Постанова № 43819816, 22.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа№ 911/4975/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Пашкіної С.А.

Синиці О.Ф.

секретаря судового засідання Ворони В.В.

У судове засідання з'явилися представники:

від прокуратури - Тимко В.В., посв. № 025581 від 15.04.2014 року;

від позивача - Лозовий Д.А., дов. № 1333 від 28.11.2014 року;

від відповідача - Шуманська О.Г., дов. б/н від 05.01.2015 року.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-

виробнича компанія «Техімпекс»

на рішення Господарського Київської області

від 03.03.2015 року

у справі № 911/4975/14 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Військового прокурора Миколаївського гарнізону в

інтересах держави в особі Державного підприємства

«Миколаївський бронетанковий завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-

виробнича компанія «Техімпекс»

про стягнення 23 645,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.03.2015 року по справі № 911/4975/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» на користь Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» 23 645,52 грн. боргу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» в доход Державного бюджету України 1 827 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2015 року по справі № 911/4975/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження по справі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ, проведеного 30.03.2015 року, для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/4975/14 була визначена наступна колегія суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» було прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2015 року.

За розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року, проведено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого справу № 911/4975/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Пашкіної С.А., Синиці О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року вказаним складом суду було прийнято справу до свого провадження.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2015 року по справі № 911/4975/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження по справі.

Представник Військового прокурора Миколаївського гарнізону у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

02.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (далі - замовник, відповідач ТОВ «НВК «Техімпекс») та Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод» (далі - підрядник, позивач, ДП «Миколаївський бронетанковий завод») був укладений Договір підряду № 143 (далі - Договір).

За умовами Договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з розбирання 6-ох одиниць броньованої лісної техніки.

Відповідно до п. 1.2 Договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата робіт здійснюється після їх прийняття.

Позивач виконав для відповідача роботи за Договором на суму 23 645,52 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт № 2024 від 07.12.2012 року за грудень 2012 року (а.с. 13).

Крім того, в суді апеляційної інстанції факт виконання позивачем зазначених в позові робіт підтверджено представником відповідача.

24.10.2014 року позивач звернувся до відповідач з претензією № 1127 про оплату робіт за Договором.

Проте, станом на 17.11.2014 року замовник у встановлений Договором строк за виконані підрядником роботи не розрахувався.

Військова прокуратура, встановивши вказані обставини під час проведення прокурорської перевірки, звернулася з позовною заявою в інтересах позивача до відповідача та просить стягнути з останнього 23 645,52 грн. заборгованості за Договором.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач посилається на виконання ним свого зобов'язання, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, у зв'язку з тим, що позивач має заборгованість перед відповідачем за Договором № 55 від 14.08.2012 року у сумі 110 580,00 грн.

На підтвердження вказаного, відповідачем був направлений лист від 19.11.2014 року з описом вкладення, на адресу ДП «Миколаївський бронетанковий завод», в якому міститься вимога про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Вказаний лист отримано представником позивача 24.11.2014 року (а.с. 23-27).

Даним листом відповідач виявив намір провести зарахування зустрічних однорідних вимог стосовно заборгованості позивача перед відповідачем за Договором № 55 від 14.08.2012 року в сумі 110 580,00 грн. та стосовно заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 143 від 02.11.2012 року на суму 23 645,52 грн., а також за Договорами:

- № 48/2012 від 12.07.2012 року в сумі 3 524,15 грн.;

- № 68/2012 від 20.06.2012 року в сумі 1 854,25 грн.;

- № 32/2102 від 18.06.2012 року в сумі 11 803,68 грн.;

- № 165 від 10.12.2012 року в сумі 5 988,00 грн.

Відповідач вважає, що за наслідками відповідного зарахування припинено зобов'язання відповідача перед позивачем в повному обсязі, а заборгованість позивача перед відповідачем за Договором № 55 від 14.08.2012 року зменшилась та становить 63 764,40 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В підтвердження зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач надав до суду акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.03.2014 року та станом на 20.01.2015 року, в яких припинено зобов'язання зарахуванням заборгованості, з посиланням на вищезазначену заяву відповідача.

У результаті зазначеного, заборгованість позивача перед відповідачем за Договором № 55 від 14.08.2012 року зменшилась та становить 63 764,40 грн.

З огляду на вказане, відповідач вважає заборгованість ТОВ «НВК «Техімпекс» перед ДП «Миколаївський бронетанковий завод» відсутньою у зв'язку з припиненням зобов'язання на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на наступне.

Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 4.8 Договору встановлено, що залік зустрічних однорідних вимог можливий лише за взаємною згодою сторін.

Враховуючи зміст п. 4.8 Договору та ст. 602 Цивільного кодексу України для заліку зустрічних однорідних вимог за Договором, необхідна взаємна згода сторін.

Суд першої інстанції встановив, що акт звірки не засвідчує факту досягнення сторонами домовленості про зарахування зустрічних вимог, оскільки підписаний зі сторони позивача головним бухгалтером, відтак спроможний засвідчувати лише стан розрахунків між сторонами, акт не є первинним бухгалтерським документом, не породжує жодних правових наслідків в розумінні ст. 654 Цивільного кодексу України. Крім того, належних доказів надання згоди чи прийняття уповноваженою особою позивача рішення про проведення заліку зустрічних вимог суду не надано. Акти підписані зі сторони позивача особами, доказів повноваження яких до суду не надано.

Під час розгляду спору позивач заперечував надання згоди на проведення заліку зустрічних вимог і з огляду на умови п. 4.8 Договору та ст. 601, 602 Цивільного кодексу України відсутні підстави для припинення зобов'язання.

Крім того, позивач у своїх поясненнях зазначив, що зарахування вимог необхідно оформлювати додатковою угодою до Договору.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність погодження зі сторони позивача зарахування зустрічних однорідних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за Договором у сумі 23 645,52 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Позивач на вимогу суду пояснив, що відповідачем зроблені вірні розрахунки та заборгованості за Договорами відповідають вказаним у заяві (за яким у результаті заліку позивач винен відповідачу 63 764,40 грн.), проте позивач вважає, що підстави для заліку відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

З матеріалів справи вбачається та сторонами у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтверджено, що заборгованість вказана відповідачем у заяві про зарахування однорідних вимог, які є грошовими, відповідають зазначеним вище вимогам та є зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав.

Колегія суддів звертає увагу, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, як одностороннім правочином, відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України.

Обмеження вказаного правила зазначені ст. 602 Цивільного кодексу України, зокрема п. 5, яким передбачено не допущення зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, умовами п. 4.8 Договору сторони погодили, що залік зустрічних однорідних вимог можливий лише за взаємною згодою сторін.

Форми такої згоди сторони не передбачили у Договорі, проте п. 4.9 Договору встановили, що у разі необхідності, вони здійснюють узгодження взаємних розрахунків з наступним складанням відповідного акту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що складений сторонами акт, у випадку його підписання, може підтверджувати такий залік.

Акти звіряння взаємних розрахунків від 01.03.2014 року та від 20.01.2015 року підписані зі сторони позивача головними бухгалтерами та скріплені печатками сторін. Більш того, в актах зазначено про те, що стан розрахунків обох сторін підтверджується даними бухгалтерського обліку.

Слід зазначити, що особи відповідальні за дані, які включені до бухгалтерського обліку, несуть відповідальність за їх достовірність.

Крім того, акти звіряння взаємних розрахунків від 20.01.2015 року було повернуто позивачем відповідачу разом з супровідним листом № 299 від 06.02.2015 року, який підписано виконуючим обов'язки директора позивача.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені акти є належним доказом того, що сторони здійснили залік, оскільки містять відтиски печаток та підписи головних бухгалтерів сторін, а також посилання на відображення у бухгалтерському обліку даних вказаних в актах.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України.

З огляду на вказане вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вони є погашеними, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог.

Таким чином, вимоги позивача за Договором № 143 від 02.11.2012 року на суму 23 645,52 грн. є погашеними в рахунок заборгованості позивача перед відповідачем за Договором № 55 від 14.08.2012 року в сумі 110 580,00 грн.

Доводів позивача, що відповідний залік повинен відбуватися підписанням додаткової угоди до Договору є безпідставними, оскільки вони не відповідають ні умовам Договору ні положенням ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» в апеляційній скарзі, знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2015 року по справі № 911/4975/14 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» підлягає задоволенню.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2015 року по справі № 911/4975/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120, код 07856371) в доход Державного бюджету України 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

5. Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120, код 07856371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (07400, Київська обл., м. Бровари, б-р Незалежності, 14, код 32499006) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи № 911/4975/14 повернути до Господарського суду Київської області.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.А. Пашкіна

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 24.04.2015 року.