Ухвала суду № 43816192, 28.04.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/327/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Громова Л. В.Номер провадження 22-ц/788/900/15 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Білецького О. М.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що факт передачі спірного майна ОСОБА_4 підтверджується письмовими доказами та показами свідків, які нічим не спростовані. Крім того, суд дав неправильну оцінку доказам, які підтверджують обізнаність відповідача про ремонт автомобілів та виконання ремонтних робіт в належній їй квартирі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, які проти скарги заперечували, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилався на те, що у 2012 році придбав та надав у тимчасове користування відповідачу різноманітне обладнання для магазину «Золото», розташованого в АДРЕСА_1. Зокрема, стіл вартістю 800 грн., рекламний банер та штендер вартістю 1150 грн., стіл вартістю 1100 грн., решітку віконну, решітки дверні - 2 шт., решітку для сейфу вартістю 4820 грн., ролети вартістю 1750 грн., стіл та верстат вартістю 2180 грн., вітрини в кількості 4 шт. та планшети в кількості 8 шт. вартістю 5360 грн., решітку вартістю 10000 грн. Всього на суму 27160 грн.

Крім того позивач зазначав, що в лютому 2013 року надав в тимчасове користування відповідачу обладнання для магазину за адресою: АДРЕСА_2, ТЦ «Стиль»: решітку віконну, решітку дверну, решітку на сейф на суму 5510 грн., вітрину, кімнату майстра, стіл та верстат на суму 12680 грн., ролети на суму 2700 грн., банер та сліди (10 шт.) на суму 1500 грн. Всього на суму 22390 грн.

Окрім цього вказував, що придбав та передав ОСОБА_4 в тимчасове користування майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3: обладнання для індивідуального опалення на суму 9860 грн., обладнання для санвузла на суму 7505 грн., шафу купе та кухонний гарнітур на суму 14500 грн., меблі (софу «Париж», стіл, шафу для білизни, приставку углову) на суму 12350 грн., холодильник «Вірпул» вартістю 5560 грн. Всього на суму 49775 грн.

Позивач просив витребувати вказане майно з незаконного володіння ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 387, 1212 ЦК України.

Крім того, зазначав, що відповідач попросила його оплатити ремонт двох її автомобілів: ВАЗ 21118 «Калина», проведений за його рахунок у жовтні-листопаді 2012 року на суму 10000 грн., та «ПЕЖО-307» на суму 2500 грн., проведений у червні 2013 року. Тому просив стягнути з неї на відшкодування витрат на ремонт автомобілів 12500 грн.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності ним тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що власницею квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 27 листопада 2010 року (а.с. 98-100).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 04 липня 2013 року ( а.с. 79).

За договором суборенди від 01 травня 2014 року ОСОБА_4 отримала в суборенду частину орендованого нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 68-69).

За договором оренди від 01 вересня 2014 року ОСОБА_4 отримала в тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с. 78).

З матеріалів справи вбачається, що в жовтні-листопаді 2012 року ОСОБА_3 оплатив ремонт автомобіля ВАЗ 21118 «Калина», днз НОМЕР_1 на суму 10000 грн. (а.с. 26, 28), а в червні 2013 року - ремонт автомобіля «ПЕЖО-307», днз НОМЕР_2 на суму 2500 грн. (а.с. 27), які належать ОСОБА_4

Відповідно до положень ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, а ч. 3 цієї статті передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Всупереч вимогам ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Зокрема, судом встановлено та не спростовано позивачем у справі, що в період 2012-2013 років, протягом яких, як зазначав ОСОБА_3 у позовній заяві, він придбав та надав у тимчасове користування різноманітне обладнання для магазинів в АДРЕСА_1 та в АДРЕСА_2, ОСОБА_4 не мала права користування приміщеннями цих ювелірних магазинів і не здійснювала в них підприємницької діяльності.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 04 липня 2013 року ( а.с. 79).

Приміщення ювелірних магазинів у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ОСОБА_4 отримала в користування на підставі договорів суборенди та оренди від 01 травня 2014 року та 01 вересня 2014 року (а.с. 68-69, 78). В 2012-2013 р.р. право користування цими приміщеннями мав її батько, ОСОБА_6 на підставі договорів суборенди від 01 липня 2012 року та оренди від 01 квітня 2013 року (а.с. 74-77).

Тому і доводи апеляційної скарги про те, що майно в магазини було передано саме ОСОБА_4 є безпідставними.

Судом першої інстанції встановлено, що в жовтні та листопаді 2012 року ОСОБА_3 дійсно оплатив ремонт двох автомобілів, які належать ОСОБА_4, на суму 12500 грн.

Проте, звертаючись до суду з позовом про відшкодування витрат на ремонт автомобілів, позивач не довів, що між ним та ОСОБА_4 існували договірні відносини з приводу ремонту цих автомобілів.

Твердження ОСОБА_3 стосовно того, що він на прохання відповідача придбав, а потім передав у тимчасове користування обладнання для індивідуального опалення, обладнання для санвузла, шафу купе та кухонний гарнітур, холодильник та інші меблі також не підтверджено належними доказами.

Відтак, правильно встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -