Ухвала суду № 43794581, 22.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 22-ц/796/5421/2015 головуючий у 1-й інстанції: Пасинок В.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Шахової О.В., Побірченко Т.І.

при секретарі: Бугай О.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2015 року заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке буде виявлено державним виконавцем під час виконання ухвали, що на праві власності належить ОСОБА_3, в межах суми 322238 грн. 65 коп.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було перевірено, чи дійсно існує спір між сторонами; судом не було встановлено, кому саме належить рухоме та нерухоме майно, на яке буде накладено арешт оскаржуваною ухвалою; вартість майна, на яке буде накладено арешт, не є співмірною із заявленими позовними вимогами.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

ОСОБА_3 в суд апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом установлено, що у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-які стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

Статтею 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як убачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Оскільки предметом спору є стягнення боргу за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову та правомірно обрав такий вид забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків.

За таких обставин підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: О.В. Шахова

Т.І. Побірченко