-22-13-2, постачальником визначеного товару на адресу ПП «Адан» є ТОВ «Фактортрейд». До звірки не надано договори, укладені з перевізниками, платіжні документи, що підтверджують розрахунки за транспортування товару, бухгалтерські документи, що фіксують здійснення операції. Товар, зазначений у видаткових (податкових) накладних, товарно-транспортних накладних, виписаних ПП «Адан» на адресу ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», не співпадає з найменуванням товару, що значиться у видаткових (податкових) накладних, товарно-транспортних накладних, виписаних ТОВ «Фактортрейд» та ТОВ «Флоренція Груп» в адресу ПП «Адан». Під час звірки не були надані документи первинного бухгалтерського обліку. Також, на адресу Костянтинівської ОДПІ від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фактортрейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 по 30.05.2014 №1511/26-59-2201/38779677 від 27.06.2014. Згідно з цим актом, ТОВ «Фактортрейд» не знаходиться за податковою адресою, підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, ТОВ «Фактортрейд» не отримано дозвільних документів на проведення діяльності, яка їх потребує, у ТОВ «Фактортрейд» відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення операцій з купівлі-продажу, також відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засобів. У зв'язку з цим зроблено висновок про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ «Фактортрейд» у період з 01.05.2014 по 30.05.2014.

Від ДПI у Печерському районі ГУ Мiндоходiв у м. Києвi надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Флоренція Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 №1591/26-55-22-01/39079832 від 06.06.2014. Згідно доказової бази, викладеної у цьому акті, зроблено висновок щодо неможливості здійснення господарської діяльності ТОВ «Флоренція Груп» за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 у зв'язку з відсутністю товариства за податковою адресою та не наданням документів для проведення зустрічної звірки.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в них не були відображені. Вказані ж в актах висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно достатті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника-фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем і ПП «Адан» правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судового рішення, яке б спростовувало факт реальності виконання договорів між позивачем та ПП «Адан». Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним, виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода між позивачем та ПП «Адан» порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави - лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - що є лише припущенням.

Статтею 20 Податкового кодексу України встановлено, що органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Отже, висновок відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів, зроблений з огляду на діяльність його контрагентів, є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт виконання умов договорів.

Відповідно по п.п. 1.2. п. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення передбачено наступне:

первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту та валових витрат відповідних сум по операціям з ПП «Адан».

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку що позивачем було правомірно віднесено суму ПДВ по податковій накладній, виписаній ПП «Адан», до складу податкового кредиту в квітні 2014 року.

У зв'язку із цим суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 гривень (платіжне доручення №15503 від 09.09.2014 (т.1 а.с.10). Судовий збір за даний позов складає 4872 гривень. Задоволена частина позову складає 3% від ціни позову: 3% від 1339749 є 40366. Три проценти від судового збору складає 146, 2 гривень. Тому доплататити необхідно 4238,8 гривень судового збору: 4872- 146,2 =4725,8 - 487,2 =4238,2. Отже, відповідно до вимог ст. 94 КАС України, необхідно доплатити 4238,2 гривень.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000234110 від 12.08.2014, винесене спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в частині зменшення ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» від'ємного значення податку на додану вартість на 40366 (сорок тисяч триста шістдесят шість) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 4238 (чотирьох тисяч двохсот тридцяти восьми) гривень 80 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш