Рішення № 43805178, 27.04.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2533/15-ц

Провадження № 2/752/2644/15

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2015 року Голосіївський суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу позовом Публічного акціонерного товариства "Діамант банк" до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочинів ,-

встановив :

Позивач Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, в якій просить суд застосувати наслідки недійсності до укладеного між ним та ОСОБА_1 Договору про виплату винагороди від 12.07.2013 року б/н та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Діамантбанк» безпідставно отримані за цим договором грошові кошти у сумі 12 000 000,00 грн. (дванадцять мільйонів грн.).

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що укладений між ПАТ «Діамантбанк» та ОСОБА_1 Договір про виплату винагороди від 12.07.2013 року б/н, визнаний недійсним рішенням суду, яке набрало законної сили, а відтак згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України такий договір не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Представник ПАТ «Діамантбанк» в судовому засіданні повністю підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позові, просив суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 проти позову заперечив і зазначив, що не вбачає підстав для застосування наслідків недійсності правочину, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Вказує на те , що Договір про виплату винагороди від 12.07.2013 року не було виконано . А оскільки сторони не приступили до виконання вказаного правочину , то він і не підлягає виконанню ,тобто жодна із сторін не вправі вимагати його виконання . У разі ,якщо правочин не виконаний ,він є таким ,що не створює жодних юридичних наслідків.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

12.07.2013 року між ПАТ «Діамантбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про виплату винагороди б/н, згідно до умов якого ПАТ «Діамантбанк» взяло на себе зобов'язання сплатити ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12 000 000,00 грн. (дванадцять мільйонів грн. 00 коп.) за роботу на посаді Голови Правління ПАТ «Діамантбанк».

Умовами пункту 2 Договору про виплату винагороди встановлено, що частина винагороди в сумі 5 648 405,89 грн. (п'ять мільйонів шістсот сорок вісім тисяч чотириста п'ять грн. 89 коп.), виплачується готівкою в день звільнення ОСОБА_1, а саме 12.07.2013 року. Інша частина винагороди в сумі 6 351 594,11 грн. (шість мільйонів триста п'ятдесят одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири грн. 11 коп.) виплачується ОСОБА_1 готівкою на першу його вимогу.(а.с.9)

В подальшому ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ПАТ «Діамантбанк» про зобов'язання повернути трудову книжку та стягнення грошової суми за вищевказаним Договором про виплату винагороди з ПАТ «Діамантбанк» у сумі 12 000 000,00 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.07.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.10.2014 року по справі № 752/3424/14-ц, позов ОСОБА_1 до ПАТ «Діамантбанк» задоволено частково, зобов'язано ПАТ «Діамантбанк» повернути ОСОБА_1 трудову книжку та стягнуто з ПАТ «Діамантбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12 003 654,00 грн. (з урахуванням суми судового збору) (а.с.10-15).

Ухвалою від 17.11.2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «Діамантбанк».(а.с.20-21)

27.11.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 45639519 з метою примусового виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.07.2014 року в частині стягнення з ПАТ «Діамантбанк» на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 12 003 654,00 грн.(а.с.22)

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2014 року ПАТ «Діамантбанк», керуючись положеннями ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», самостійно та у строк передбачений Законом для добровільного виконання, виконало рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.07.2014 року шляхом перерахування коштів у сумі 12 003 654,00 грн. на особовий рахунок ОСОБА_1 у ПАТ «Діамантбанк» НОМЕР_2, що підтверджується належними і допустимими доказами, зокрема платіжним дорученням № 1040_21 від 28.11.2014р., випискою з особового рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 відкритого у ПАТ «Діамантбанк» (а.с.23), довідкою ПАТ «Діамантбанк» № 1453/25.2/1-02 від 10.02.2015р. за підписом Першого заступника Голови Правління та Головного бухгалтера.(а.с.25)

Таким чином, судом під час розгляду справи встановлений факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 12 003 654,00 грн. на особовий рахунок НОМЕР_2 у ПАТ «Діамантбанк», що були перераховані 28.11.2014 року з метою виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.07.2014 року.

Твердження ж представника ОСОБА_1 про те , що між сторонами не вчинено жодних дій на виконання вищевказаного Договору про виплату винагороди від від 12.07.2013 року ,укладеного між ПАт "Діамант банк" та ОСОБА_1 ,є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наданими ПАТ «Діамантбанк» в порядку вимог ст. 57-59 ЦПК України доказами.

11.07.2014 року рішенням Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/16737/14-ц позовну заяву ПАТ «Діамантбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договору недійсним задоволено. Договір про виплату винагороди від 12.07.2013р., укладений між ПАТ «Діамантбанк», в особі Голови Спостережної ради ПАТ «Діамантбанк» ОСОБА_3 та ОСОБА_1, визнаний недійсним. Позовну заяву ОСОБА_3 до ПАТ «Діамантбанк», ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків задоволено частково. Стягунто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму у розмірі 12 000 000,00 грн. (а.с.26-31)

23.10.2014 року рішенням Апеляційного суду м. Києва по справі № 757/16737/14-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задоволено частково, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2014 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ПАТ «Діамантбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Діамантбанк», ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків відмовлено.(а.с.32-36)

04.02.2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі № 6-40427св14 касаційну скаргу ПАТ «Діамантбанк» задоволено частково, рішення Апеляційного суду м. Києва від 23.10.2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Діамантбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договору недійсним на підстав ст.ст. 203, 215 ЦК України скасовано, залишено в силі в цій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2014 року. В іншій частині рішення Апеляційного суду м. Києва від 23.10.2014 року залишено без змін.(а.с.52-58)

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, недійсність вищезазначеного Договору про виплату винагороди не є предметом доказування у даній справі, адже його недійсність вже встановлена ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.02.2015 року по справі № 6-40427св14.

Таким чином, з огляду на встановлену судом недійсність Договору про виплату винагороди, ПАТ «Діамантбанк» перерахувало кошти у сумі 12 003 654,00 грн. на особовий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 у ПАТ «Діамантбанк» - без відповідної на те правової підстави, а зазначені кошти отримані ОСОБА_1 на підставі недійсного договору.

Визнання ж правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом.

В силу положень ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При цьому, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З положень ч. 1 ст. 216 ЦК України вбачається обов'язок ОСОБА_1 повернути ПАТ «Діамантбанк» грошові кошти у сумі 12 000 000,00 грн., які він отримав на підставі недійсного Договору про виплату винагороди.

В свою чергу реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки ст. 16 ЦК України не передбачає вичерпного переліку способів захисту.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 5 Постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

При цьому, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину відповідно до п. 10 Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Судом встановлено, що ПАТ «Діамантбанк» та ОСОБА_1 - є сторонами недійсного Договору про виплату винагороди, а тому позовні вимоги ПАТ «Діамантбанк» повністю узгоджуються з положеннями ЦК України.

Відтак, з огляду на встановлену Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ недійсність Договору про виплату винагороди, суд приходить до висновку про безпідставне отримання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 12 003 654,00 грн. тому позовні вимоги ПАТ "Діамант банку" є обгрунтованими та такими ,що підлягають задоволенню в повному обсязі .

У відповідності до вимоги ст. 88 ЦПК України . підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3654,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 57-61,107, 208, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд

Вирішив :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Діамант банк" до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочинів задовольнити.

Застосувати наслідки недійсності укладеного між Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» (ідентифікаційний код: 23362711; місцезнаходження: 04070, м. Київ, Контрактова площа, буд. 10-А) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; місце проживання: 01033, АДРЕСА_1) Договору про виплату винагороди від 12.07.2013 року б/н та стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» отримані за цим договором грошові кошти в сумі 12 000 000,00 грн. (дванадцять мільйонів грн. 00 коп.);

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; місце проживання: 01033, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» (ідентифікаційний код: 23362711; місцезнаходження: 04070, м. Київ, Контрактова площа, буд. 10-А) судовий збір в розмірі 3 654,00 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Суддя :