Рішення № 43819645, 24.04.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2015 року Справа № 925/418/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Крупа Р.А. - за довіреністю;

від першого відповідача: не з'явився;

від другого відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" до товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" та до приватного підприємства "Агропоставка-Сервіс" про стягнення 93 599,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідачів як із солідарних боржників коштів в загальній сумі 93 599,15 грн. , з них :

- по договору № 13/01-2 від 24.01.2012 року: 7 680,30 грн. ( з яких основний борг - 6 154,20 грн., 1 189,22 грн. інфляційних, 336,88 грн. 3 % річних);

- по договору № 08/12-04 від 28.12.2012 року : 85 918,85 грн. ( з яких основний борг - 68 837,40 грн., 13 301,99 грн. інфляційних, 3 779,46 грн. 3 % річних).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Представники відповідачів в жодне судове засідання не з"являлись. Від першого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" подано відзив на позов (а.с. 51-55), яким він просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки борги сплачено.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представників відповідачів в порядку ст. 75 ГПК України.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у справі документи, судом було встановлено наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів поставки № 130/01-2 від 24 січня 2012 року ( а.с. 16-17) та № 08/12-04 від 28 грудня 2012 року (а.с. 21-22), у відповідності до яких Постачальник (далі- позивач) зобов'язався поставити Покупцю (далі- відповідач -1) визначений цим Договором товар, а відповідач - 1 зобов'язався прийняти названий товар та оплатити його ( п. 1.1. договору).

Під товаром, що є предметом поставки за цими Договорами, розуміється соя врожаю 2012 року ( п. 1.3 договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). До договору поставки застосовуються загальні умови про купівлю-продаж, якщо це не суперечить змісту правочину.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору № 13/01-2 від 24 січня 2012 року позивачем було поставлено товар відповідачу -1 на загальну суму 122 102,80 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № РН-0000002 від 25 січня 2013 року на суму 122 102,80 грн. ( а.с. 19);

- довіреністю № бДов-00007 від 24 січня 2013 року на ім'я Карпусь Наталії Володимирівни ( а.с. 20);

- рахунком - фактурою № СФ-0000003 від 25 січня 2013 року на суму 122 102,80 грн.( а.с. 18).

На виконання умов договору № 08/12-04 від 28 грудня 2012 року позивачем було поставлено відповідачу - 1 товар на загальну суму 137 674,80 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № РН-000001 від 02 січня 2013 року на суму 137 674,80 грн. ( а.с. 24);

- довіреністю № бДов-00223 від 28 грудня 2012 року на ім'я Карпусь Наталія Володимирівна ( а.с. 25);

- рахунком - фактурою № СФ -0000001від 02 січня 2013 року на суму 137 674,80 грн. ( а.с. 23).

Розрахунки (оплата товару) за поставлений товар здійснюється відповідачем - 1 в безготівковій формі в термін по договору 13/01-2 до 05.02.2013 року, по договору № 08/12-04 до 15.01.2013 року (п. 4.1 договорів).

У справі немає доказів, що між сторонами існує спір з приводу якості переданого товару.

За твердженням позивача, станом на 05.02.2013 року відповідач - 1 за договором № 13/01-2 від 24.01.2012 року здійснив частковий розрахунок лише в сумі 10 000,00 грн. (30.01.2013 року) із посиланнями на рах. № 3 від 25.01.2013 року ( а.с. 29).

За договором № 08/12-04 від 28.12.2012 року відповідач -1 станом на 15.01.2013 року здійснив частковий розрахунок лише в загальній сумі 39 000,00 грн. (із посиланням на рахунок № 1 від 02.01.2013 року , а.с. 29).

Відповідно до частин першої і третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною шостою статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань можуть встановлюватися в т.ч. у відсотках від невиконаного зобов"язання чи у фіксованій сумі.

У відповідності до п. 9.4 обох договорів за прострочення оплати (несвоєчасну оплату, не оплату товару) відповідач - 1 сплачує позивачу штраф в розмірі 50 % вартості поставленого товару (суми договору). Сплата штрафу не звільняє відповідача - 1 від обов'язку оплатити вартість поставленого товару.

