Рішення № 43805644, 20.04.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/363/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

20 квітня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості мотивуючи свої вимоги тим, що між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № R53100509972В від 30.12.2013 року, згідно якого Банк надав Позичальнику кредит в порядку та на умовах, зазначених у цьому Договорі, а також Правилах споживчого кредитування фізичних осіб у ПАТ «ВТБ Банк», у розмірі 50 000,00 гривень, строком повернення до 30.12.2016 року з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10% (десять відсотків) річних. Кредитні кошти призначені на споживчі потреби.

Зазначають, що відповідач взяв на себе зобов'язання повернути Банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у повному обсязі, виконувати інші зобов'язання в порядку та в строки, встановлені Кредитним договором.

Посилаються на те, що в супереч вимогам, встановленим ст.ст. 525, 526, 530, 629, 1054 ЦК України відповідач не виконує свої зобов'язання, передбачені Кредитним договором, чим не тільки порушує умови договору, вимоги чинного законодавства України, але й майнові права та інтереси Банку і даний факт підтверджується наявністю заборгованості Позичальника за договором, яка станом на 29.10.2014 року становить 76 717, 35 грн. та складається з: 49 346,91 грн. - сума боргу за кредитом з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту; 11 3 857,96 грн. - сума боргу за процентами (плата за користування кредитом) з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів; 12 472,20 грн. - сума боргу за комісією за обслуговування кредиту з урахуванням 0,5% пені, нарахованої у зв'язку із порушенням зобов'язань; 11 040, 28 грн. - сума пені, нарахованої у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів та кредиту в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, а також керуючись ст.ст. 16, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України звертаються з даним позовом до суду та просять стягнути з відповідача на їх користь вищезазначену заборгованість та судові витрати.

В судове засідання представник позивача та відповідач не з'явились, про день час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, представником позивача до суду надано клопотання згідно якого останній просить розглядати справу без участі уповноваженого представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують. Причини неявки в судове засідання відповідача суду не відомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу та ухвали рішення при заочному її розгляді за відсутності вищезазначених осіб, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169, 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.12.2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «ВТБ Банк» із Анкетою-Заявою на одержання кредиту Споживчий кредит «Перший крок» у ВТБ Банку відповідно до якої просив надати йому кредит строком на 30 місяців в гривні на споживчі цілі в сумі 50 000 грн., зі сплатою 10 процентів за користування кредитом (а.с. 27-29).

30.12.2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № R53100509972В (а.с. 7-9).

Суд проаналізувавши зміст правовідносин, які виникли між сторонами приходить до висновку, що вони підпадають під регулювання ст.ст. 1054-1056-1 ЦК України (Кредит), а також до них підлягають застосуванню загальні норми ЦК України, які визначають поняття зобов'язання та порядок його виконання, порядок укладення та виконання договорів.

Статті 202, 203 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст. 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вже зазначалося вище, 26.12.2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «ВТБ Банк» із Анкетою-Заявою на одержання кредиту Споживчий кредит «Перший крок» у ВТБ Банку, на підставі якої 30.12.2013 року між ними було укладено Кредитний договір № R53100509972В.

Як вбачається зі змісту зазначеної Анкети-Заяви та Кредитного договору, вони містять умови згідно яких Позичальник крім взятих на себе зобов'язань за Договором, підтвердив також своє приєднання до Правил споживчого кредитування фізичних осіб в ПАТ «ВТБ Банк» з якими він ознайомився та погодився, тобто укладений між сторонами Кредитний договір містить умови договору приєднання, відповідно до вимог статті 634 ЦК України, яка визначає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В п. 1 Кредитного договору сторони погодили, що Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти (надалі - кредит) в порядку та на умовах, зазначених в цьому Договорі, а також Правилах споживчого кредитування фізичних осіб у ПАТ «ВТБ БАНК» у сумі 50 000 грн. на строк по 30.05.2016 року з щомісячною сплатою процентів за користування Кредитом у розмірі 10% річних (далі - проценти) або в іншому розмірі, передбаченому цим Договором.

Судом встановлено, що Банком були надані відповідачу кредитні кошти (кредит) в розмірі погодженому ними в Договорі, а саме 50 000 грн., шляхом їх безготівкового перерахування на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_2 у Відділенні «Кредитний центр «Поділ» ПАТ «ВТБ БАНК», що відповідає умовам Договору, зокрема п. 4.1.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів не спростований останнім та об'єктивно підтверджується наданим суду Меморіальним ордером № 41974 від 30.12.2013 року, який суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 57-59 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність пояснень представника позивача в своєму позові про належне виконання Банком своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Кредитним договором.

Як вбачається з п.п. 4.2., 4.3., 4.4. Кредитного договору, сторони погодили, що Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно, відповідно до Графіка повернення Кредиту і сплати Процентів та вартості супутніх послуг (далі - Графік) комісійну винагороду за управління Кредитом у розмірі 1, 69% від початкової суми Кредиту (далі - комісія).

Сторони дійшли згоди, що Кредит повертається, а Проценти та Комісія сплачується Позичальником 22 числа кожного місяця (Дата списання Банком Платежів) у відповідності до Графіка, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток) та включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню Кредиту, сплати Процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, розрахунок сукупної вартості Кредиту та реальної процентної ставки.

З підписанням цього Договору Сторони дійшли згоди, що порядок повернення Кредиту, нарахування та сплати Процентів, Комісії визначається цим Договором, а також Правилами.

Статті 526, 525 ЦК України визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З системного аналізу зазначених статей ЦК України з іншими його нормами можна зробити висновок, що на сторін договору покладається взаємний обов'язок з виконання взятих на себе зобов'язань належним чином, відповідно до погоджених умов в укладеному ними договорі, тобто кредитор має виконати належним чином взяті на себе свої зобов'язання, а боржник свої.

