Ухвала суду № 43795026, 16.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року м. Київ К/9991/32010/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012

у справі 2а-8699/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцар-Харків"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова

Харківської області Державної податкової служби

Управління Державної казначейської служби України у

Комінтернівському районі м. Харкова Харківської області

за участю прокуратури Комінтернівського району м. Харкова

про визнання протиправною бездіяльність,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міцар-Харків" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби Управління Державної казначейської служби України у Комінтернівському районі м. Харкова Харківської області про визнання протиправною бездіяльність.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2012 позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Основ'янською МДПІ проведено позапланову виїзну перевірка ТОВ "Міцар-Харків" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у періоді з 01.03.2009 по 31.08.2010, за результатами якої складено акт № 5461/07-010/34631006 від 10.12.2010 року.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.12.2010 : № 0000630070/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1306091,00 грн.; № 0000640070/0, яким визначено податкове зобов'язання у сумі 73536,30 грн.; № 0000650070/0, яким визначено податкове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 170,00 грн.

Між тим, зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені платником податку в судовому порядку і постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2-а-16637/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011, вищезазначені податкові повідомлення-рішення були скасовані. Отже, підтверджено правомірність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за відповідні періоди.

В силу ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Факт здійснення позивачем господарських операцій, в результаті яких виникло від'ємне значення ПДВ, що підлягає поверненню платнику податку, підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та податковими документами, копії яких надані до матеріалів справи і яким надано оцінку під час розгляду адміністративної справи № 2-а-16637/10/2070.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Отже, відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачеві не відшкодована з бюджету сума ПДВ по податковій декларації за вересень 2010, таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 у справі 2а-8699/11/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 у справі 2а-8699/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко