Постанова № 43819760, 23.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015 року Справа № 904/8793/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

секретар судового засідання Назаренко С.Г.

представники сторін:

від позивача: Гриценко Д.В. - представник ( дов. від 15.01.2015 р. )

від відповідача: Поліщук І.О. - представник ( дов. від 08.01.2015 р. № 13 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2014 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет",

смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста планета",

м. Дніпропетровськ

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсним договору поставки № 59017 від 01.01.2014 року, укладеним між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Чиста планета".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2014 року у справі №904/8793/14 ( суддя Рудовська І. А. ) в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин що спірний договір не суперечить вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин спрямовано на настання правових наслідків.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, якою просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати по справі покласти на Відповідача.

На обґрунтування своєї апеляційної скарги, товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" наголошує на тому, що вищезазначене судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Позивач вказує на те, що Договір поставки № 59017 від 01.01.2014 р. підписаний не уповноваженою на те її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства особою, тобто укладено з порушенням вимог діючого законодавства, є усі підстави для визнання його недійсним.

Під час розгляду апеляційної скарги, Позивачем було заявлене клопотання про зупинення провадження у справі та призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання, стосовно виконання підпису у договорі поставки № 59017 від 01.01.2014 р. від імені ТОВ «АТБ-маркет» Євтєєвим Дмитром Олеговичем.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, та те, що вона не відповідає дійсним обставинам справи і є лише способом для уникнення відповідальності за спірним договором та затягування розгляду справи. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач посилається на те, що укладення договору схвалено Позивачем шляхом вчинення Позивачем оплат за поставлений товар. Під час розгляду справи № 910/22286/14, як господарським судом м. Києва, так і Київським апеляційним господарським судом було встановлено факт укладення між сторонами Договору поставки № 59017 від 01.01.2014 р. Незважаючи на обставини, які викладені у позовній заяві та якими Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, Позивач у цей же час не заперечує наявності підписів уповноважених осіб та печаток Позивача та Відповідача на аркушах Договору та, таким чином, підтверджує відповідність Договору вимогам частини другої статті 207 Цивільного кодексу України, що у свою чергу, унеможливлює визнання Договору недійсним.

Також, Відповідач заперечує проти задоволення клопотання Позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, у зв'язку відсутності потреби.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді - Орєшкіної Е.В., суддів: Широбокової Л.П., Пруднікова В.В. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 02.03.2015 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.03.2015р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 23.03.2015 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи, у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Орєшкіної Е.В. на лікарняному.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді - Кощеєва І.М., суддів: Євстигнеєва О.С., Науменко І.М. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.04.2015 р.

Розпорядженням голови суду від 06.04.2015 р., у зв'язку з виходом на роботу судді Бахмат Р.М.- члена постійно діючої колегії суддів, визначеної наказом голови суду № 50 від 20.10.2014 р., визначена для розгляду справи колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач), суддів Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.04.2015 р.

У судовому засіданні 23.04.2015 року була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи - 01.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧИСТА ПЛАНЕТА" (постачальник) укладений Договір поставки № 59017 (надалі - Договір) за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та терміни, встановлені Договором, передати товар у власність покупцю, у визначеної кількості, відповідної якості та

по узгодженій ціні, а останній прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в даному Договорі.

Пунктом 1.2. Договору зазначено, що найменування, асортимент та ціна поставленого товару вказується в Додатку № 1 до даного Договору (Специфікація/ Прайс-лист), який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору покупець після прийняття товару та необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату за товар, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з дня поставки. Днем здіснення платежу вважається день, в якому сума, підлягає до оплати списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника. У випадку, коли останній день строку оплати випадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язань є перший день за ним робочий день.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє на протязі 12 місяців (п. 10.1. Договору).

Як зазначає позивач у позові, що виходячи зі змісту копії Договору поставки № 59017 від 01.01.2014 року, вказаний договір є двостороннім, який, в свою чергу, начебто підписано генеральним директором ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" Євтєєвим Дмитром Олеговичем. Разом з тим, при детальному огляді вказаного підпису вбачається однозначна та беззаперечна різниця між дійсним відображенням підпису генерального директора ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" та тим, який нанесено на останньому аркуші вказаного договору поставки.

Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання Договору поставки № 59017 від 01.01.2014 р. недійсним, що є причиною виникнення спору.

Місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням у даній справі відмовив Позивачу у задоволені вимог, пославшись на ті обставини, що матеріалами справи доведено виконання сторонами умов Договору в період з 02.01.2014 року по 06.02.2014 року. Крім того, підтвердженням існування договірних відносин між позивачем та відповідачем за Договором поставки № 59017 від 01.01.2014 р. є лист позивача, направлений на адресу відповідача від 25.03.2014 р. № 270 ГБ щодо заліку зустрічних однорідних вимог по договору № 59017 від 01.01.2014 р. підписаний Генеральним директором ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" Євтєєвим Д.О., а також неодноразові повідомлення щодо заліку заборгованості штрафних санкцій за порушення відповідачем пункту 6.12 договору № 59017 від 01.01.2014 р. (повідомлення від 02.04.2014 р. вих. № ПШД-01980; лист від 02.04.2014 р. вих. № ПШД-01980 щодо сплати штрафних санкцій за договором № 59017 від 01.01.2014 р., протокол заліку взаємних вимог № ПШД-01980), надіслані на адресу ТОВ "Чиста планета", скріплені печаткою позивача та підписані уповноваженим представником ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" Підодвірним С.І., довіреність на представництво інтересів якого підписана Генеральним директором ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" Євсєєвим Д.О.

Апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що вказаний договір не суперечить вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин спрямовано на настання правових наслідків у зв'язку з наступним.

За договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець ) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 ЦК України ).

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його

внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ст. 207 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору ( ст. 180 ГК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Ч. 3 ст. 92 ЦК України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Твердження ТОВ «АТБ-маркет» про те, що Позивачу не було відомо про укладення оскаржуваного договору поставки не відповідає дійсності, оскільки співробітництво за договором № 59017 від 01.01.2014 р. між Позивачем та Відповідачем тривало з 02.01.2014 року по 06.02.2014 року, що підтверджується фактами встановленими рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2014 р. по справі № 910/22286/14, яким було задоволено позов ТОВ «Чиста планета» до ТОВ «АТБ - Маркет» про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних збитків за договором № 59017 від 01.01.2014 р. Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2015 р. залишені без змін постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 р. та рішення господарського суду м. Києва від 12.11.2014 р. по справі № 910/22286/14. залишено без змін.

Під час розгляду справи № 910/22286/14, господарським судом було встановлено факт укладення між Позивачем та Відповідачем договору поставки № 59017 від 01.01.2014 р., а відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову про вирішенні інших спорів, в яких беру ть участь ті самі сторони.

Позивач як на підставу визнання договору № 59017 від 01.01.2014 р. недійсним, посилається на підписання Договору не встановленою особою, тобто на порушення під час укладання Договору вимог статей 203, 207 Цивільного кодексу України. Однак, у своїй позовній заяві Позивач вказує, що підпис, який міститься на останньому аркуші Договору, не тотожний підпису Генерального директора ТОВ «АТБ - Маркет», проте не надає жодних зауважень стосовно підпису Генерального директора на усіх інших аркушах Договору,

оскільки кожний аркуш Договору містить підписи уповноважених представників Позивача та Відповідача. Крім цього, Позивач у позовній заяві не надав пояснень щодо наявності також печатки ТОВ «АТБ - Маркет» на кожному аркуші Договору, у тому числі на останньому, на якому міститься підпис ніби невстаковленої особи.

У будь-якому випадку, навіть якщо припустити, що останній аркуш Договору був підписаний не уповноваженою особою, така обставина не є підставою для визнання Договору недійсним, оскільки сторони такого Договору своїми наступними діями підтвердили його дійсність. Відповідно до приписів законодавства виконання сторонами своїх зобов'язань по договору унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Тобто поставка товару постачальником, прийняття покупцем товару, листування між Позивачем та Відповідачем, вчинення сторонами інших дій на виконання умов договору поставки свідчить про те, що сторони підтверлили наявність та дійсність такого договору, навіть якщо такий договір був підписаний не уповноваженою особою.

Така ж позиція була викладена у пункті 3.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»: наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним ( стаття 241 ЦК України ). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарській суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідач здійснив поставку та передав у власність Позивача товар на загальну суму 206208,00 грн., у тому числі ПДВ, а Позивач прийняв його, що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними.

Таким чином, надані письмові докази у своїй сукупності підтверджують прийняття Позивачем товару за Договором, тобто вчинення Позивачем дій, що свідчать про схвалення Договору, що унеможливлює визнання Договору недійсним з підстави, на яку посилається Позивач.

Окрім того, в постановах Верховного Суду України з аналогічних питань, зазначається, що сторона, підписавши Договір та прийнявши його виконання, а також використавши прийняте майно вчинила юридично значимі дії, спрямовані на схвалення спірного договору. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення ( постанови від 13.01.2004 р. у справі № 20/178, від 13.08.2002 р. у справі № 12/472 ).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а клопотання Позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, підлягає відхиленню як безпідставне.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2014 р. у справі № 904/8793/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 28.04.2015 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Р.М. Бахмат

Суддя О.С. Євстигнеєв