Рішення № 43810347, 27.01.2015, Шевченківський районний суд Харківської області

27.01.2015

637/847/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року Шевченківський районний суд Харківської області в складі:

гол-чого судді Стеганцова С.М

при секретарі Реуцькій Н.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в селищі Шевченкове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою та просить подовжити йому строк для прийняття спадщини, що лишилася після смерті його батька, померлого 19 травня 1999 року, а також визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/ 2 частину житлового будинку, 1/ 2 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку розташовану по вулиці Бубліченко, 45 в селі Волоська Балаклія Шевченківського району Харківської області, 1/ 2 частину земельної ділянки для ведення підсобного господарства, та 1/2 частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення розміром 8,1148 га.

В подальшому свої вимоги уточнив і просить визнати за ним право за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/ 2 частину житлового будинку по вулиці Бубліченко 45 в селі Волоська Балаклія Шевченківського району Харківської області та 1/2 частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення розміром 8,1148 га.

В обґрунтування позовних вимог пояснює, що 19 травня 1999 року помер його батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на дані земельні ділянки і будинок.

На день смерті батька, як зазначає позивач, він разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 проживав в будинку батька до кінця 2000 року, поки не розпочалися скандали з його рідною сестрою - відповідачкою по справі ОСОБА_2

На теперішній час позивач по справі має намір документально оформити спадщину після смерті батька, однак через відсутність в нього документів, які підтверджують наявність зазначеного спадкового майна, які відповідачка по справі йому не надає, унеможливлює оформлення спадщини в нотаріальному порядку, у звязку із чим він змушений звернутися з даним позовом до суду.

З першої відповіді наданої нотаріусом суду (а.с.55) дійсно вбачалося, що в спадковому реєстрі відсутня інформація щодо спадкових справ після смерті ОСОБА_3 , померлого 19.05.1999 року (а.с.55). Потім після уточнення і надання судом нотаріусу ксерокопії свідоцтва про спадщину відповідачки була надана інформація нотаріусом, що дана спадкова справа є, лише вона не була внесена в реєстр (а.с.61)

Представник позивача за довіреністю у судовому засіданні уточнив позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, відмовився від позовних вимог про продовження строку прийняття спадщини і визнання права на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства і обслуговування будинку.

Представник відповідача по справі за довіреністю у судовому засіданні заперечував проти позову та пояснив, що відповідач ОСОБА_2 фактично вступила в управління всім майном померлого ОСОБА_3 відразу після його смерті, так як доглядала за будинком, користувалася майном та земельними ділянками, що лишилися після спадкодавця, крім того про відмову від прийняття спадщини не заявляла.

Представник відповідача зазначає, що позивач мав би право на спадщину після смерті батька, якби він вступив в управління майном померлого, або звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, проте останній одразу переїхав з вказаного будинку та до сьогоднішнього часу проживає зі своєю сімєю по вулиці Бубліченко, 64 в селі Волоська Балаклія Шевченківського району Харківської області, тому права на спадщину не має.

Суд, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, позивача, представника відповідача, свідків, як зі сторони як позивача, так і відповідача, вважає, що уточнений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, повязанні зі спадкуванням спадкового майна за законом.

Позивач по справі ОСОБА_1 являється рідним сином ОСОБА_3 згідно свідоцтва про народження серії І-ВЛ № 467687 від 14.05.1975 року (а.с.7).

19 травня 1999 року батько позивача - ОСОБА_3 помер, підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ВЛ № 437849 від 29.07.2014 року (а.с.6). ОСОБА_5 постійно мешкав по вулиці Бубліченко, 45 в селі Волоська Балаклія Шевченківського району Харківської області.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.11) входить:

- житловий будинок з надвірними будівлями, розташована за адресою: Харківська область, Шевченківський район, село Волоська Балаклія, вулиця Бубліченко, 45

- земельна ділянка для ведення підсобного господарства розміром 0,40 га,

- земельна ділянка для обслуговування будинку 0,07 га, розташована за адресою: Харківська область, Шевченківський район, село Волоська Балаклія, вулиця Бубліченко, 45, Шевченківського району Харківської області, що належали померлому на підставі Рішення ХV сесії ХХІ скликання Волоськобалаклійської сільської ради Шевченківського району Харківської області від 23.03.19914 року (а.с.58),

- земельна ділянка сільськогосподарського призначення розміром 8,98 га, що належала померлому на підставі сертифікату серії ХР № 0192313 зареєстрованого за № 248, 12.02.1997 року розташована на землях реформованого КСП «Нова Зоря» на території Волоськобалаклійської сільської ради Шевченківського району Харківської області (а.с.52).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, частину якої в розмірі 1/ 2 на будинок і 1/ 2 частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення успадкувала відповідачка по справі відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.11) і довідки відділу держземагенства (а.с.60).

Але як зазначено в довідці сільради земельна ділянка для ведення підсобного господарства (ОСГ) розміром 0,40 га, земельна ділянка для обслуговування будинку (ОЖБ) 0,07 га, розташована за адресою:, вулиця Бубліченко, 45, Шевченківського району Харківської області, померлому на праві приватної власності не належала, а йому було надано право на приватизацію даних земельних ділянок для ОЖБ і ОПГ. Але померлий не виготовив проект і техдокументацію для відведення даних земельних ділянок і на даний час відсутні державні акти, тому дані земельні ділянки значаться як не приватизовані і знаходяться у комунальній власності ОСОБА_6 сільської ради, відповідно довідки сільради (а.с.58).

В звязку зі зменшенням обсягу спадкового майна позивач, як було встановлено в ході судового розгляду, і уточнив свої вимоги, щодо визнання за ним лише права власності на 1/2 частину житлового будинку і 1/ 2 частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення розміром 8,1148 га.

Щодо строків прийняття спадщини позивачем суд виходить з наступного.

На день смерті ОСОБА_3 19.05.1999 року, його син (позивач по справі) проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 і рідною сестрою відповідачкою по справі ОСОБА_2, в будинку свого батька № 45 по вулиці Бубліченко, в селі Волоська Балаклія Шевченківського району Харківської області, і проживав в даному будинку до кінця 2000 року, поки не почалися сварки зі своєю рідною сестрою відповідачкою по справі.

В кінці 2000 - на початку 2001 року він пішов зі своєю дружиною з будинку батька проживати в будинок до своєї дружини в будинок 64 по вулиці Бубліченко в селі Волоська Балаклія Шевченківського району Харківської області.

Дані твердження позивача в судовому засіданні підтверджуються свідками як позивача, так і відповідача.

Свідки по справі зі сторони відповідача ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що на час смерті батька сторони по справі проживали разом з батьком в його будинку. Свідок ОСОБА_7 в суді підтвердив також, що з 2000 року позивач вже не проживав в будинку батька, так як поїхав на заробітки.

Свідок по справі ОСОБА_9 (голова ОСОБА_6 ради ) в судовому засіданні пояснив і надав витяг з по господарської книги, що позивач на час смерті свого батька і в 2000 році проживав в будинку батька і надав ксерокопії листа з по господарської книги спадкодавця на (а.с.34), з якої вбачається, що позивач перестав проживати по місцю реєстрації в 2000 році.

Свідок по справі зі сторони позивача - ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що позивач як на день смерті батька так і в 2000 році проживав в будинку батька разом зі своєю рідною сестрою - відповідачкою по справі і своєю дружиною, яка була виписана з будинку лише в 2001 році.

Крім того, факт проживання позивача в будинку батька на час його смерті, після його смерті на протязі більше року, тобто до кінця 2000 року, підтверджується , крім пояснень свідків, і іншими письмовими доказами, а саме:

З довідки сільради (а.с.10), вбачається, що на день смерті спадкодавця 19.05.1999 року в будинку спадкодавця проживав позивач разом зі своєю дружиною і відповідачка.

З довідок сільради (а.с.29.30,33), також вбачається, що позивач в будинку спадкодавця зареєстрований і по даний час і після його смерті проживав на протязі 2000 року.

Факт проживання позивача в будинку спадкодавця на протязі 1999 і 2000 року підтверджується і актами обстеження спірного будинку (а.с 35-37).

З вищезазначеного вбачається, що позивач на час смерті свого батька 19.05.1999 року і після його смерті на протязі 2000 року проживав і був зареєстрований в будинку спадкодавця.

З паспорта дружини позивача про місце її реєстрації ОСОБА_4 (а.с.48) вбачається, що вона зі спірного будинку № 45 по вулиці Бубліченко, в селі Волоська Балаклія Шевченківського району Харківської області вибула і була виписана лише 21.09.2001 року (більше 2-х років після смерті батька позивача).

Згідно п. 1, 2Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується законодавство, зокрема,відповідні правилаЦивільного Кодексу Української РСР.

В абзаці 2 п. 23даної Постанови, зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що нотаріусом відмовлено позивачу в оформленні права на спадщину (а.с. 55). Враховуючи, що позивачем втрачена можливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом, його вимоги про визнання права на спадщину підлягають судовому захисту.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця. Враховуючи, що батько позивача помер 19.05.1999 року, відповідно, до даних правовідносин треба застосовувати Цивільний кодекс УРСР 1963 року.

Згідно вимог ст. 524 Цивільного кодексу УРСР спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 529 Цивільного кодексу УРСР передбачає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 553 ЦК УРСР він не заявив про відмову від неї; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 549 зазначеного Цивільного кодексу визначається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Вказані дії повинні, відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР бути здійснені на протязі 6 місяців з дня відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті батька, позивач більше ніж на протязі 6-ти місяців з його смерті вступив в управління і володіння спадковим майном, яким користувався майже до кінця 2000 року.

Зі слів позивача по справі, всі документи, що підтверджують наявність у померлого батька спадкового майна знаходяться у сестри позивача, з якою вони не підтримують стосунків.

У відповідності до ст.ст. 316,328 ЦК України право власності це є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Той зі спадкоємців, хто проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину в позивача не позбавляє його права на спадщину, отримання свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обовязком спадкоємця. Саме до цього зводяться розяснення, надані Пленумом ВС в п.27 постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Позивач ОСОБА_1 на день смерті свого батька ОСОБА_3 проживав разом із ним і на протязі більше 1-го року після його смерті проживав в його будинку, що підтверджено як письмовими доказами, так і свідченнями свідків , що є безумовною підставою для прийняття ним спадщини.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 10,11, 209, 212, 214-215 ЦПК, ст.524 - 525, 529, 548 549, ЦК УРСР (1963року)

Постановою Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/ 2 частину - житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, який розташований вулиця Бубліченко 45

села Волоська Балаклія Шевченківського району Харківської області, який належав батьку ОСОБА_3, померлому 19.05.1999 року, в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/ 2 частину земельної частки (паю) згідно сертифікату серії ХР № 0192313 зареєстрованого за № 248, 12.02.1997 року розташовану на землях реформованого КСП «Нова Зоря» на території Волоськобалаклійської сільської ради Шевченківського району Харківської області в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3, померлого 19 травня 1999 року у селі В.Балаклія Шевченківського району Харківської області.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Шевченківського

районного суду ОСОБА_11