Отже, по договору № 13/01-2 від 24.01.2012 року у позивача виникло право після 06.02.2013 року нарахувати штраф в розмірі 50 % від вартості поставленого товару, що складає 61 051,40 грн. (122 102,80 х 50 % = 61 051,40).

Відповідач - 1 після 05.02.2013 року сплатив кошти ще в загальній сумі 167 000,00 грн. із посиланням на рах. № 3 від 25.01.2013 року (а.с. 29), що позивачем у відповідності до ст. 534 ЦК України було зараховано в погашення боргу наступним чином:

- в рахунок погашення штрафу зараховано 61 051,40 грн.;

- решту зараховано в рахунок погашення основного боргу.

Таким чином, залишок заборгованості відповідача - 1 перед позивачем по договору № 13/01-2 від 24.01.2012 року станом на 28.02.2013 року становить 6 154,20 грн. ( 122 102,80 -10 000,00 + 61 051,40 грн. штрафу - 167 000,00).

Як вказано вище, по договору № 08/12-04 від 28.12.2012 року відповідач -1 станом на 11.01.2013 року здійснив частковий розрахунок в сумі 39 000,00 грн. із посиланням на рах. № 1 від 02.01.2013 року (15000 + 10 000 + 14 000 - а.с. 29)

По договору № 08/12-04 від 28.12.2012 року у позивача після 16.01.2013 року виникло право нарахувати штраф на підставі п. 9.4 договору в сумі 68 837,40 грн. ( 137 674,80 х 50% = 68 837,40 ).

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За доводами позивача після 15.01.2013 року відповідачем було сплачено кошти в загальній сумі 98 674,80 грн. із посиланням на рах. № 1 від 02.01.2013 року по договору № 08/12-04 від 28.12.2012 року ( а.с. 29), які позивачем на підставі ст. 534 ЦК України були зараховані наступним чином:

- в рахунок погашення штрафу зараховано 68 837,40 грн.;

- решту сплати зараховано у погашення основного боргу.

Таким чином, залишок заборгованості відповідача-1 перед позивачем за поставлену продукцію по договору № 08/12-04 від 28.12.2012 року становить 68 837,40 грн. (137 674,80 - 39 000,00 + 68 837,40 грн. штрафу - 98 674,80).

Строк проведення повного розрахунку за отриманий товар за обома договорами на час прийняття рішення по справі для відповідача -1 вже є таким, що настав, доказів повної сплати боргу у справу не надано, а тому до примусового стягнення з відповідача -1 на користь позивача належить:

- по договору № 13/01-2 від 24.01.2012 року в сумі 6 154,20 грн. залишку основного боргу за поставлений товар;

- по договору № 08/12-04 від 28.12.2012 року в сумі 68 837,40 грн. залишку основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача - 1 по договору 13/01-2 від 24.01.2012 року -- 1 189,22 грн. інфляційних та 336,88 грн. 3% річних за період з 28.02.2013 року по 24.11.2014 року ( а.с. 4).

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних в сумі 1 189,22 грн. та 3% річних в сумі, встановив неправильність нарахування 3 % річних, оскільки за калькулятором програми Ліга-Закон сума 3% річних за відповідний період становить лише 321,20 грн., виходячи з такого розрахунку:

6 154,20 х 3% : 365 х 635 днів.

По договору № 08/12-04 від 28.12.2012 року позивач просить суд стягнути з відповідача 13 301,99 грн. інфляційних та 3 779,46 грн. 3 % річних за період з 26.01.2013 року по 24.11.2014 року ( а.с. 4 оборот, 5).

За належним розрахунком позивач мав би право на нарахування інфляційних за вказаний ним період в сумі 14 862,64 грн., однак свої вимоги в цій частині він не збільшив. Розрахунок 3% річних в сумі 3 779,46 грн., перевірений за допомогою калькулятора Ліга-Закон, є вірним.

