Ухвала суду № 43820520, 16.04.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

16 квітня 2015 року

Справа № 808/5737/14

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

клопотання представника ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» про призначення судово-економічної експертизи у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»

до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про призначення судово-економічної експертизи, зазначивши, що для повного та об’єктивного з’ясування обставин, що мають істотне значення для цієї справи, необхідні спеціальні знання в галузі податкового обліку та економіки, для спростування чи підтвердження висновків відповідача про неправомірність формування податкового кредиту по господарським операціям позивача з ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» по компенсації транспортних витрат за договором №21/12ДЕ від 21.12.2012 та в подальшому формуванні від’ємного значення з ПДВ за квітень 2014 року в сумі 1146662 гривень.

Це обґрунтовано тим, що ціноутворення при продажу вугілля має свої специфічні особливості, пов’язані з якістю цієї продукції, та компенсація витрат з транспортування вугілля є складовою частиною ціни вугілля. Отже, при компенсації транспортних витрат відбувалась сплата частини ціни вугілля за ланцюгом господарських операцій за договорами поставки, укладеними спочатку між вантажовідправниками (тими, що понесли витрати на транспортування) та ДП «ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ», потім між ДП «ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» та ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» за договором поставки №278/3 від 27.12.2012, та, наприкінці, між ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» та позивачем (кінцевим споживачем) за договором поставки №21/12-ДЕ від 21.12.2012.

За умовами договорів поставки №278/3 від 27.12.2012 та №21/12ДЕ від 21.12.2012 компенсація транспортних витрат зазначена в окремому пункті договору, оскільки зазначені договори містять таку умову - «якщо фактична якість вугілля відрізняється від базової, вартість вугілля визначається з врахуванням надбавок та знижок до ціни вугілля».

Тобто, ціна вугілля за договорами поставки не є фіксованою, а може змінюватися в залежності від якісних показників вугілля. Тому сторони договорів поставки вугілля не могли включити транспортні витрати в ціну вугілля, щоб при застосуванні знижок або надбавок до вартості вугілля не було змінено розмір транспортних витрат, які понесені вантажовідправником.

Саме тому за умовами договорів поставки покупці вугілля мають окреме зобов’язання з компенсації транспортних витрат, які поніс перший постачальник (вантажовідправник). Так, наприклад, за умовами п. 5 специфікації №148 від 31.03.2014 до договору №21/12-ДЕ від 21.12.2012, яка саме стосується поставки вугілля у квітні 2014 року, досліджувалась і наведена в акті перевірки відповідача на сторінці 16, зазначено, що сторони узгоджують, що крім вартості вугілля покупець компенсує постачальнику його витрати або витрати вантажовідправників на перевезення вугілля від вантажовідправників до вантажоодержувачів по оплаті провізної плати в розмірі, що не перевищує розмір регульованого тарифу, визначеного згідно з збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги, що затверджений наказом Міністерства транспорту та зв’язку України №317 від 26.03.2009. Таке саме зобов’язання є у відповідних специфікаціях №147 від 31.03.2014 (п.6), №146 (п.7), №145 (п.6), №149 та №150 по поставкам в квітні 2014 року.

Враховуючи вищенаведене, важливим питанням є, з чого складається ціна вугілля, враховуючи особливості формування вартості вугілля, згідно з договором поставки №21/12ДЕ від 21.12.2012, яке було поставлено кінцевому споживачу, за умови наявності у кінцевого споживача зобов’язання по компенсації транспортних витрат вантажовідправника. В цьому контексті важливо, щоб спеціалісти в галузі економіки, бухгалтерського та податкового обліку зробили висновок, чи є компенсація витрат за транспортування вугілля складовою частиною ціни вугілля, яке поставлялось позивачу за договором №21/12ДЕ від 21.12.2012. Висновок в зазначеному контексті визначить, чи мав позивач підстави для сплати компенсації транспортних витрат ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» по договору поставки №21/12ДЕ від 21.12.2012, та чи правомірно позивач сформував податковий кредит з цієї компенсації за квітень 2014 року.

Позивач просить доручити Дніпропетровському науково-дослідницькому інституту судових експертиз Міністерства юстиції України проведення судово-економічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання: з чого складається ціна вугілля за договором №21/12ДЕ від 21.12.2012, та чи вважається компенсація транспортних витрат за вказаним договором частиною вартості вугілля; чи відповідає чинному законодавству формування в податковому обліку позивача податкового кредиту з ПДВ по його господарським операціям з ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» з компенсації транспортних витрат за вказаним договором за квітень 2014 року в сумі 1146662 гривень; чи відповідають податкові зобов’язання ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» податковому кредиту позивача по господарським операціям з компенсації транспортних витрат за договором №21/12ДЕ від 21.12.2012 за квітень 2014 року, й чи спричинило формування позивачем податкового кредиту за цими операціями недоплату ПДВ в державний бюджет України. ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» гарантує оплату за проведення вказаної експертизи.

Представник відповідача заперечує проти даного клопотання, зазначивши, що позивачем порушується питання, що не належить до компетенції експерта з бухгалтерського та податкового обліку. Так, позивач не заперечує проти факту комплектності документів, наданих та досліджених під час перевірки.

Крім того, відповідач не заперечує проти наявності права на включення до складу витрат та податкового кредиту витрат на транспортування вугілля в разі наявності зв’язку між фактом придбання такого вугілля та витратами на його транспортування. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення вмотивовано перш за все відсутністю такого зв’язку, а отже не пов’язаністю витрат на транспортування з господарською діяльністю саме позивача (а не будь-яких інших осіб, у тому числі виробників вугілля та ДП «ВУГЯЛЛЯ УКРАЇНИ»). Діяльність з компенсації витрат будь-яких осіб, яка не передбачає зворотного отримання матеріальних та нематеріальних активів, не є забороненою законом, проте така діяльність не може вважатися пов’язаною з господарською діяльністю.

За таких обставин питання, що підлягають дослідженню під час розгляду справи, знаходяться поза межами компетенції експерта, а поставлені питання в частині наявності та форми складення первинних документів стосуються обставин, що не заперечуються відповідачем.

Проведення судово-економічної експертизи не надасть суду можливості дійти обґрунтованого висновку з порушених питань, також відсутні обставини, що можуть бути встановлені експертом та потребують спеціальних знань.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та розглянувши клопотання, вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке: відповідно до ст. 81 КАС України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд призначити експертизу і доручити її проведення відповідній експертній установі або конкретному експерту.

За умовами специфікацій до договорів поставки покупець вугілля (позивач) має окреме зобов’язання з компенсації постачальнику його витрат або витрат вантажовідправників на перевезення вугілля від вантажовідправників до вантажоодержувачів по оплаті провізної плати.

Відповідно до п.п. 9, 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999, первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Згідно з п. 17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ціна вугілля для позивача та для виробників вугілля визначається за двома різними методами і до собівартості вугілля, реалізованого виробниками, за правилами бухгалтерського обліку не включаються як витрати на транспортування, так і витрати, пов’язані з наданням знижок за вугілля. Такі витрати підлягають окремому врахуванню у складі витрат виробників.

У зв’язку з цим, суд не вбачає підстав для призначення експертизи з питання складу ціни вугілля за договором №21/12ДЕ від 21.12.2012.

Для вирішення інших питань, які позивач просить поставити перед експертом, немає необхідності в спеціальних знаннях саме експерта, оскільки ці питання стосуються надання правової, а не бухгалтерської оцінки змісту фінансово-господарської діяльності позивача.

На підставі викладеного, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 81, 160 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити представнику публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» в задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш