Постанова № 43819970, 22.04.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа № 909/27/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

Марко Р.І.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Роднічок", смт. Рожнятів, вул. Шкільна, 3В, Рожнятівський район (вих. № 24 від 12.03.2015 року)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

від 26.02.2015 року у справі № 909/27/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл", м. Київ, вул. Васильківська, 34В кімната 308

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Роднічок", смт. Рожнятів, вул. Шкільна, 3В, Івано-Франківської області

про стягнення заборгованості в сумі 468 836,56 грн.

За участю представників сторін: - не з'явилися.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

26.02.2015 року Господарським судом Івано-Франківської області (суддя Цюх Г.З.) винесено рішення у справі № 909/27/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл", м. Київ, вул. Васильківська, 34В кімната 308 до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Роднічок", смт. Рожнятів, вул. Шкільна, 3В, Івано-Франківської області про стягнення заборгованості в сумі 468 836,56 грн., відповідно до якого позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду Приватне сільськогосподарське підприємство "Роднічок" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 року у справі № 909/27/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Колегія суддів зазначає, що повний текст рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2015 року у справі № 909/27/15 винесено та відправлено сторонам саме 03.03.2015 року, окрім того зі змісту апеляційної скарги вбачається оскарження скаржником саме зазначеного рішення господарського суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення не надано належної оцінки укладеному між сторонами договору, невірно визначено характер спірних правовідносин, та не застосовано закон, який підлягає застосуванню. Однак, скаржником не вказано, який ж саме характер правовідносин виник між сторонами, що не враховано господарським судом, та які норми права підлягають застосуванню у даному випадку.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 19.03.2015 року справу за № 909/27/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б., членам колегії суддям Костів Т.С. та Марку Р.І. Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 року подані скаржником матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 08.04.2015року.

08.04.2015 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

06.04.2015 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки на думку позивача подання відповідної скарги є свідомим затягуванням відповідачем процесу, що свідчить про недобросовісне користування останнім своїми правами.

У судовому засіданні 22.04.2015 року сторони участі уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. Відтак, за наявності достатніх доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, з урахуванням строків розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду визначених ст. 102 ГПК України, відкладення розгляду апеляційної скарги за клопотанням скаржника від 06.04.2015 року, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги та можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, відтак рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2015 року у справі № 909/27/15 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" (продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Роднічок" (покупець) укладено договір купівлі-продажу насіння № 14 НК 18/КВСЯ, відповідно до умов якого в порядку визначеному цим договором, та на умовах відстрочення остаточної оплати на певний термін продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння (товар), згідно Специфікацій - Додатків до договору, що становлять його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити його вартість згідно з умовами договору. Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками без зауважень.

Пунктами 2.1., 2.2. договору сторонами обумовлено, що цінa, загальна вартість, найменування товару, вид обробки, одиниця виміру, зазначаються у додатках. В ціну товару входить вартість тари, упаковки та маркування. Ціна товару може бути змінена продавцем в односторонньому порядку у випадку зростання міжбанківського курсу придбання долара США до національної валюти України на один або більше процентів, діючого на дату кожного фактичного платежу, відносно міжбанківського курсу придбання долара США до національної валюти України, що діяв на дату першого платежу за договором/або поставки товару (в залежності від того, яка подія відбулась першою). Загальна ціна товару, підрахована з урахуванням результатів коригування ціни на товар на дату здійснення кожного фактичного платежу - є фактичною загальною ціною товару по цьому договору, яку покупець зобов'язаний оплатити. У випадку несвоєчасної оплати, покупець оплачує повну вартість придбаного товару з урахуванням п. 2.2. договору. При цьому ціна за товар визначається на дату здійснення фактичного платежу.

Сторони відповідно до п. 2.3. договору погодили, вартість товару виплачується покупцем до 01.12.2014 року у розмірі 100% вартості партії товару, отриманого покупцем.

Товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової накладної (п. 3.4. договору).

25.07.2014 року між сторонами підписана специфікація до договору № 14 НК 18/КВСЯ від 25.07.2014 року, в якій сторони погодили найменування поставленого товару (насіння озимого ріпаку), його кількість, вартість, дату попередньої оплати відповідачем та дату поставки (а.с. 13 на звороті). Специфікація підписана представниками сторін без зауважень.

На виконання умов договору № 14 НК 18/КВСЯ від 25.07.2014 року, позивач відповідно до підписаної між сторонами специфікації поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар - насіння озимого ріпаку на суму 325 391,28 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткової накладної №АІ000007890 від 05.08.2014 року та довіреністю № 2 від 28.07.2014 року.

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань в частині здійснення розрахунків за отриманий товар у встановлений договором строк перед позивачем не виконав, що і було підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст. 174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за укладеним договором купівлі-продажу від 25.07.2014 року в частині поставки товару, натомість відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення відкорегованої суми основного боргу в розмірі 422 599,64 грн. із врахуванням положень п. 2.2. Договору.

Щодо задоволення місцевим господарським судом позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, штрафу та 20 % річних судова колегія зазначає наступне:

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, у т.ч. неустойкою. Статтею 549 ЦК України визначено поняття, згідно з яким неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до змісту ст. 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4. договору купівлі-продажу насіння № 14 НК 18/КВСЯ від 25.07.2014 року сторони погодили, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати до моменту повної оплати , а також 20% річних від простроченої суми.

Зважаючи на те, що відповідачем не виконано взяті на себе за договором господарські зобов'язання в частині проведення оплати товару, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 6240,38 грн. та 20 % річних в розмірі 4457,41 грн. є обґрунтованими.

Крім того, у разі порушення покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% від суми неоплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором (п. 6.5. Договору).

Зважаючи на встановлені судом обставини справи та умови договору купівлі-продажу колегія суддів апеляційної інстанції погоджуючись із висновками господарського суду вбачає підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10 %, що становить 35 539,13 грн.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що судом апеляційної інстанції перевірено правильність проведеного позивачем розрахунку пені, річних та штрафу і встановлена їх правильність та відповідність наявному в матеріалах справи розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням зазначеного, господарським судом з врахуванням фактичних матеріалів справи на підставі норм матеріального та процесуального права зроблено вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову, відтак діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, а тому рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2015 року у справі № 909/27/15 слід залишити без змін.

При цьому, відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Із врахуванням зазначеного сума судового збору, яка підлягала сплаті при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2015 у справі № 909/27/15 при оскарженні його у повному обсязі становить 4 638,37 грн. Проте, як вбачається з платіжного доручення № 93 від 11.03.2015 року, доданого до апеляційної скарги, відповідач сплатив 50 грн. судового збору.

A відтак, з урахуванням норм ст. 49 ГПК України, та за результатами вирішення даного спору в суді апеляційної інстанції судовий збір підлягає достягненню з відповідача.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Роднічок", смт. Рожнятів, вул. Шкільна, 3В, Рожнятівський район (вих. № 24 від 12.03.2015 року) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2015 року у справі № 909/27/15 залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Роднічок", смт. Рожнятів, вул. Шкільна, 3В, Рожнятівський район в доход спеціального фонду Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області, УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 4 638,37 грн. (чотири тисячі шістсот тридцять вісім гривень 37 копійок) недоплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. На виконання даної постанови господарському суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 27.04.2015 року.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.