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача, які б спростували правомірність нарахування позивачем штрафу та зарахування в його погашення коштів, які сплачував відповідач, перший відповідач по справі суду не надав. Строк позовної давності до штрафу застосований бути не може, оскільки на час вирішення спору позивач вже провів зарахування коштів на його погашення і не просить у позові стягнути цей штраф. При сплаті боргу за договорами відповідач посилався на різні рахунки, які виставлялися позивачем саме за цими договорами, а тому в погашення спірного боргу не можуть бути додатково зараховані кошти, які відповідач сплачував за іншими договорами та рахунками між сторонами.

Суд також відхиляє доводи першого відповідач про те, що ним із позивачем було підписано акти звірки розрахунків, якими не підтверджується існування спірної заборгованості. В цих актах не вказано, за якими зобов'язаннями вони складені. Крім того, акти звірки розрахунків не можуть бути основним доказом відсутності заборгованості, оскільки акт звірки є лише внутрішнім документом бухгалтерій сторін.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач довів наявність порушеного права та обґрунтованість підстав для задоволення позовних вимог, однак позов підлягає до часткового задоволення - з відповідача на користь позивача слід стягнути:

-- 6 154,20 грн. залишку основного боргу за товар, 1189,22 грн. інфляційних, 321,20 грн. як 3% річних на підставі договору поставки № 13/01-2 від 24.01.2012 року;

-- 68 837,40 грн. залишку основного боргу за товар, 13 301,99 грн. інфляційних, 3 779,46 грн. як 3% річних на підставі договору № 08/12-04 від 28.12.2012 року.

В решті вимог у позові слід відмовити повністю через помилки в обрахунках 3% річних.

При цьому позов підлягає до задоволення лише стосовно першого відповідача - ТОВ "Баштанська птахофабрика", з яким позивачем укладено обидва вказані договори поставки товару.

Позов до Приватного підприємства "Агропоставка-Сервіс" до задоволення не підлягає, виходячи з такого:

Позивач просив стягнути з обох відповідачів борг як із солідарних боржників - як із боржника та його поручителя.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач уклав із другим відповідачем ПП "Агропоставка-Сервіс" договір поруки від 20.09.2014 року ( а.с. 27), яким було забезпечено, в т.ч. виконання першим відповідачем його зобов'язань за договорами поставки № 13/01-2 від 24.01.2012 року та № 08/12-04 від 28.12.2012 року.

За умовами п. 4.2. договору поруки цей договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 ЦК України, оскільки спеціальної умови про припинення поруки цей договір не містить.

У відповідності до ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Також порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Оскільки обидва договори поставки товару у п. 4.1. містять чіткі умови про кінцевий строк проведення розрахунків за товар ( це 05.02.2013 року та 15.01.2013 року відповідно), то саме з прострочення першим відповідачем цих дат і починає текти шестимісячний термін для відповідальності поручителя.

З дати укладення договору поруки (20.09.2014 року) вбачається, що на час укладення цього договору шестимісячний період відповідальності поручителя по ст. 559 ЦК України вже сплив, а тому для відповідальності поручителя в контексті даної справи цей договір поруки від 20.09.2014 року застосований бути не може.

На підставі викладеного, у позові до другого відповідача слід відмовити повністю.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача - 1 на користь позивача слід стягнути 1 871,99 грн. судового збору повністю, оскільки спір виник з вини відповідача ТОВ "Баштанська птахофабрика".

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" (ідентифікаційний код 36074464, Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Заводська, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" (ідентифікаційний код 32316860, Черкаська область, смт. Катеринопіль, вул. Петровського, 17 оф. 3):

-- 6 154,20 грн. залишку основного боргу за товар, 1189,22 грн. інфляційних, 321,20 грн. як 3% річних на підставі договору поставки № 13/01-2 від 24.01.2012 року;

-- 68 837,40 грн. залишку основного боргу за товар, 13 301,99 грн. інфляційних, 3 779,46 грн. як 3% річних на підставі договору № 08/12-04 від 28.12.2012 року та 1871,99 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог у позові відмовити повністю.

3. По вимогах до Приватного підприємства "Агропоставка-Сервіс" у позові відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 28 квітня 2015 року

Суддя Н.М. Спаських