Рішення № 43806864, 23.04.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/14335/14-ц

2/201/903/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

при секретарі Пєронкові М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлов Олег Анатолійович, відділ опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання іпотечного договору недійсним та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі Дніпропетровського регіонального управління до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовними вимогами про визнання іпотечного договору недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 17 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з однієї сторони та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 з другої сторони було укладено іпотечний договір № DNUHGI0000002412, згідно якого Іпотекодержатель надав Іпотекодавцю кредит у розмірі 227 250 грн. у строки та на умовах, зазначених у Договорі про іпотечний кредит № DNUHGI0000002412 від 17 грудня 2007 року, реєстраційний номер 4543.

На виконання умов договору Іпотекодавець передав Іпотекодержателю нерухоме майно житлового призначення, а саме: 3-х кімнатну квартиру загальною площею 70 кв.м., житловою 48,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

17 грудня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О.А. за № 299 було зареєстровано в реєстрі заборону відчудження зазначеного в іпотечному договорі предмету іпотеки.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 054809 від 17 липня 2009 року було внесено зміни, а саме: змінено назву юридичної особи з ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на ПАТ КБ "Приватбанк".

Спірний Іпотечний договір № DNUHGI0000002412 від 17 грудня 2007 року було укладено без надання дозволу органів опіки та піклування з порушенням прав неповнолітніх та малолітніх дітей які проживали та були зареєстровані у спірній квартирі, в зв'язку з чим спірним договором порушенні їх право на користування спірною квартирою. Так, на момент отримання кредиту та укладення іпотечного договору у вказаній квартирі була зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак дозволу органу опіки та піклування на укладення іпотечного договору отримано не було.

Тому позивач просить суд визнати недійсним Іпотечний договір № DNUHGI0000002412 від 17 грудня 2007 року, скасувати заборону внесену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О.А. в реєстрі заборон відчудження за № 299 на предмет іпотеки, а саме 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1, скасувати запис в Державному реєстрі іпотек про обтяження предмету іпотек.

ПАТ КБ "Приватбанк" звернулися до суду з зустрічною позовною заявою про виселення та зняття з реєстраційного обліку. В обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що 17 грудня 2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір DNUHGI0000002412 на отримання грошових коштів в розмірі 227 250 грн. строком до 17 грудня 2027 року. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між сторонами було укладено іпотечний договір DNUHGI0000002412 від 17 грудня 2007 року, згідно якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 70 кв.м., житлова площа 48,30 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1.

Свої зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ "Приватбанк" виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.

17 грудня 2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було винесено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме АДРЕСА_1. Після винесення рішення ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до відповідачів з письмовою вимогою про виселення зі спірної квартири, однак відповідачі в добровільному порядку не бажають звільніти спірну квартиру. Тому ПАТ КБ "Приватбанк" просить суд виселити відповідачів зі спірної квартири, та зняти останніх з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти зустрічних позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" заперечувала, оскільки в спірній квартирі прописані та проживають неповнолітні діти.

Представник відповідача ПАТ КБ "Приватбанк" в судовому засіданні проти первісних позовних вимог заперечував пояснивши, що договір іпотеки був оформлений відповідно до норм діючого законодавства, та позивачем при укладенні іпотечного договору було надано нотаріусу довідку про склад сім*ї згідно якої в спірній квартирі були прописані лише повнолітні особи, а тому дозволу органу опіки та піклування на оформлення договору іпотеки не було потрібно, тобто позивач ОСОБА_1 сама приховала факт існування неповнолітньої дитини у спірній квартирі. Зустрічні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, оскільки відповідачі були повідомленні про добровільне виселення зі спірної квартири, як того передбачає закон, однак на теперішній час квартиру не звільнили.

Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлов О.А. в судове засідання не з*явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмові пояснення, в яких пояснив, що 17 грудня 2007 року ним було посвідчено договір іпотеки між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1. Предметом договору була квартира АДРЕСА_1 яку останні передали в іпотеку ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК". На момент укладення договору ним, було витребувано документи які підтверджували право власності на спірну квартиру, виписку з державного реєстру нерухомого майна, документи які посвідчували особу Іпотекодержателя, довідку про осіб які зареєстровані у спірній квартирі. Разом з тим йому було надано довідку від 11 грудня 2007 року відповідно до якої в АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, серед зареєстрованих осіб неповнолітніх дітей не було. Сторонам було роз'яснено положення укладеного договору та правові наслідки, які виникають після його укладення.

Представник третьої особи органа опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просила задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" про виселення, пояснивши що в вересні 2014 року вона була присутня в спірній квартирі коли державний виконавцем здійснювалося виконання рішення суду, де відповідач ОСОБА_3 зобов'язалася сплатити борг перед ПАТ КБ "Приватбанк" у випадку не сплати зобов'язалася в добровільному порядку звільнити спірну квартиру, ніякого тиску зі сторони працівників ПАТ КБ "Приватбанк" та державних виконавців не було, відповідачі погодилися що в них є заборгованість та згідні були добровільно висилитися зі спірної квартири. Стосовно надання дозволу на укладення договору іпотеки, пояснила, що в 2007 році до них не зверталася ОСОБА_3 про отримання дозволу на укладення договору іпотеки.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимоги про виселення пояснивши що гарантійний лист про сплату ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості та у випадку не сплати добровільно звільнити спірну квартиру писала під тиском працівників ПАТ КБ "Приватбанк", окрім того пояснила що вони дійсно отримували лист ПАТ КБ "Приватбанк " про добровільне виселення зі спірної квартири.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 в судове засідання не з*явилися про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають, однак зустрічні позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" суд вважає за необхідне задовольнити частково.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як встановлено в судовому засіданні, 17 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит № DNUHGI0000002412, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в розмірі 227 250 грн. строком до 17 грудня 2027 року зі сплатою 15% річних /а.с.57-60/.

