Ухвала суду № 43795459, 26.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2015 р. м. Київ К/800/52116/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив:

- визнати протиправним невірне нарахування і виплату Управлінням Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області йому пенсії за віком (основної) яку проведено до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську і Первомайському районі Миколаївської області перерахувати та виплатити йомупенсію за віком (основну) відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року, № 1210 із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати в розмірі 5.1334, починаючи з 03.06.2013 року з врахуванням виплачених раніше з цього часу сум таких виплат.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, віднесений до 1-ої категорії та має 3 групу інвалідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 31 травня 2012 року та МСЕК Серії НОМЕР_2 від 03 травня 2012 року.

Вважаючи, що відповідачем здійснюється виплата його пенсію за віком (основну) не відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року, № 1210 із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати в розмірі 5.1334 звернувся до суду із вказаним позовом.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Суд касаційної інстанції вважає, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано вимог процесуального права від яких прямо залежало правильне по суті вирішення справи.

Частиною 2 статті 159 КАС України встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції вважає, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано вимог процесуального права від яких прямо залежало правильне по суті вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1-2, 4-5 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства;

5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом трьох днів з дня надходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення позовної заяви без руху, та не пізніш наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Про залишення позовної заяви без розгляду, відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів..

Позивач оскаржує дії відповідача починаючи з 03.06.2013 року.

В свою чергу, за захистом своїх прав позивач звернувся лише 15.04.2014 року, тобто з пропуском строку встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи (а.с. 11) позивач просив про поновлення строків звернення до суду, однак суди попередніх інстанцій не надали цим обставинам жодної оцінки та не дослідили питання поважності пропуску цього строку, не прийняли та не мотивували з приводу цього своїх рішень та всупереч вимог ст. 100 КАС України судом першої інстанції, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції, не було постановлено ухвалу про поновлення чи відмову у поновленні строків звернення до суду.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не дослідили доказів та не встановили обставин пов'язаних з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду та чи наявні підстави для визнання таких поважними чи не поважними.

Крім того, суди попередніх інстанцій вирішуючи спір безпідставно застосували ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», хоча предметом розгляду є перерахунок та виплата пенсії позивачу відповідно до постанови КМ України № 1210 «Про підвищення рівня соціально захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням коофіцієнту 5,1334 розрахованого позивачем самостійно.

З огляду на це, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом, не встановили обставин щодо предмету позову, допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів ухваленні з порушенням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області задовольнити частково.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі № 484/1567/14-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко