Рішення № 43819428, 20.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р.Справа № 922/1202/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Омельченко К.А.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Красний Луч про стягнення коштів в сумі 169 907,37 дол.США за участю представників сторін:

позивача - Гладкіх Т.А.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість за генеральною угодою № 010/11-33/19 ГУ-4 від 25.06.2008 року в сумі 169 907,37 дол. США, де

- заборгованість по тілу Кредиту - 149 789,57 дол. США;

- заборгованість за відсотками - 16 067,20 дол. США;

- пеня - 4 050,60 дол. США.

Судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 10/11-33/19 ГУ від 27.03.2007 року.

Позивач у судовому засіданні 20.04.2015 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість по тілу Кредиту - 149789,57 дол. США; заборгованість за відсотками - 16067,20 дол. США; пеня 4050,60 дол. США та судовий збір в сумі 73 080,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином, але докази отримання процесуальних документів в матеріалах справи відсутні.

У зв'язку із призупиненням приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Луганської області, працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) господарського суду Харківської області складено наступні акти суду : від 02.03.2015 року, від 16.03.2015 року, від 30.03.2105 року про неможливість направлення поштової кореспонденції за місцезнаходженням відповідачів до м. Красний Луч, Луганської області.

В той же час, суд, керуючись приписами інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", розмістив інформацію про час і місце судового засідання на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), що підтверджується відповідною роздруківкою.

З урахуванням викладеного відповідач вважається повідомленими належним чином про дату час ті місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Присутній в судовому засіданні 20.04.2015 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, без участі відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

25.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого за всіма правами та обов'язками на теперішній час є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") (надалі - Позивач, Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - Відповідач, Позичальник) було укладено Генеральну угоду про надання кредитних ресурсів №010/11-33/19/ГУ (надалі - Генеральна кредитна угода) з додатком № 2, у відповідності до умов якої позивач надав відповідачу загальний розмір кредиту, який не повинен перевищувати суми в розмірі 500 000,00 грн., з терміном користування до 26.03.2017 року.

Розділом 2 Генеральної угоди сторонами передбачили , що конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, об'єкти кредитування визначаються сторонами окремо в кожному кредитному договорі, укладено в рамках даної угоди.

Додатковою угодою №2 від 25.06.2008 до Генеральної угоди внесені зміни в частині збільшення загального розміру позичкової заборгованості, а саме ліміт не повинен перевищувати у розмірі 2 909 000,00 грн. (п. 1.2).

В рамках Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів №010/11-33/19ГУ від 27.03.2007 укладений Кредитний договір №014/11-33/19ГУ-4 від 25.06.2008 (надалі - Кредитний договір ).

Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 кредит в сумі 300 000,00 дол. США. Кошти отримані Відповідачем згідно меморіального ордеру, який долучено судом до матеріалів справи (а.с. 26) з кінцевим терміном повернення - 26.03.2017., а Позичальник зобов'язався здійснювати погашення Кредиту відповідно до Графіку та щомісячно сплачувати проценти за користування Кредитом в розмірі 14,5% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов кредитного договору відповідач не повернув кредит у строк до 22.01.2015 року, внаслідок чого утворилась заборгованість по тілу кредиту в розмірі 149 789,57 доларів США.

За період користування кредитом позивачем були нараховані відсотки за ставкою 14,5% річних, на загальну суму 16 067,20 доларів США.

Відповідно до Розділу 1.4 Кредитного договору Проценти за користування Кредитом розраховуються на основі процентної ставки, з розрахунку Річної бази нарахування процентів.

Проценти нараховані не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення Кредиту та сплати процентів, кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються Позичальником відповідно до умов п. 1.5 цього Договору.

Відповідачем зобов'язання з погашення кредитної заборгованості та заборгованості по нарахованим процентам у встановлені Кредитним договором терміни не виконувалися .

В порушення умов Розділу 1.4 Кредитного договору, відповідач не сплачував нараховані проценти щомісячно, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати процентів в сумі 16 067,20 доларів США.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом або обґрунтованих заперечень проти позову.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 149 789,57 доларів США та процентами за користування кредитом в розмірі 16 067,20 доларів США підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 4.1 Кредитного договору за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим Договором Позичальник несе відповідальність в порядку ті на умовах, визначених в цьому Договорі, а саме:

Пунктом 4.1.1 Кредитного договору зазначено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього Договору.

За прострочення сплати процентів відповідачу була нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 30.07.2014р. по 22.01.2015 р. в сумі 4050,60 доларів США.

Відповідно до п.1.11. Кредитного договору передбачені застереження стосовно валюти платежів та зазначено, що усі платежі для повернення суми Кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватись Позичальником у валюті Кредиту, а інші платежі розраховуються у валюті Кредиту і підлягають сплаті у валюті України виходячи з Валютного курсу НБУ на день сплати.

Відповідно до ч.2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно до ст. 198 ГК України грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін ( ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Виходячи із того, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені пов"язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової для іноземної валюти, позивач своїм правом щодо перерахування пені в гривню не скористався, тому суд в частині стягнення пені в розмірі 4050,60 дол. США - відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплати процентів за його користування у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про часткове задоволення позовних вимог.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 304007) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, рахунок 290955437, ОКПО 14305909, МФО 300335, отримувач: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") заборгованість за Кредитним договором №014/11-33/19ГУ-4 від 25.06.2008 в розмірі 149 789,57 доларів США (сто сорок дев'ять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять доларів США 57 центів); заборгованість за відсотками в розмірі -16 067,20 доларів США (шістнадцять тисяч шістдесят сім доларів США 20 центів); а також судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.

В іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.04.2015 р.

Суддя Л.С. Лаврова