В забезпечення виконання умов договору про іпотечний кредит між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № DNUHGI0000002412, відповідно до якого Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору про іпотечний кредит, передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 /а.с.61-62/.

17 грудня 2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська винесено рішення яким позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про звернення стягнення та виселення - задоволено. А саме в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ "Приватбанк" за договором про іпотечний кредит № DNUHGI0000002412 від 17 грудня 2007 року в сумі 662 920, 12 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2. Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у АДРЕСА_1. Стягнуто судовий збір /а.с.63-65/.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2014 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року змінено в частині виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у АДРЕСА_1 та відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині. /а.с. 66/.

ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовними вимогами про визнання іпотечного договору недійсним, послалася на те, що при оформленні іпотечного договору № DNUHGI0000002412 від 17 грудня 2007 року в спірній квартирі проживала та була зареєстрована малолітня дитина, на підтвердження своїх доводів позивачем до позовної заяви було надано довідку про склад сім*ї виданої 16 вересня 2014 року /а.с. 12/ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, дата реєстрації 04 березня 1989 року, згідно якої за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, дата реєстрації 04 березня 1989 року;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, дата реєстрації 04 березня 1989 року;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, дата реєстрації 04 березня 1989 року;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, дата реєстрації 22 лютого 2013 року ;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, дата реєстрації 25 лютого 2011 року;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, дата реєстрації 07 червня 2007 року.

В зв'язку з тим що на момент укладення іпотечного договору в спірній квартирі була зареєстрована малолітня дитина, однак орган опіки та піклування дозволу на укладення іпотечного договору не надавав ОСОБА_1 просила визнати з цих підстав договір іпотеки недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. ч. 1,3,4,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України та відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України п. 7 постанови № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосування наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стаття 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Так, під час укладення договору іпотеки приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О.А., було витребувано документи які підтверджували право власності на спірну квартиру, виписку з державного реєстру нерухомого майна, документи які посвідчували особу Іпотекодержателя, довідку про осіб які зареєстровані у спірній квартирі. Разом з тим нотаріусу було надано довідку від 11 грудня 2007 року відповідно до якої в АДРЕСА_1, були зареєстровані ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, серед зареєстрованих осіб неповнолітніх дітей не було.

Відповідно до розділу 5 Договору іпотеки Іпотекодавець гарантує, що всі довідки та документи надані для укладення договору іпотеки є чинними та достовірними.

Пункт 44 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачає, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Як вбачається з наданих документів на момент укладення іпотечного договору за спірною адресою неповнолітні діти прописані не були, та дозволу органу опіки та піклування в зв*язку з цим не надавалося.

У відповідності до положень статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічних позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" суд виходить з наступного.

Так між сторонами дійсно було укладено договір про іпотечний кредит № DNUHGI0000002412 від 17 грудня 2007 року. В забезпечення виконання умов договору про іпотечний кредит між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № DNUHGI0000002412, відповідно до якого Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору про іпотечний кредит, передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

17 грудня 2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська винесено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме АДРЕСА_1.

Після чого 10 листопада 2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" на адресу відповідачів було направлено повідомлення про добровільне звільнення спірної квартири, яке відповідачі отримали 14 листопада 2014 року, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання /а.с. 67-71/.

Окрім того відповідач ОСОБА_3 10 жовтня 2014 року надала ПАТ КБ "Приватбанк" гарантійний лист, що у випадку несплати суми боргу в розмірі 375 000 грн., вони зобов*язуються до 01 грудня 2014 року звільнити спірну квартиру добровільно /а.с. 100/.

Твердження ОСОБА_3 в судовому засіданні про те, що даний лист був написаний під тиском працівників ПАТ КБ "Приватбанк", не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки ОСОБА_3 не надала ніяких доказів на підтвердження викладених фактів.

Згідно п. 43 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ст.40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями ч.3 ст.109 ЖК Українизвернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що вимога про виселення мешканців з жилого приміщення, переданого в іпотеку, може бути заявлена до суду іпотекодержателем як одночасно з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і на підставі вже наявного рішення суду про звернення стягнення на цей предмет іпотеки. Право заявити вимогу про виселення мешканців має не тільки новий власник після продажу квартири на прилюдних торгах, але і іпотекодержатель.

При цьому, сам факт звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення громадян, які мешкають у зазначеному житловому приміщенні.

В даному випадку звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи наведені обставини суд вважає що позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" стосовно виселення підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" про зняття з реєстраційного обліку відповідачів суд не знаходить підстав для задоволення, оскільки відповідно ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили про виселення.

Судові витрати розподілити на підставі ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлов Олег Анатолійович, відділ опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання іпотечного договору недійсним - відмовити.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі Дніпропетровського регіонального управління до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про виселення та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з кв. АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" сплачений судовий збір в розмірі 60 грн. 90 коп. з кожного.

В частині позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" про зняття з реєстраційного обліку відповідачів відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Демидова