Як вбачається зі змісту статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище в п. 4.3. Кредитного договору, сторони дійшли згоди, що Кредит повертається, а Проценти та Комісія сплачується Позичальником 22 числа кожного місяця (Дата списання Банком Платежів) у відповідності до Графіка, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток) та включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню Кредиту, сплати Процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, розрахунок сукупної вартості Кредиту та реальної процентної ставки.

Як вбачається із зазначеного Графіку повернення Кредиту і сплати Процентів та розрахунок вартості супутніх послуг, загальна сума платежу за розрахунковий період, яку повинен був здійснювати Позичальник 22 числа кожного місяця протягом 29 місяців становить - 2732, 00 грн., а в 30-му місяці сума платежу становить - 2715, 16 грн. (а.с. 10-13).

З викладеного можна зробити висновок, що укладений між сторонами Кредитний договір містить умову, згідно якої на відповідача був покладений обов'язок повернути позику частинами (з розстроченням).

Як вже зазначалося вище відповідачем грошові кошти (кредит) були отримані в повному обсязі, погодженому в укладеному між ним та позивачем Кредитному договорі, на умовах строковості, зворотності та платності в той же час судом встановлено, що останній свої зобов'язання за договором, які стосуються повернення кредиту, сплати процентів за його користування та комісії за управляння кредитом в строки та розмірі визначені в Графіку повернення Кредиту і сплати Процентів та розрахунок вартості супутніх послуг, який є додатком до Кредитного договору № R53100509972В та є його невід'ємною частиною, належним чином не виконано, а саме останній після отримання кредиту не здійснював вчасно сплату зазначених платежів у зв'язку з чим в нього станом на 29.10.2014 року виникла заборгованість в загальному розмірі 59 648, 52 грн., яка складається з: поточної заборгованості за кредитом в розмірі 34 611, 67 грн.; заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 13 816, 40 грн.; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 3 615, 45 грн.; простроченої заборгованості по комісії в розмірі 7 605, 00 грн., що підтверджується наданим суду Розрахунком суми заборгованості за кредитним договором та додатками до нього (а.с. 22, 23, 24, 25, 26), які суд визнає достовірними та правильними, оскільки вони не спростовані відповідачем, та приймає їх до уваги як належні та допустимі докази в розумінні ст. 57-59 ЦПК України, які підтверджують факт виникнення заборгованості та її розмір.

Судом встановлено, що з 29.10.2014 року (день здійснення розрахунку заборгованості) по сьогоднішній день, відповідачем вищезазначена сума заборгованості в добровільному порядку погашена не була.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність наявності порушення права позивача, як Кредитора у зобов'язанні, яке виникло між ним та відповідачем, у зв'язку з чим вважає його вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором в загальному розмірі 59 648, 52 грн., доведеними.

Судом встановлено, що позивачем зважаючи на прострочку виконання відповідачем свого грошового зобов'язання (не повернення кредиту та не сплати процентів за його користування і комісії за управління кредитом) було розраховано інфляційні втрати та 3% річних, зокрема: у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за кредитом сума інфляційних втрат склала - 775, 23 грн., а сума 3% річних - 143, 61 грн.; у зв'язку з несплатою відповідачем процентів за користування кредитом сума інфляційних втрат склала - 204, 64 грн., а сума 3% річних - 37, 87 грн., загальний розмір інфляційних втрат склав - 979, 87 грн., а 3% річних - 181, 48 грн.

Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 18 своєї Постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказав, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість посилань позивача про необхідність стягнення з відповідача суми заборгованості за Кредитним договором в розмірі 59 648, 52 грн. із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 979, 87 грн., а також трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 181, 48 грн., у зв'язку з чим суд вважає зазначені вимоги позивача також доведеними та такими, що підлягають задоволенню, а тому загальна сума заборгованості за Кредитним договором з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, яка підлягає стягненню з відповідача складає 60 809, 87 грн.

Крім того, згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статті 546, 548 ЦК України визначають, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що в п. 5.1. Кредитного договору, сторони погодили, що у разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення Кредиту та/або сплати Процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день порушення виконання зобов'язань, включаючи день погашення.

Як вбачається з наданого суду Розрахунку суми заборгованості за кредитним договором та додатків до нього, позивачем було нараховано відповідачу пеню за порушення останнім своїх зобов'язань, а саме пеню в розмірі 4 867, 20 грн. за не сплату комісії за управління кредитом та пеню в розмірі 11 040, 28 грн. у зв'язку з несвоєчасною сплатою кредиту та процентів за його користування (а.с. 22, 25, 26).

Суд визнає зазначений Розрахунок суми заборгованості за кредитним договором та додатки до нього достовірними та правильними, оскільки вони не спростовані та не оскаржені відповідачем, та приймає їх до уваги як належні та допустимі докази в розумінні ст. 57-59 ЦПК України, які підтверджують факт нарахування пені та її розмір.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що судом встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, суд приходить до висновку про доведеність також позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на їх користь пені в розмірі 4 867, 20 грн. за не сплату комісії за управління кредитом та пені в розмірі 11 040, 28 грн. у зв'язку з несвоєчасною сплатою кредиту та процентів за його користування.

Стаття одинадцята ЦПК України визначає, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про доведеність позовних вимог позивача та необхідності задоволення його позову, в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також судовий збір в розмірі 767, 17 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 205, 207, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 634, 638, 1048, 1049,1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК, код ЄДРПОУ 14359319:

- заборгованість за Кредитним договором № R53100509972В від 30.12.2013 року в загальному розмірі 76 717, 35 грн.;

- судовий збір в розмірі 767, 17 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Декаленко