Рішення № 43810571, 23.04.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Винту Ю.М., Кулянди М.І.

секретар Паучек І.І.

за участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в інтересах ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Острицької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, відділу Держземагенства в Герцаївському районі Чернівецької області, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2015 року,

встановила:

В серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Просила визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2, видані на ім'я ОСОБА_5 27 грудня 2007 року відділом земельних ресурсів у Герцаївському районі Чернівецької області на підставі рішення ІХ сесії V скликання Острицької сільської ради Герцаївського району від 25 жовтня 2007 року та скасувати їх.

Посилалася на те, що відповідно до ухвали Герцаївського районного суду Чернівецької області від 5 липня 2007 року про затвердження мирової угоди, сторони набули частки на спадкове майно, а саме нерухоме майно, яке розташоване по АДРЕСА_1. Позивачка оформила право власності на 40/100 вищевказаного нерухомого майна.

Острицька сільська рада Герцаївського району Чернівецької області 25 жовтня 2007 року на підставі акту погодження земельної ділянки, з підробленим підписом позивачки, прийняла рішення № 4 про передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку 0,52 га.

На підставі даного рішення відділ земельних ресурсів у Герцаївському району Чернівецької області 27 грудня 2007 року видав ОСОБА_5 державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Постановою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 березня 2009 року вищевказане рішення ІХ сесії V скликання Острицької сільської ради від 25 жовтня 2007 року визнано протиправним та скасовано.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року вищевказану постанову суду першої інстанції змінено. Визнано протиправним і скасовано рішення Острицької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області №4-09/7 від 25 жовтня 2007 року «Про передачу у приватну власність земельної ділянки», відповідно до якого ОСОБА_5 передано безплатно в приватну власність земельну ділянку площею 0,5252 га (з яких 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,2752 га - для ведення особистого селянського господарства).

Зазначала, що не має можливості користуватися земельною ділянкою, яка належить їй за законом та оформити на неї право власності.

Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2, видані ОСОБА_5 27 грудня 2007 року на підставі рішення Острицької сільської ради Чернівецької області від 25 жовтня 2007 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу задовольнити з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення ІХ сесії V скликання Острицької сільської ради від 25 жовтня 2007 року про передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки - 0,52 га було визнано протиправним та скасовано, та те, що державні акти серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2, видані ОСОБА_5 27 грудня 2007 року на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, тому вони повинні бути скасовані.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В статті 152 ЗК України визначені способи захисту прав на земельні ділянки.

Згідно частини 1 статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року, N 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

В підпункті ґ. п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно

з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до

набувача від відчужувача переходить належне йому право власності

або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані

будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі

відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право

власності на земельну ділянку або її частини могло переходити

відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільноправових

угод, а право користування - на підставі договору оренди,

укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка

придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня

2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення

змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р.

N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право

власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни

її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а

якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право

власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим

будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки,

яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності

на будинок або його частину за договором довічного утримання до

набувача переходило право на земельну ділянку, де вони

розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В

разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох

осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам

осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в

договорі відчуження останніх, а при переході права власності на

будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли

мати у власності земельні ділянки, до них переходило право

користування земельною ділянкою. З 1 січня 2010 р. до особи, яка

набула право власності на житловий будинок (крім

багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право

власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони

розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на

умовах, встановлених для попереднього землевласника

(землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в

редакції Закону України від 5 листопада 2009 р. N 1702-VI.

Як вбачається з матеріалів справи і це правильно встановлено судом першої інстанції постановою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 березня 2009 року рішення ІХ сесії V скликання Острицької сільської ради від 25 жовтня 2007 року визнано протиправним та скасовано (а.с.5).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року вищевказану постанову суду першої інстанції змінено. Визнано протиправним і скасовано рішення Острицької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області №4-09/7 від 25 жовтня 2007 року «Про передачу у приватну власність земельної ділянки», відповідно до якого ОСОБА_5 передано безплатно в приватну власність земельну ділянку площею 0,5252 га (з яких 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,2752 га - для ведення особистого селянського господарства) (а.с.6-7).

ОСОБА_1 була власником 40/100 частин житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 листопада 2007 року №16695854 (а.с.8).

7 жовтня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 уклали договір дарування 40/100 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована в селі Остриця Герцаївського району з цільовим призначенням для індивідуального будівництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 27 грудня 2007 року, що виданий на підставі рішення ІХ сесії V скликання Острицької сільської ради Чернівецької області від 25 жовтня 2007 року(а.с.9).

ОСОБА_5 є також власником земельної ділянки площею 0,2752 га, що розташована в селі Остриці Герцаївського району з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 27 грудня 2007 року, що виданий на підставі рішення ІХ сесії V скликання Острицької сільської ради Чернівецької області від 25 жовтня 2007 року (а.с.10).

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, суд не врахував, що скасування рішення Острицької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області №4-09/7 від 25 жовтня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_5 передано безплатно в приватну власність земельну ділянку площею 0,5252 га не є визначальним для вирішення спору про визнання недійсними оспорюваних державних актів на право власності на земельні ділянки.

Так, відповідно до правил ст.ст. 152, 155 ЗК України визнання недійсним акта ,який виданий органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою є окремим способом захисту порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи спірні земельні ділянки не були приватизовані спадкодавцем ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно не входили до складу спадщини.

Суд не взяв до уваги, що в результаті видачі державного акту серії НОМЕР_2 від 27 грудня 2007 року на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0, 2752 га для ведення особистого селянського господарства, не були порушені права та законні інтереси позивачки ОСОБА_1

Позивачка також не надала суду доказів того, що вказана спірна земельна ділянка належала їй на праві власності або перебувала в її правомірному користуванні.

Після спадкування частини нерухомого майна , яке розташоване по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 набула право на користування частиною земельної ділянки, яка була закріплена за цим господарством і надана для будівництва.

Однак після укладення 7 жовтня 2013 року договору дарування 40/100 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 позивачка втратила право користування цією частиною земельної ділянки відповідно до правил ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

За таких обставин на момент подачі позову до суду у ОСОБА_1 не було права власності або права користування спірними земельними ділянками.

Обраний позивачкою спосіб захисту не є ефективним та не може забезпечити відновлення її прав на земельні ділянки.

Суд першої інстанції також не врахував, що відділ земельних ресурсів у Герцаївському районі не вчиняв дій, які би свідчили про порушення, невизнання або оспорювання право власності позивачки на спірні земельні ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи відділ земельних ресурсів у Герцаївському районі проводив тільки технічну роботу щодо виготовлення та видачі оспорюваних державних актів.

Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Острицької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, відділу Держземагенства в Герцаївському районі Чернівецької області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки слід відмовити.

Відповідно до правил статті 88 ЦПК України необхідно змінити розподіл судових витрат понесених на оплату судового збору.

Підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону «Про судовий збір» (далі - Закону) встановлено розмір судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно підпункту 8 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено розмір судового збору - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до статті 8 «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року № 719-VII установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

З квитанції №13300732 від 2 березня 2015 року вбачається, що апелянт за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 121 гривні 80 копійок (а.с.148).

З мотивувальної частини рішення вбачається, що колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та відмову в позові.

Таким чином з ОСОБА_1 та користь ОСОБА_5 підлягає стягненню 121 гривня 80 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_5, задовольнити.

Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2015 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Острицької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, відділу Держземагенства в Герцаївському районі Чернівецької області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та користь ОСОБА_5 121 гривня 80 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: