Ухвала суду № 43795468, 26.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2015 р. м. Київ К/800/57004/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури міста Києва про скасування наказу, поновлення на посаді, визнання недійсним запису про звільнення з роботи, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Прокуратури міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції із позовом в якому просив:

- скасувати наказ прокурора міста Києва Мельника А.С. № 2162к від 23.09.2011 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині звільнення з посади помічника прокурора Голосіївського району м. Києва ОСОБА_4;

- поновити ОСОБА_4 на посаді прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва та присвоїти відповідний класний чин;

- визнати недійсним запис про звільнення з роботи (посади), зроблений в трудовій книжці та зробити дублікат трудової книжки без запису, який визнано недійсним;

- стягнути з Прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2011 року до дня поновлення на посаді (роботі);

- допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року:

- адміністративний позов задоволено частково;

- скасовано наказ прокурора міста Києва Мельника А.С. № 2162к від 23.09.2011 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині звільнення з посади помічника прокурора Голосіївського району м. Києва ОСОБА_4;

- поновлено позивача на посаді помічника прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва;

- визнано недійсним запис про звільнення з роботи (посади), зроблений в трудовій книжці.

- стягнуто з Прокуратури міста Києва на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2011 року до дня поновлення на посаді.

- допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді помічника прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року в її резолютивній частині змінено, викладено її абзац п'ятий в наступній редакції: «Стягнути з прокуратури міста Києва (код за ЄДРПОУ 02910019) на користь ОСОБА_4 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 116867 (Сто шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 52 коп. суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.09.2011 року по 29 травня 2014 року.»

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, який порочить працівника прокуратури, при виданні наказу «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 23.09.2011 року № 2162к він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивача призначено па посаду старшого помічника прокурора Голосіївського району м. Києва із строком стажування до 1 року з 25.08.2010 року, а 07.06.2011 року переведено на посаду помічника прокурора Голосіївського району м. Києва. 31.08.2011 року позивач був атестований та підготовлено відповідний наказ про присвоєння класного чину.

Постановою про порушення кримінальної справи слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Кулеши П.В. від 16 вересня 2011 року, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.77-80), зокрема щодо позивача, порушено кримінальну справу.

23.09.2011 року на підставі наказу прокурора міста Києва № 2123к, відповідно до вимог п. 2. ч. 2 ст. 46-2, 28 Закону України «Про прокуратуру», ч. 1 ст. 8, п. 5 ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України, за скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, порушує присягу працівника прокуратури та є несумісним з перебуванням на роботі в органах прокуратури, ОСОБА_4 звільнено з посади помічника прокурора Голосіївського району міста Києва.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.02.2013 року у справі №1-73/12 (а.с. 12), кримінальну справу по обвинуваченню, зокрема Позивача, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України закрито у зв'язку з відмовою прокурора підтримувати державне обвинувачення.

28.02.2013 року позивачем подано до відповідача заяву про поновлення на посаді та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с.13-15), щодо скасування Наказу № 2162 к та Наказу про позбавлення класного чину, поновлення його на посаді помічника прокурора Голосіївського району м.Києва та присвоєння йому відповідного класного чину, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на посаді.

Листом відповідача від 18.03.2013 року № 11-218вих13 (а.с.16), позивача повідомлено, що 13.03.2013 року прокурором міста Києва призначено службове розслідування, у ході якого будуть перевірені доводи позивача щодо законності притягнення його до кримінальної відповідальності, поновлення на посаді та виплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Листом відповідача від 24.07.2013 року № 11-749вих13 (а.с.19) позивача повідомлено про відсутність підстав для задоволення його звернення, оскільки згідно з чинним законодавством, закриття кримінальної справи щодо нього не є підставою для поновлення на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, адже позивача звільнено за вчинення дисциплінарного проступку та зазначено, що наказ про позбавлення його класного чину не видавався.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Як вбачається з позову, спір виник з приводу звільнення з публічної служби - служби в органах прокуратури України. Частино 3 статті 99 КАС України передбачала, що для звернення до суду у справах звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 ст. 107 КАС України встановлено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження.

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскаржуваний наказ відповідача був доведений до відома позивача після його видання, як про це він сам стверджує в клопотанні про поновлення строків звернення до суду (а.с. 47-49).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в день винесення наказу № 2162 від 23.09.2011 року перебував під арештом (09.09.2011 року позивача було затримано, а 19.09.2011 року Печерським районним судом міста Києва відносно позивача обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою). В подальшому, 10.01.2012 року, як зазначає сам позивач (а.с. 23), його було звільнено з під варти та обрано запобіжний захід підписка про невиїзд. Остаточне рішення у справі № 1 - 73/12 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, прийнято 19.02.2013 року. Даним рішенням кримінальну справу закрито у зв'язку з відмовою прокурора підтримувати обвинувачення.

В свою чергу, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що з часу зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд та до моменту винесення рішення у справі № 1 - 73/12 позивач не був позбавлений права звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав пов'язаних зі звільненням його з публічної служби. Покликання позивача на розгляд щодо нього кримінальної справи, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки підставами для видання оскаржуваного наказу були дії вчиненні позивачем які кваліфіковані як вчинення проступку, що порочить працівника прокуратури, порушує присягу працівника прокуратури та є несумісним з перебуванням на роботі в органах прокуратури, а не факт порушення кримінального провадження відносно нього.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що строк оскарження вищевказаного наказу закінчився 29.07.2013 року, оскільки він скористався правом досудового врегулювання спору відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Суд касаційної інстанції зазначає, що Законами України «Про державну службу» та «Про прокуратуру», які є спеціальними для даних правовідносин, не передбачено можливості досудового порядку вирішення спору, а тому доводи позивача є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, а тому даний адміністративний позов необхідно залишити без розгляду відповідно до ст. 100 КАС України.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 4 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухвалені, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220-1, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури міста Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у справі № 826/13718/13 - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Прокуратури міста Києва про скасування наказу, поновлення на посаді, визнання недійсним запису про звільнення з роботи - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко