Рішення № 43810474, 09.04.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження:№ 22ц/790/1640/15 Головуючий 1 інст. - Федченко В.М. Справа № 614/1205/14 -ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: стягнення боргу

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

30 жовтня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, який подалі уточнив, про стягнення боргу в розмірі 112 732 грн. 20 коп. за усним договором позики, укладеним між ними 05.09.2012 року.

Вказував, що ОСОБА_3 отримала від нього у борг 56 000 грн., що на час передачі грошових коштів було еквівалентно 7000 доларів США, і зобов'язалася повернути цю суму до 01 вересня 2013 року, про що надала йому розписку.

Однак свої зобов'язання ОСОБА_3 не виконала, кошти йому не повернула, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню на його користь сума боргу в розмірі 7000 доларів США та відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України три відсотки річних в розмірі 245 доларів США, що на час звернення до суду з уточненим позовом є еквівалентним 112 732, 20 грн. (з урахуванням курсу НБУ 15,56 грн. за один долар США).

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково: на його користь з ОСОБА_3 стягнуто борг в розмірі 7000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 02.12.2014 р. складає 105350 грн. та три відсотки річних за прострочення боргу в сумі 1960 грн., а також стягнутий судовий збір в сумі 938 грн. 23 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Вказує, що районним судом не враховано, що матеріали справи не містять письмового договору позики, і вона отримала від ОСОБА_4 у борг кошти в розмірі 56 000 грн., а не долари США, та зобов'язалася повернути борг у національній валюті України. Крім того судом не враховано, що вона повертала позивачу борг частинами, однак позивач зазначав, що ці кошти отримувалися ним як проценти за користування позикою.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить відхилити її , посилаючись на безпідставність зазначених в ній доводів.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом (ч.2).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у засіданні (ч.3).

Між тим оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 7000 доларів США, які остання повинна повернути ОСОБА_4 відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України в такій же кількості, що на день ухвалення рішення суду є еквівалентним 105 350 грн. Крім того, стягуючи з ОСОБА_3 три відсотки річних за прострочення боргу в сумі 1960 грн., суд виходив з вимог ч.2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду не у повному обсязі відповідають вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 статті 1047 ЦК України зазначено, що на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ , який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вбачається з копії боргової розписки ОСОБА_3 від 05.09.2012 року (а.с. 6), оригінал якої наданий позивачем ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 взяла у борг 56 000 гривень - 7000 доларів США у ОСОБА_4 та зобов'язалася повернути надану суму до 01 вересня 2013 року.

При цьому ОСОБА_3 не оспорювала факт отримання нею вказаних грошових коштів та написання нею цієї боргової розписки.

У зв'язку з зазначеним доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами відсутній договір позики у письмовому вигляді не є підставою відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України для відмови у задоволенні позову.

У судових засіданнях апеляційного суду сторони пояснили, що ОСОБА_4 передав у борг, а ОСОБА_3 отримала від позивача 56 000 гривень, що на час передання цих грошових коштів було еквівалентом 7000 доларів США., про що й зазначено в борговій розписці.

У зв'язку з зазначеним висновки суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_4 в частині стягнення суми боргу у розмірі 105 350 гривень, що на час ухвалення оскаржуваного рішення було еквівалентно 7000 доларів США, не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах ч.1 ст. 1049 ЦК України, так як боргові суми надавалися відповідачу ОСОБА_3 у національній валюті України - гривні.

Оскільки ОСОБА_3 не повернула борг в установлений сторонами строк, боргова сума в розмірі 56 000 гривень підлягає стягненню з відповідача, а рішення районного суду в цій частині підлягає зміні.

Матеріали справи не містять доказів, які б відповідно до вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України підтверджували факт того, що ОСОБА_3 повертала ОСОБА_4 борг частинами. Не надано ОСОБА_3 таких доказів й до суду апеляційної інстанції.

У зв'язку з зазначеним доводи апеляційної скарги про те, що відповідач повертала суми боргу позивачу є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції на підставі зазначеної норми права обґрунтовано стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 три проценти річних від простроченої суми за період прострочення виконання грошового зобов'язання за 426 днів в сумі 1960 гривень.

Оскільки ОСОБА_4 не звертався до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, судом першої та апеляційної інстанції зазначене питання не вирішувалося відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесеного останнім судового збору в сумі 938,23 грн. підлягає зміні, а розмір сплаченого ОСОБА_4 судового збору - зменшенню до 579,60 грн., тобто пропорційно задоволеного розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3.ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2014 року змінити в частині стягнення суми боргу та судових витрат.

Зменшити стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суми боргу з 105 350 гривень до 56 000 (п'ятдесят шість тисяч) гривень та судових витрат з 938 гривень 23 копійки до 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 60 копійок.

В іншій частині оскаржуване рішення районного суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: