Рішення № 43819378, 23.04.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.2015 Справа № 920/475/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЕйджДжи Агро Менеджмент", м. Київ,

до відповідача: державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, с. Іванівка, Великописарівський район, Сумська область,

про стягнення 1 642 629 грн. 37 коп.

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - Тамазликар Л.Й. (довіреність № 27/03/15 від 27.03.2015 року);

Від відповідача - не з'явився;

При секретарі судового засідання Чижик С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд на підставі договору про відступлення права вимоги від 02.03.2015року № ВПВ 02/03/15-01 стягнути з відповідача 1 642 629 грн. 37 коп. попередньої оплати, перерахованої в рахунок оплати базового активу (пшениця) згідно форвардного контракту від 08.09.2010 року.

Позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання не з'явився, але надіслав клопотання № 137 від 22.04.2015року, в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання уповноваженого представника та враховуючи намір відповідача укласти з позивачем мирову угоду.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2015року проти клопотання відповідача заперечив у повному обсязі, вказуючи на те, що жодних дій з боку відповідача по врегулюванню спору мирним шляхом не здійснюється.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 137 від 22.04.2015року, суд відмовляє у задоволенні останнього за його необґрунтованістю, оскільки відповідачем не доведено неможливості явки у судове засідання іншого представника та неможливості розгляду справи без участі останнього. Разом з цим суд враховує, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

На підставі викладеного, згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

8 вересня 2010 року між ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» та відповідачем було укладено форвардний контракт № ФК 08/09-10- 09, за умовами якого відповідач зобов'язався передати ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» у власність базовий актив, а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити його у кількості, строки та за ціною передбачених контрактом.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 контракту, з урахуванням внесених додатковою угодою № 2 від 31.07.2011року змін, базовим активом виступає пшениця власного урожаю 2011 року, або набута відповідачем, в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ-П-3768:2010 «Пшениця. Технічні умови» у кількості 2000 тон в заліковій вазі Елеватора.

Пунктом 3.2. форвардного контракту передбачено граничний строк поставки для товару - до 31.07.2011 року.

Загальна вартість контракту становить 2 300 000 грн. 00 коп., ціна однієї тони товару в заліковій вазі на базисі поставки EXW (франко-елеватор) відповідно до умов п. 3.1. контракту, встановлюється сторонами у сумі 958,33 грн., ПДВ - 191, 67 грн., загальна вартість 1150 грн. 00 коп. (п. 4.1. контракту).

Пунктом 5.1. контракту визначено, що оплата вартості товару проводиться позивачем на умовах 100% попередньої оплати траншами за графіком, узгодженим сторонами.

Матеріалами справи, а саме банківськими виписками, податковими накладними та актами звіряння взаємних розрахунків (а.с.49-87, а.с. 90-101) підтверджується факт перерахування ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» відповідачу 2 311 540 грн. 57 коп., з яких 11 540 грн. 57 коп. повернуто відповідачем ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» згідно з банківською випискою 20.05.2011року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення зобов'язань по форвардному контракту відповідачем не здійснено поставку товару на загальну суму 2 300 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Положеннями статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.02.2013р. у справі N 26/097-12).

Доказів виконання взятих на себе за форвардним контрактом зобов'язань щодо передачі у власність ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» базового активу (пшениці) чи обґрунтованої відмови від вчинення вказаних дій відповідач не подав.

Відповідно до укладеної між ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» та відповідачем угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.11.2013року, зобов'язання відповідача за форвардним контрактом припинені частково на суму 657 370 грн. 63 коп.

31 жовтня 2014 року ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» звернулося до відповідача з вимогою №31/10/14-001 від 31.10.2014року про повернення попередньої оплати в сумі 1 642 629 грн. 37 коп. Факт надсилання відповідачу та отримання останнім вказаної вимоги підтверджується описом вкладення №0407009932995, фіскальним чеком № 5629 від 31.10.2014року та роздруківкою відстеження пересилання поштових відправлень з веб-сайту УДППЗ "Укрпошта" (а.с. 102-105).

Доказів повернення грошових коштів на вимогу покупця відповідач не подав.

02.03.2015року між ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги № 02/03/15-01, відповідно до умов якого ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» передає позивачу, а останній приймає право вимоги, що належить ТОВ «Торговий Дім «Украгропром», і стає кредитором за форвардним контрактом від 08.09.2010 року, укладеним між ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» та відповідачем.

Згідно зі ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1.2. договору про відступлення права вимоги, позивач одержує право замість ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань за форвардним контрактом, в тому числі стягнення штрафних санкцій передбачених основним договором та законодавством України.

Відповідно до ст. ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.04.2015року зазначив, що позовні вимоги визнає повністю, разом з цим підприємство на даний час не може виконати свої зобов`язання перед позивачем у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

З приводу посилань відповідача на неможливість виконання зобов'язань щодо повернення попередньої оплати слід зазначити наступне.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем попередньої оплати в сумі 1 642 629 грн. 37 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте в порушення умов укладеного форвардного контракту, відповідач не виконав зобов'язань щодо передачі у власність ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» базового активу (пшениці), грошових коштів на вимогу покупця не повернув, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 1 642 629 грн. 37 коп. перерахованих в якості попередньої оплати, на користь позивача, який відповідно до договору про відступлення права вимоги № 02/03/15-01 від 02.03.2015року одержав право замість ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань за форвардним контрактом, є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 32 852 грн. 59 коп.

З приводу посилань відповідача на можливість укладення між сторонами мирової угоди суд вказує, що статтею 121 ГПК України передбачено можливість затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання судового рішення.

23.03.2015року відповідач подав заяву про забезпечення позову № 17/03/15-02 від 17.03.2015року, в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми 1 677 308 грн. 96 коп., вказуючи на те, що протягом усього часу прострочення зобов'язання відповідач не вживав жодних заходів до врегулювання спору, не здійснив поставку товару та не погасив навіть частини суми заборгованості з попередньої оплати, що свідчить про відсутність наміру у відповідача виконувати свої зобов'язання за форвардним контрактом. На даний час розпочинається підготовка до весняно-польових робіт (дана обставина є загальновідомою), що потребує залучення значних коштів. Зважаючи на те, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, то всі наявні фінансово-грошові ресурси спрямує на весняну посівну кампанію, що призведе до неможливості (утруднення) вчасного виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову № 17/03/15-02 від 17.03.2015року, суд відмовляє у задоволенні останньої за її необґрунтованістю, враховуючи, що заява не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на складність або неможливість виконання рішення суду, так само, як і належних та допустимих доказів в обґрунтування заяви. Разом з цим, суд також враховує, що відповідач визнає позовні вимоги перед позивачем у повному обсязі.

Статтею 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

23.03.2015року позивач звернувся до суду з позовною заявою № 17/03/15-01 від 17.03.2015року до відповідача про стягнення 1 642 629 грн. 37 коп. За подання позову, згідно з платіжним дорученням № 326 від 11.03.2015року, позивачем сплачено судовий збір в сумі 32 852 грн. 59 коп., що складає 2 % ціни позову.

Разом з цим, одночасно з поданням позовної заяви до суду, 23.03.2015року позивач подав заяву про забезпечення позову № 17/03/15-02 від 17.03.2015року разом з доказами сплати судового збору в сумі 1827 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 396 від 17.03.2015року.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 2.5. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", Законом України «Про судовий збір» передбачено (абзац третій частини другої статті 6) зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову. Зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі.

З огляду на викладене, оскільки позивачем позовну заяву і заяву про забезпечення позову подано до господарського суду одночасно (в один і той же день), розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову, у зв'язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", позивачу з державного бюджету підлягає поверненню судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 326 від 11.03.2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (вул. Іванівська, буд. 1, с. Іванівка, Великописарівський район, Сумська область, 42839, код ЄДРПОУ 00497727) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕйджДжи Агро Менеджмент" (вул. Борисоглібська, буд. 6-Б, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 37176244) 1 642 629 грн. 37 коп. попередньої оплати, 32 852 грн. 59 коп. судового збору.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ЕйджДжи Агро Менеджмент" (вул. Борисоглібська, буд. 6-Б, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 37176244) з державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) судовий збір в сумі 1827 грн. 00 коп., сплачений платіжним дорученням № 326 від 11.03.2015 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.04.2015року

Суддя Є.А. Жерьобкіна